Функціонування права проявляється через соціально-правові дії, рівні яких можуть бути диференційовані в залежності від спеціально-юридичних функцій права, розмаїття режимів дії правових норм, особливостей правового становища діючого суб'єкта та інших підстав.
Даний підхід до проблеми дозволяє дослідити характер впливу права в єдності його ідейно-мотиваційного та регулятивного впливу. Виходячи з цього автор виділяє локальний, проміжний і інструментальний рівні впливу права. Кожному з перерахованих рівнів притаманні свої типи, методи правового регулювання, засоби забезпечення правомірної поведінки, питома вага примусу.
Межі впливу права окреслюють об'єктивно область взаємодії між людьми, в якій воно здатне надавати прогресивне стимулюючий вплив на суспільне життя. Специфіка ідейно-мотиваційного та спеціально-юридичного впливу права є підставою для визначення його меж.
Правильне віддзеркалення кордонів ідейно-мотиваційного впливу в законотворчому процесі може убезпечити суспільство від юридичного свавілля, неправомірного використання юридичних засобів при вирішенні соціальних проблем.
Підводячи проміжні підсумки, зауважимо, що у вітчизняній правовій науці відсутнє єдине визначення поняття ефективності впливу права. У зв'язку з цим дисертант розглядає категорію «ефективність». У межах цього дослідження встановлено, що:
- Ефективність є міра «речей», оціночна категорія;
- Ефективність - це не тільки визначає, але і визначається дефініція; існує зв'язок категорії «ефективність» як з особливостями охоплюваного даним поняттям явища, так і з характером впливає на рівень ефективності середовища;
- Фактори, які визначають параметри ефективності, не відносяться до величин постійним, отже, й саме поняття ефективності має мислитися як відносна величина;
- Обсяг категорії «ефективність» не включає її «негативного» значення;
- Розуміння ефективності не тотожне значенням слова «ефект»;
- Термін «ефективність» необхідно відрізняти від понять «оптимальність», «доцільність», «корисність», «економічність».
Таким чином, ефективність впливу права є оцінна категорія, за допомогою якої визначається рівень його функціональності в динамічному стані.
право держава особистість правопокора
Глава 2. Критерії ефективності впливу права на взаємини особистості і держави
Категорія «критерій» відмежовується від категорій «показник» і «умова», оскільки мислиться як ознака, своєрідна спрямованість оцінки. У свою чергу, категорія «показник» позначає абсолютну або відносну величину цієї ознаки, за яким можна визначити його стан, а «умова» представляє собою обставина, від якого щось залежить, і як обстановка, в якій будь-що відбувається. Тому в дисертації критерії ефективності впливу права поділяються на загальні та спеціальні, а умови - на зовнішні і внутрішні.
Внутрішні умови діляться на загальні та спеціальні, будучи факторами, що мають значення або для всього механізму дії права, або для його окремих стадій. Зовнішні умови ефективності впливу права на відносини особистості та держави виступають в ролі загальних умов. Вони представлені рівнем суспільної правосвідомості, правової культури, ступенем правової обізнаності громадян, процесами політичної, економічної, суспільного життя, рівнем законності, правопорядку, успішністю роботи державних систем та іншими чинниками середовища, зовнішніми стосовно впливу права.
Загальні критерії література поділяє наступним чином: а) статичні; б) динамічні; в) загальносистемні.
За допомогою спеціальних критеріїв оцінюється пряме вплив права на окремі ланки системи суспільних відносин, а не ефективність впливу права в цілому.
Для комплексної оцінки всіх проявів ефективності впливу права потрібен цілісний системний аналіз. Вчені пропонують два методологічних прийому, що дозволяють вирішити це завдання.
Перший прийом передбачає, по-перше, виявлення ефективності окремих структурних складових системного явища і, по-друге, визначення сумарної ефективності, тобто ефективності впливу права на відносини особистості та держави з урахуванням якості внутрішніх системних зв'язків такого явища.
Другий прийом заснований, по-перше, на виявленні якості статичних елементів впливу права, по-друге, на визначенні якості його динамічної сторони (під динамічної стороною мається на увазі процес дії статичних елементів) і, по-третє, на з'ясування якості внутрішніх системних зв'язків даного явища . Якість є об'єктивна, істотна внутрішня визначеність явища, що задає його цілісність, функціональну єдність. Звідси, якщо ефективність - це рівень функціонування, то якість - це сукупність істотних властивостей явища, що обумовлюють його придатність для використання за призначенням. Таким чином, ефективність впливу права на відносини особистості та держави обумовлена якістю складових її компонентів.
Дана категорія, як і багато інших наукових категорії, має суперечливий характер. З одного боку, в силу абстрактності її визначення, наприклад, як якісне кількість або середина між крайнощами, використання цієї категорії в конкретно-науковому дослідженні утруднено. З іншого боку, саме абстрактний і універсальний характер даного поняття дозволяє застосовувати його до всіх предметів пізнання незалежно від їх природи і специфіки.
З урахуванням даної тези в роботі проаналізовано більше десяти вітчизняних та зарубіжних підходів до розуміння та утримання категорії «міра», на підставі яких встановлено, що:
- Міра є певна кількість, яка має якісне значення;
- Міра - це відношення специфічних певних кількостей як самостійних заходів;
- Є одиниця виміру, межа, межа прояви чого-небудь, засіб здійснення чого-небудь;
- Міра - це міцна староруська одиниця вимірювання ємності сипучих тіл;
- Головна функція міри є інтегруючий фактор, завдяки якому вона формується, зберігається і розвивається як ціле.
Спираючись на аналіз основних підходів та ознак, які розкривають категорію «міра», стосовно справжнього дослідженню автор формулює її операційне визначення: міра - це суб'єктивна категорія, що містить кордони, в рамках яких кількісні зміни не викликають якісних, і яка служить масштабом для вимірювання та оцінки явищ навколишньої дійсності.
Ця інтерпретація заходів безпосередньо пов'язується з ефективністю впливу права на відносини особистості і держави. Це проявляється в наступному:
1. Міра, виражена в нормах, як правило, носить обов'язковий характер для тих відносин, на які вона розрахована. Відносно права це властивість заходи означає неухильне її дотримання та виконання і передбачає обов'язкову реакцію з боку суспільства, держави, соціальної групи на поведінку людини.
2. Міра тісно взаємопов'язана з часом, так як норми права пов'язуються з будь-якою ситуацією, в будь-якому випадку носить тимчасовий характер.
3. Міра дозволяє моделювати регульовані відносини між особистістю і державою, при цьому модель виступає у вигляді правового засобу.
4. За допомогою заходів визначаються кількісні та якісні показники впливу права на відносини особистості і держави. Так, останні регламентуються за допомогою норм, реалізація яких характеризує якість даних взаємозв'язків.
5. Міра визначає ступінь правопокори громадян у державі, що, безсумнівно, свідчить про ефективність впливу права на відносини особистості і держави.
Висновок
Таким чином, міра ефективності впливу права на відносини особистості і держави - це суб'єктивна оцінна категорія, що характеризує кордон кількісної характеристики критеріїв взаємовідносин між особистістю і державою, реалізація суми яких дозволяє оцінити якість впливу права на дану сферу відносин.
Будь-яка держава, бажаючи бути повноправним членом світового співтовариства, має погоджувати своє правове регулювання до вимог міжнародних стандартів у галузі прав людини.
Аналіз чинного законодавства та результати соціологічних досліджень дозволяють стверджувати, що, незважаючи на декларований примат природних прав і свобод людини, зафіксованих в Конституції РФ, у відносинах особи і держави існує диспропорція. Вона полягає в тому, що позначені права і свободи державою в повному обсязі не забезпечуються. Отже, склалася система впливу права на відносини особистості та держави страждає вадами.
У результаті узагальнення юридичної практики, автор резюмує, що для найбільш ефективного впливу правових норм (і в цілому права) необхідно:
- Підвищити компетенцію державних органів, що виражається не тільки в законодавчому закріпленні повноважень, а й у здатності і можливості вирішувати питання, пов'язані з регламентацією прав і свобод людини;
- Конкретизувати і деталізувати норми чинного законодавства з урахуванням соціальних, економічних і політичних потреб суспільства;
- Встановити інститут відповідальності посадових осіб, громадян і в цілому держави;
- Визначити процедурно-процесуальну форму реалізації, захисту та відновлення порушених і порушених прав і свобод громадян;
- Посилити (заходами держави) дотримання правового режиму законності (верховенства права і Конституції РФ і т.п.)
У висновку дисертантом підведені підсумки проведеного дослідження, сформульовані основні теоретичні та практичні висновки, а також рекомендації щодо вдосконалення російського законодавства, спрямовані на підвищення ефективності впливу права в сучасному суспільстві.