Для перевірки результатів використання криміналістичних обліків та введення їх у кримінальний процес, слідчий, згідно ст. 196 КПК України, призначає відповідну криміналістичну експертизу. При цьому втрачається час, затягуються терміни розслідування кримінальних справ.
Втім, більшість існуючих наукових розробок з даного питання, представляють не стільки нові конструкції, засновані на передовому теоретико-методологічному ґрунті, скільки компромісні варіанти, що пристосовують існуючі норми до традиційних теоретичних догм та відрізняються від колишніх норм словами, а не суттю.
На розробку конструктивних нормативних вирішень проблеми кримінально-процесуального врегулювання обліково-реєстраційної діяльності наважуються сьогодні небагато вчених (Ф.Г. Аміньов, А.В. Гусєв, Н.І. Довженко, Р.Є. Дьоміна, В.І. Пашко, Р.А. Усманов . Зрештою й їхні нормативні пропозиції, зазвичай, не йдуть далі окремих, часто здебільше редакційних змін кримінально-процесуального закону. Таким чином виникає ситуація, коли розробникам закону, що дорікають у відсутності чіткого правового регулювання, в принципі нема з чого обирати: банк наукової продукції не пропонує системного вирішення проблеми.
Звичайно, ми не претендуємо на професійний підхід до оптимізації норм КПК, адже доктрина оптимізації кримінально-процесуального законодавства має передбачати: врахування підходів до визначення способу систематизації інноваційних ідей, як складової частини процесу оптимізації норм (консервативний та конструктивний); чітку структуризацію кримінального судочинства; диференційований підхід до структури судочинства; оптимізацію конкретних правових технологій, конструкцій, інститутів та норм-статей КПК України.
Наша мета – виявлення лише деяких аспектів доктрини оптимізації правового регулювання використання спеціальних знань в обліковій діяльності: правотворчої потреби, взаємодії кримінально-процесуальної діяльності, законодавства, практики та ін.
Слід вважати позитивним намагання законодавця в новому КПК України розширити форми використання спеціальних знань та коло процесуальних засобів перевірки заяв і повідомлень. На відміну від чинного, у проекті КПК України, регулюється консультативна діяльність спеціаліста в письмовій формі (ст. 70), а також його участь у попередній перевірці інформації про злочин (ст.ст. 198, 199); можливість призначення судової експертизи до порушення кримінальної справи (п. 7 ст. 275); можливість поміщення знарядь вчинення злочину до криміналістичних колекцій експертних установ (ст. 163) [5, с. 92].
Із викладеного можна зробити висновок: застосування комплексного підходу до законодавчого та відомчого нормативно-правового регулювання використання спеціальних знань в обліковій діяльності.
Законодавче врегулювання потрібує розробки нової ефективної нормативної технології кримінально-процесуального регулювання використання спеціальних знань в обліковій діяльності, що спирається не на сукупність розрізнених норм, а на цілісний правовий інститут, цілісну концепцію. Ця ідея обґрунтовується результатами опитування практичних працівників. Так 100% слідчих та експертів висловились за доцільність врегулювання у КПК України інституту, який би передбачав результатів використання спеціальних знань в обліковій діяльності, як доказів.
Який вигляд повинна мати архітектура та зміст цього правового інституту з огляду на те, що ознакою правового інституту є відокремленість? Чи означає це, що норми кримінально-процесуального закону, що регламентують використання спеціальних знань в обліковій діяльності повинні бути розташовані в одному розділі (чи підрозділі)?
Р.Є. Дьоміна у зв’язку з цим зазначила: «… у КПК повинен бути розділ, пов’язаний з особливостями використання в доказуванні криміналістичних обліків» [8, с. 15].
Проте вирішення цього завдання буде приречено на успіх тільки за умови багаторівневого правового врегулювання, адже розробка, наприклад, порядку отримання, надання та використання облікових даних у рамках лише КПК приведе до його зайвої громіздкості. В даному випадку цей порядок повинен бути передбачений відомчими нормативними актами, тобто відповідним посиланням на «передбачені законодавством обліки». Але згадані Закони «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію» нічого подібного в цьому відношенні не передбачають.
Уважаючи на це, технологія моделювання правового інституту використання спеціальних знань у криміналістичній обліковій діяльності повинна передбачити:
1. Ухвалення закону, в якому були б передбачені принципи побудови та функціонування реєстрації, об’єкти, види криміналістичного обліку, порядок отримання, надання, перевірки та використання інформації, обов’язок опису слідчим (спеціалістом) в інформаційно-пошукових картках відомостей про речові докази, направлення їх в органи кримінальної реєстрації та постановки на облік, інші питання. Даний нормативно-правовий акт слід назвати Закон України «Про облік та облікову діяльність у правоохоронних органах».
2. Внесення змін та доповнень до діючих нормативних актів, що регулюють облікову діяльність.
3. Розробка в КПК підрозділу, пов’язаного з особливостями використання в доказуванні облікової діяльності.
Даний підрозділ повинен бути поміщений в розділі 1 «Загальні положення» глави 5 КПК України «Докази», адже всі маніпуляції з інформацією у кримінальному процесі є не чим іншим, як різними напрямками доказування, тобто основа інституту. Тому норми глави про докази та доказування, мусять містити в собі загальні ідеї щодо кримінально-процесуального використання результатів облікової діяльності, які мають бути застосовані не тільки безпосередньо в доказуванні, але й корисні для інших напрямів їх використання.
В даному підрозділі необхідно передбачити наступне:
· повноваження органів та посадових осіб, які безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження (вказаних у ч. 1 ст. 66 КПК), з надання доручень щодо перевірок за криміналістичними обліками;
· процесуальне оформлення отримання результатів облікової діяльності та форму відповідного документа;
· можливість та умови використання результатів облікової діяльності як доказів.
У інших розділах (главах) КПК України слід передбачити:
· право слідчого надавати доручення щодо перевірок за криміналістичними обліками;
· порядок використання спеціальних знань в моніторингу кримінальних справ (первісний облік кримінальних справ);
· права учасників процесу заявляти клопотання про надання даних криміналістичних обліків у випадках, коли ці дані можуть мати значення для відстоювання ними своїх інтересів.
Перш за все потребують процесуальної регламентації результати використання спеціальних знань для перевірок за криміналістичними обліками, як самостійні джерела доказів. Результати використання спеціальних криміналістичних знань у обліковій діяльності мусять бути оформлені у вигляді висновку спеціаліста, який має силу джерела доказів. Це надасть можливість використання експертних технологій без призначення судової експертизи в умовах дефіциту часу, наприклад, у стадії порушення кримінальної справи, ухваленні тактичних рішень тощо.
Тому слід внести зміни до другої частини ст. 65 КПК України, виклавши її в наступній редакції:
«Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, висновком спеціаліста, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами».
Це, відповідно, потребує внесення змін і до третьої частини ст. 66 КПК України, в якій слід врегулювати можливості використання даної інформації при збиранні доказів, виклавши її у такій редакції:
«У передбачених законом випадках особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор та суд у справах, що знаходяться в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи, установам, що здійснюють ведення криміналістичних обліків та колекцій, провести перевірки за криміналістичними обліками, для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами по кримінальній справі».
Результати перевірок за криміналістичними обліками надаються особі, що провадить дізнання, слідчому, прокурору та суду у формі висновків спеціалістів».
Введення в орбіту кримінально-процесуального доказування висновку спеціаліста за результатами облікової діяльності по конкретних кримінальних справах, як самостійного джерела доказів, актуалізує необхідність вирішення низки питань щодо його допустимості у кримінальному процесі.
У цьому сенсі потребує врегулювання правовий механізм витребування та надання висновку спеціаліста. Вирішення цього питання бачиться так. Ґрунтуючись на концепції правової регламентації дослідчого кримінального процесу, розробленої В.С. Зеленецьким, який запропонував у структурі КПК України виділити його у вигляді самостійного розділу під назвою «Дослідчий кримінальний процес» [11], вважаємо доцільним врегулювати процесуальну форму використання спеціальних знань в обліковій діяльності. Пропонується доповнити главу «Перевірка заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини» статтею «Доручення про проведення перевірок за криміналістичними обліками», виклавши її в такій редакції:
1. Якщо при провадженні по заявах чи повідомленнях про діяння потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання орган дізнання, слідчий, прокурор чи суд доручають посадовим особам експертних установ, що володіють необхідними спеціальними знаннями, проведення перевірок за криміналістичними обліками.
2. Рішення про доручення перевірки за криміналістичними обліками оформлюється постановою органу дізнання, слідчого, прокурора і судії або ухвалою суду.