Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років, володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної роботи та протягом останніх п’яти років проживає в нашій країні, усе це законодавчо закріплюється у частині другій ст.5 Закону , а також на дану посаду не може бути призначено особу, яка має судимість за вчинення злочину, яка не погашена та не знята в установленому законом порядку.
Український омбудсмен призначається строком на п’ять років, який починається з дня складення ним присяги на сесії ВРУ, що означає, що він може співпрацювати з різними складами парламенту нашої держави, оскільки терміни їх повноважень не співпадають. Крім того, важливо зазначити, що робота даної посадової особи не може бути припинена чи обмежена у разі закінчення строку повноважень законодавчого органу України, введення воєнного або надзвичайного стану в країні чи в окремих її місцевостях [2, ст.4; ст.5].
Пропозиції щодо кандидатур(и) на посаду Уповноваженого вносять Голова ВР або народні депутати (чисельністю не менше однієї четвертої від конституційного складу парламенту). Відповідний комітет ВР подає вищезазначеному органу свої висновки щодо кожної особи, претендуючої на призначення, відповідності її вимогам, передбаченим законом, та підтверджує відсутність причин, які б перешкодили їй обійняти цю посаду.
Призначеним вважається та людина, за яку проголосувала більшість народних депутатів України від їх конституційного складу, про що приймається постанова.
Під час здійснення своїх посадових обов’язків Уповноважений не може без згоди ВР бути притягнутий до кримінальної відповідальності, підданий заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, затриманий, заарештований, підданий обшуку, а також особистому огляду. Кримінальну справу проти даної посади може бути порушено тільки Генеральним прокурором України [2, ст.20].
Важливою гарантією незалежності при виконані українським омбудсменом своїх функцій є несумісність його посади. У ст. 8 Закону зазначається, що він не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу, крім, викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії, тобто Уповноважений виступає незаангажованим, деполітизованим інститутом.
Специфічною ознакою правового статусу правозахисного органу є те, що законодавство України чітко регламентує порядок припинення повноважень та звільнення з посади. А саме Уповноважений припиняє здійснювати свої функції за таких обставин: у разі відмови його від подальшого виконання обов’язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; набрання законної сили рішенням суду про визнання особи, яка обіймає дану посаду, безвісно відсутньою або про оголошення її померлою;складення присяги новообранним Уповноваженим; смерті особи.
Парламент України може прийняти рішення про звільнення з посади до закінчення терміну тільки у таких випадків: порушення особою присяги; порушення вимог щодо несумістності дільності; припинення громадянства України; неспроможності протягом більше чотирьох місяців підряд виконувати обов’язки через незадовільний стан здоров’я чи втрату працездатності. Законом встановлено, що висновок про наявність підстав для звільнення з посади Уповноваженого має дати тимчасова спеціальна комісія ВРУ. Парламент нашої держави за наявності вищезазначених умов розглядає питання і приймає відповідну постанову про звільнення за поданням Голови ВРУ або не менш як однієї четвертої народних депутатів країни від їх конституційного складу. Уповнажений припиняє свою державну службу, якщо за це проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу парламенту [2; ст.9].Специфіка правового статусу українського омбудсмена також випливає з компетенції даного органу, яку я розглянула в наступному розділі.
2.2 Організація діяльності та повноваження Уповноваженого ВРУ з прав людини
Для реалізації своїх завдань і функцій Уповноважений наділений Законом відповідною компетенцією, сферою якої є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина, лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території нашої держави та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами [2,ст.2].
Значними є повноваження українського омбудсмена. Зокрема, він має право:
1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовими та службовими особами;
2) бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, колегії прокуратури України та інших колегіальних органів;
3) звертатися до Конституційного Суду України з поданням: "про відповідність Конституції України законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які стосуються прав і свобод людини і громадянина;"про офіційне тлумачення Конституції України та законів України;
4) безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, бути присутнім на їх засіданнях;
5) на ознайомлення з документами, у тому числі і секретними (таємними), та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах.Доступ до інформації, пов'язаної із службовою та державною таємницями, здійснюється в порядку, визначеному законодавчими актами України;
6) вимагати від посадових і службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності сприяння проведенню перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків;
7) запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі;
8) відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та отримувати інформацію щодо умов їх тримання;
9) бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;
10) звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом;
11) направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;
12) перевіряти стан додержання встановлених прав і свобод людини і громадянина відповідними державними органами, в тому числі тими, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
Наділяючи Уповноваженого досить широкими повноваження, законодавець закріплює за ним і певні обов’язки. Зокрема, дана посадова особа повина додержуватися Конституції, законів України, інших правових актів, прав і охоронюваних інтересів людини і громадянина, забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права. Уповноважений зобов’язаний зберігати конфіденційну інформацію, у тому числі відомостей про особисте життя заявника та інших осіб. Цей принцип діє і після припинення повноважень українським омбудсменом [2, ст.14].
Формою реагування Уповноваженого на факти порушення прав і свобод є акти вищезазначеної посади, які він має право направляти у відповідні органи для вжиття ними необхідних заходів. До них належать:
подання Уповноваженого до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових та службових осіб щодо усунення виявлених порушень [2, ст.13];
конституційні подання – акти реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення про відповідність Конституції, закону України чи іншого правового акта ВРУ, акта Президента чи Кабінету Міністрів, правового акта АРК; офіційного тлумачення Конституції та законів України [3, ст.40,41].
Підставами для провадження справ та призначення перевірок є звернення громадян нашої держави, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; народних депутатів, а також власна ініціатива Уповноваженого. Український омбудсмен приймає та розглядає скарги відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Уповноважений не розглядає звернень осіб, які подали позов, заяву або скаргу до суду.