Вплив права на взаємодію особистості і держави
План
Вступ
Глава 1. Історія та теорія впливу права на відносини особистості та держави
Глава 2. Критерії ефективності впливу права на взаємини особистості і держави
Висновок
Література
Вступ
У сучасній Росії тривають процеси демократизації суспільства та становлення правової держави, оскільки прогресивний шлях розвитку останнього можливий тільки на демократичній основі. Звідси виникає об'єктивна необхідність затвердження правових засад у суспільному житті. Інша означало б повернення до старих порядків, коли право виступало ширмою, що прикриває свавілля влади і вседозволеність, зведену в норму.
Чинне до теперішнього часу законодавство виявилося неготовим витримати негативні процеси перехідного періоду і зберегти належний рівень захисту природних прав людини, забезпечити стійке функціонування всіх правових інститутів. Отже, теоретична розробка концепції ефективності впливу права і реальне її втілення в практичній діяльності є сьогодні першочерговими завданнями. Підтвердженням цьому служать слова Президента РФ В.В. Путіна, який зазначив в одному зі своїх щорічних послань Федеральним Зборам РФ, що «в сучасних умовах головне політико-правова завдання полягає у розвитку Росії як вільної, демократичної держави, основними цінностями якого є законність, справедливість, дотримання прав і свобод громадян».
Тривале використання права виключно як засоби примусового характеру державного впливу на людей породило негативне ставлення до нього. У суспільній свідомості право сприймалося як інструмент залякування. Система породила не тільки особливий тип правового мислення, який заперечує право, але і сформувала особливий тип особистості, не сприйнятливою до права, що не вміє і не бажає використовувати правові засоби для досягнення цілей.
Стримуючі фактори розробки питань ефективності впливу права на відносини особистості та держави лежать також у площині відносин юридичної практики та теорії права. Спроби законодавців самостійно, у відриві від теоретичних розробок, вирішувати проблеми, що роблять негативний вплив на суспільне життя, успіху не мали. Небажання і невміння практиків прислухатися до «голосу» теорії, виходити з необхідності взаємодії з нею, використовувати наукові рекомендації при вирішенні соціальних завдань призводили до негативних наслідків. Проте і теорія, у свою чергу, виявилася неготовою запропонувати практиці адекватні способи вирішення виникаючих проблем.
Крім того, глибокому дослідженню питань ефективності впливу права на відносини особистості та держави заважало різке розмежування методологічних підходів до даних питань, що виражається у відриві соціологічного осмислення права від спеціально-юридичного, і навіть протиставленні їх один одному. Якщо раніше таке розмежування почасти було виправдано, оскільки сприяло філософсько-соціологічному осмисленню права, то стосовно до потреб сучасної суспільної практики необхідна інтеграція зазначених підходів у вивченні права.
Що стосується категорії «ефективність», то фахівці, які розробляли дану тему в рамках дії права, обмежилися аналізом окремих його елементів, таких як: норма права, правозастосування та ін. Однак сьогодні важливо виробити комплексний підхід до вивчення як впливу права, так і якості функціонування його механізму.
Таким чином, є всі підстави стверджувати, що проблема, яка складає предмет реферату, є актуальною і в практичному, і в науково-теоретичному плані.
Глава 1. Історія і теорія впливу права на відносини особистості та держави
Проблема ефективності впливу права в практичному аспекті виникає вже на перших етапах розвитку людської цивілізації. У період зародження державності право використовувалося як потужний інструмент управління суспільством. Так, у II ст. н. е.. законодавство Стародавнього Китаю передбачало смертну кару за невиконання закону посадовими особами.
У Стародавній Греції, навпаки, акцент робиться не стільки на залякуванні, скільки на сумлінному виконанні приписів закону. Цьому, зокрема, сприяли широке використання у законотворчості механізму узгодження інтересів різних верств громадян і пов'язане з ним впровадження в правотворчий процес принципу змагальності.
У царський період історії Стародавнього Риму виконання договорів забезпечувалося «кров'ю і м'ясом». У випадку, коли у боржника виявлялося кілька кредиторів, Закони XII Таблиць наказували: «Нехай порубають боржника на частини».
В епоху середніх століть і початковий період нової історії, де правове початок цілком опосередковано догматами церкви, проблема впливу права була зведена головним чином до покори.
Подібна ситуація характеризує і середньовічну Росію (період Московського царства).
Положення змінилося лише за Петра I. Що стало афоризмом його вислів «всує закони писати, якщо їх не виконувати» переконливо свідчило про те, яке важливе значення надавалося проблемі регулюючого дії законодавства.
Розвиток російської юридичної науки в XIX ст. характеризується виникненням безлічі шкіл і напрямів, які виявляють підвищений інтерес до проблеми дії права.
Так, відомий юрист і теоретик С.А. Муромцев виходив з того, що дослідження правових норм у контексті соціального життя дозволить створити справжню картину функціонування права. Він аналізував обставини, за якими норма не реалізується, і в цьому зв'язку обґрунтовував висновок про наявність «діючих» і «мертвих» норм.
У пост революційний період проблема дії права тривалий час не потрапляла в поле зору радянських дослідників. Тільки з початку 60-х рр.. XX ст. починає активно освоюватися її спеціально-юридичний аспект. З'являється цикл робіт, присвячених питанням правового регулювання, його предмета, методу і механізму. У ті ж роки об'єктом дослідження стає правозастосування, з якого згодом виділилася проблема реалізації права.
У 80-і рр. XX ст. вона вже розглядається в контексті реальному житті, починає розвиватися соціологічний підхід до осмислення права. Незважаючи на те, що він не став переважаючим, намітився певний зсув до багатоаспектному розумінню права прихильниками його спеціально-юридичної інтерпретації.
Таким чином, питання впливу права на відносини особистості та держави вимагали дозволу з моменту виникнення останніх. Разом з тим, як випливає з аналізу відповідних джерел, вони не отримали достатньої розробки, що обумовлено цілою низкою чинників, зокрема:
- Специфікою соціально-правового розвитку суспільства, ставленням до права (визнанням його ролі і цінності);
- Особливостями розвитку юридичної науки і перш за все панують у ній підходів до права;
- Специфікою розвитку юридичної практики та її впливом на суспільні відносини;
- Розмежуванням методологічних підходів до вивчення права.
Аналіз концепцій і юридичної практики, присвячений різним аспектам проблеми, що розглядається, дозволяє стверджувати, що вплив права є фундаментальне поняття (категорія) права, що має самостійне значення в науковому інструментарії правознавства, покликане охарактеризувати субстанцію права, розкрити його діяльну природу, нерозривну зв'язок з інтересами і пріоритетами соціального суб'єкта.
У межах цього дослідження необхідно виділити наступні ознаки впливу права
По-перше, воно відображає зв'язок між фактичними цілями права і результатами його дії, між фактичним змістом права і його юридичною формою. Вплив права у зазначеному сенсі є спосіб вирішення протиріч між юридично належним і сущим в праві, між назрілими потребами у визнанні нових правових можливостей і юридично офіційним їх визнанням.
По-друге, в широкому сенсі воно відображає процеси становлення правових можливостей та їх втілення в правовій дійсності. У власному (або вузькому) розумінні - представляє результат з'єднання двох взаємопов'язаних процесів - існування права та його функціонування, відображаючи перехід юридично належного в суще, в юридичну практику.
По-третє, вплив права є в об'єктивувати формі сукупним показником активності права, його соціальної мощі, характеру панування в суспільному житті.
По-четверте, воно відображає безперервний рух права у соціальному просторі, процеси опредметнення їм соціальної діяльності і надання їй внаслідок цього юридично правомірного характеру.
У структурі впливу права, на думку автора, правомірно виділити три відносно відокремлених і специфічних компоненти: 1) сприйняття права; 2) правочин, 3) правовий порядок. При цьому слід мати на увазі, що виділені компоненти є складні утворення, які завдяки своїм особливим якостям породжують комплекс (ланцюг) залежних від них правових явищ і об'єднують їх своїм змістом.
На підставі ознак і структури впливу права пропонується наступне визначення: це обумовлене соціально - економічними умовами, потребами та інтересами людей властивість (спроможність) права в певному середовищі надавати інформативне та ціннісно-мотиваційний вплив на особистість, спільності людей і внаслідок цього забезпечувати відповідно цілям , принципам і приписами права правомірний характер їх діяльності і вчинків, досягнення цивілізованими засобами фактичних результатів і тим самим сприяти утвердженню реального панування права в суспільних відносинах.
У результаті аналізу навчань про рівні і межах впливу права на суспільні відносини необхідно прийти до висновку, що право характеризується різними рівнями прояву. Особливості впливу права відображають два первинних рівня - існування і функціонування права.
Перший з них характеризує головним чином інформативне та ціннісно-орієнтаційної дії права (хоча повністю до цього не зводиться). Він відображає ту стадію буття права, коли воно має безпосередній вплив на індивідуальну і суспільну свідомість, визначаючи характер його сприйняття і внаслідок цього поведінку його адресатів. Вплив права в цьому сенсі пов'язано з закономірністю, суть якої полягає в тому, що цілі, принципи або розпорядження права, тільки поламав в психіці людини, реалізуються в його практичних діях. У зв'язку з цим надзвичайно важливими представляються дослідження юридичною наукою проблеми сприйняття права і теоретичне обґрунтування закономірностей, способів, джерел його відтворення у психіці людей.