РЕФЕРАТ
Тлумачення Конституції США як форма реалізації юрисдикції Верховного суду США
Конституція США є стислим і концентрованим документом, який складався під впливом ідей природних прав людини та обмеженого урядування. У науковій літературі Конституцію США розглядають як основний закон держави, який визначає засади суспільного та економічного ладу країни, форми правління і державного устрою, порядок організації і компетенцію федеральних і місцевих органів влади, організацію та основні принципи виборчої системи і правосуддя, правове становище особистості [11, с. 303].
Більшість елементів державної системи, які вважаються традиційними для сучасної світової практики конституціоналізму, не були конституційно закріплені, зокрема, права соціального характеру, судовий конституційний контроль, основи статусу політичних партій, порядок утворення і діяльності постійних комітетів палат Конгресу та ін. Можна констатувати той факт, що в США існує певна розбіжність між Конституцією формальною і "живою". Хоча робота всього державного апарату в принципі регулюється положеннями Конституції, в ній з моменту утворення США почали виникати елементи, які не були передбачені "батьками-засновниками" в тексті Конституції.
Американські вчені Д. Бернс та Д. Пелтасон зазначають, що на момент прийняття Конституції США цей документ включав 6000 слів і припускалося, що будь-якій особі знадобиться лише півгодини на ознайомлення з його текстом. Незважаючи на це, вчені посилаються на досвід відомого професора права Гарвардського університету Т.Р. Пауела, який викладаючи конституційне право, радив своїм студентам не читати текст Конституції.
Позиція професора Т. Пауела пояснюється тим, що конституційне право США вивчає велику кількість доктрин, про які немає згадки в тексті Конституції, як наприклад, доктрина “рівних, але розділених”. Ці доктрини є результатом діяльності Верховного суду США і відображаються в його рішеннях. Тому є всі підстави погодитись з твердженням А.О. Мішина про те, що той текст Конституції, який був схвалений більше ніж 200 років назад, по суті є не більше, ніж "кістяком механізму влади" [91, с. 30]. Крім актів Конгресу та Президента, величезна роль у заповненні цих прогалин відводиться судовим прецедентам. Сьогодні тлумачення Конституції неможливе без врахування судових прецедентів, створених Верховним судом США. Саме суддівське тлумачення пристосовує Конституцію до нових історичних умов. Як зауважив американський вчений С. Уейн, вносячи зміни за допомогою своїх тлумачень, Верховний суд тим самим зменшував потребу в різноманітних поправках і скликанні конституційних конвентів, що дозволяло Конституції залишатися діючим документом, а не історичною реліквією [13, с. 63].
Конституція США містить значну кількість загальних виразів. Водночас слід враховувати, що, як і будь-яка інша конституція, вона не може охопити всього кола питань державного устрою. Її метою є викладення лише загальних принципів організації і діяльності державних органів. Конкретизації основних положень і принципів Конституції слугують нормативні акти і тлумачення судів. Головне, як зазначає Г.Г. Бойченко, щоб нормативні акти, спрямовані на розвиток положень Конституції, не суперечили положенням і принципам Конституції, а тлумачення не виходило за межі з’ясування суті і змісту закону з метою його правильного застосування [9, с. 54]. Вчений І.Д. Сліденко слушно зауважує, що шляхом інтерпретації норм Конституції відбувається взаємодія статутного й загального права, здійснюється опосередкований зв’язок між волею законодавця, суддівським розсудом, державою, суспільством, окремою особою та інтересами цих груп [11, с. 38].
Конституція США складається з 7 статей та 27 поправок. Текст Конституції США починається з Преамбули. У науці конституційного права Преамбулу розглядають як необхідний складовий елемент конституції, який містить далеко не кожна конституція. І хоча положення Преамбули, як правило, не є правовими нормами, але вони мають нормативне значення для тлумачення та застосування решти положень конституції [3, с. 66 - 67].
Окремі вчені звертають увагу на те, що Преамбула до Конституції США не визнається ні конституційною теорією, ні судами частиною Конституції (Бойченко Г.Г. [9, с. 28], Шумілов В.М. [15, с. 52] та ін.). Іншими словами, вона не є джерелом права і ні Верховний суд США, ні інші суди не можуть посилатися на неї при винесенні своїх рішень. Як зазначає Бойченко Г.Г., подібне відношення до преамбули Конституції ніде офіційно, в законодавчому порядку, не зафіксовано, воно - результат тлумачення Конституції США Верховним судом і "творчого" мислення американських правників [2, с. 28]. Преамбула виконує подвійне призначення. По-перше, вона вказує на те, що Конституція США походить від народу, а не від штатів, тобто народ, а не штати, вважається засновником американської Конституції. Доказом є використання у тексті преамбули наступних слів: "Ми, народ Сполучених Штатів…" [1, с. 133]. По-друге, в преамбулі вказані цілі, які переслідує Конституція США – утворення федерації.
Складна процедура внесення змін і доповнень до Конституції США дозволяє віднести її до жорстких конституцій. За більше ніж 210 років існування Конституції США до її тексту пропонувалось внести 5 тисяч змін, але внаслідок складного механізму їх внесення було зроблено всього 27 поправок.
Відповідно до статті V Конституції США конституційні поправки можуть бути прийняті двома третинами голосів обох палат Конгресу чи спеціальним Конвентом, який скликається на вимогу законодавчих зборів двох третин штатів [2, с. 145]. В обох вказаних випадках поправки мають бути ратифіковані законодавчими зборами трьох чвертей штатів або ж конвентами в трьох чвертях штатів, залежно від того, який із цих способів ратифікації запропонує Конгрес. Конституційні поправки додаються до Конституції США, а не включаються до неї шляхом перегляду початкового тексту. Хоча поправки не включаються до тексту Конституції, вони мають такий самий юридичний статус, як і вищий закон держави, тому Верховний суд вимушений час від часу усувати колізії між поправкою і початковим текстом Конституції чи між поправками [6, с. 31].
Через складний механізм прийняття поправок до Конституції вони можуть десятиріччями і навіть століттями розглядатися законодавчими зборами штатів. Прикладом може слугувати остання XXVII поправка, яка вступила в силу в 1992 році. У 1789 р. Конгрес за пропозицією Дж. Медісона прийняв поправку до Конституції: “Ніякий закон, в якому говориться про збільшення розмірів винагороди сенаторам і членам палати представників за службу в Конгресі, не вступить в силу до чергових виборів до палати представників” [9, с. 11 - 12]. Ця поправка знаходилась на стадії ратифікації 203 роки. І лише 7 травня 1992 р. вона була ратифікована 38-м штатом (Мічиган) і вступила в силу. З 1917 р. Конгрес почав встановлювати строки для ратифікації, і якщо штати їх не виконують, то поправка знімається з порядку денного [9, с. 12].
В якості проміжного висновку зазначимо, що крім основного тексту Конституція США включає такі структурні елементи, як преамбулу та поправки, які мають різний юридичний статус. Як свідчить практика Верховного суду США, преамбула до Конституції США не є джерелом права і ні Верховний суд США, ні інші суди не можуть посилатися на неї при винесенні своїх рішень. Поправки ж до Конституції США мають такий самий юридичний статус, як і сама Конституція, хоча вони не включаються до неї шляхом перегляду початкового тексту, а додаються.
Ще однією характерною ознакою Конституції США є пряма дія її норм. Однак можна погодитись з думкою А.Б. Вєнгєрова про існування певних обмежень у прямому застосуванні конституційних норм, які встановлюються самою Конституцією. Вчений вказує на те, що в деяких випадках Конституція сама вказує на конституційний федеральний закон чи федеральний закон, який має розвивати її положення, конкретизувати їх, але це зовсім не означає, що без цього федерального закону норми Конституції не діють [3, с. 529]. Багато норм Конституції США є нормами прямої дії, але в окремих статтях вказується, що Конгрес має право виконувати їх шляхом прийняття відповідного законодавства. Це, зокрема, стосується деяких питань виборчого права (Розділ 5 поправки XIV, Розділ 2 поправки XV, Розділ 2 поправки XIX, Розділ 2 поправки XXIII, Розділ 2 поправки XXIV, Розділ 2 поправки XXVI до Конституції США).
В США існує дворівнева конституційна система. Конституції штатів визнають верховенство федеральної Конституції, але відрізняються від неї обсягом і колом врегульованих у них питань. В них більш повно закріплені права громадян, а також такі інститути прямої демократії, як вибори, народна ініціатива, відкликання посадових осіб, референдум.
Сьогодні в США актуальним є питання співвідношення конституційних тлумачень вищих судів штатів з конституційними тлумаченнями Верховного суду США, особливо з питань захисту прав і свобод особи. Американський вчений Л. Фрідмен відзначає, що у той час як Верховний суд США оголошує рішення, які стосуються сфери дії федеральної Конституції, за вищим судом кожного штату залишається функція “останнього арбітра” у роз’ясненні законодавства штату, включаючи Конституцію . Верховний суд США неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що тлумачення конституцій штатів є завданням судової влади штатів. Так, у 1980 р. у справі PruneYardShoppingCenter v. Robins Верховний суд США вказав, що кожний штат має “суверенне право встановлювати у своїй Конституції індивідуальні свободи більш широко, порівняно з тим, як вони виписані у Федеральній Конституції” [19]. Це положення було уточнене у справі Michigan v. Long, яка розглядалася Верховним судом США у 1983 році [18]. У цій справі Верховний суд США вказав, яким чином суди штатів можуть уникнути перегляду своїх рішень федеральним судом. Верховний суд визнав, що рішення суду штату не може бути переглянуте, навіть якщо воно стосується федерального законодавства, якщо рішення суду штату “чітко і ясно вказує, що воно базується на добросовісних, самостійних, компетентних і незалежних підставах” . Ця справа підтвердила право судових органів кожного штату тлумачити законодавство штату відповідно до його конституції.