Таким чином, місце звичаю в системі джерел права неоднозначно. Тут можливі: а) повне його заперечення (ст. 7 французького Цивільного кодексу, радянське законодавство, що допускало лише два випадки його застосування); б) визнання звичаю як субсидиарного джерела права (Цивільний кодекс РФ); у) визнання за звичаєм сили, рівної закону і що навіть перевершує його. Останнє типово для країн, де існує дуалізм цивільного і торгового права (Франція, ФРН, Японія і т.д.). При виникненні суперечки у сфері торгових відносин звичай володіє тут пріоритетом перед цивільним законом. У ряді країн (Англія, США, ФРН) звичай може конкурувати із законом і в інших сферах. Звичай зберігає своє значення як джерело права, перш за все, в тих областях, де поки немає достатнього матеріалу для законодавчих узагальнень. Правила звичаю виступають в таких випадках як передбачення встановленого законом права. Особливо помітна роль звичаю в регулюванні нових економічних інститутів, наприклад договору лізингу, деяких банківських, страхових операцій. Кажучи про звичай, як джерело права стосовно України, слід зазначити, що останнім часом відчувається певне підвищення інтересу учених і практиків до проблем звичайного права. У програмах деяких політичних організацій з'явилися навіть заклики повернутися до звичайного державного права України. Проте серйозних наукових розробок ще немає, а тому говорити про відновлення історичної спрямованості в дослідженнях звичайного права поки що передчасно.
Таким чином, розвиток права навряд чи повинен йти по шляху офіційного виключення звичаїв з системи джерел права. Мабуть, незабаром слід чекати появи нових ринкових звичаїв, які регулюватимуть відносини до і разом з юридичними нормами.
1. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И.Даниленко / Пер. с фр. – М.: «Издательский дом NOTA BENE», 2000.
2. Бехруз Хашматулла Введение в сравнительное правоведение: Учебное пособие. – Одесса: «Юрид.лит.», 2002.
3. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Э.Крутской. – М.: «ИНФРА-М», 1998.
4. Братасюк М. Проблема онтологічних засад права в творчості С.Дністрянського Станіслав Дністрянський – світоч української правової науки. Матеріали наукової конференції Юридичного ін-ту ТАНГ. – Тернопіль, 1999.
5. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор и история русского права. - М.: «Право и Закон», 1995.
6. Головистикова А.Н., Дмитриев Ю.А. Проблемы теории государства и права: Учебник. – М.: «Изд-во Эксмо», 2005.
7. Господарський кодекс України. – К.: «Атіка», 2003.
8. Гошко Ю.Г. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття XIV-XIX ст. – Львів: «Ін-т народознавства НАН України», 1999.
9. Грязнов Д.Г. Соотношение категорий обычного права и правового обычая в юридической науке: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. - М., 2001.
10. Давид Рене Основные правовые системы современности / Пер. с фр. В.А.Туманова. – М.: «Прогресс», 1988.
11. Захарова М.В. Понятийная и видовая характеристика правового обычая как регулятора общественных отношений // LEX RUSSICA: Научные труды МГЮА. - 2004. - №4. – С.1080.
12. Зыкин И.С. Обычаи и обыкновения в международной торговле. - М., «Наука», 1983.
13. Кашанина Т.Е. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. Учебное пособие. - М.: «Юристъ», 1999.
14. Лопуха А.Д., Зельцер И.М. Обычное право: вопросы теории и современная практика. - Новосибирск, 2002.
15. Мальцев Г.В. Очерк теории обычного права // Обычное право в России: вопросы теории, истории и практики. «Ростов-на-Дону», 1999.
16. Марченко М.Н. Источники права: учеб. пособие.- М.: «ТК Велби, Изд-во Проспект», 2006.
17. Музиченко П.П. Конституційні норми в джерелах права на українських землях у XVI ст.// Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса: «Юрид.літ.», 2001.
18. Оборотов Ю.М. Традиції та новації у правовому розвитку: Монографія. – Одеса: «Юрид.літ.», 2001.
19. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка. - М., 1984.
20. О международном коммерческом арбитраже: Закон Украины Закон Украины с изм. и доп. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №42. – Ст.464.
21. Падох Я. Ґрунтове судочинство на Лівобережній Україні у другій половині XVII-XVIII столітті. – Львів: Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові. Українознавча бібліотека НТШ, 1994.
22. Поляков А. В. Общая теория права. - СПб., 2001.
23. Синицина И.Е. Обычай и обычное право в современной Африке. История изучения. Кодексы обычного права. М.: «Наука», 1978.
24. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс): Учебник. – Харьков: «Еспада», 2005.
25. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «Юристъ», 2005.
26. Теория права и государства: Учебник / Под ред. проф.В.В. Лазарева. – М.: «Право и Закон», 1996.
27.Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева – М.: «ЮНИТИ-ДАНА», Закон и право, 2000.
28. Теория права и государства / Под ред. Г.Н.Манова. – М.: «БЕК», 1995.
29. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: «Юрінком Інтер», 2003.
30. Шершеневич Г.Ф. Общая теория государства и права. Вып. 2. - М, 1911.
[1] Теория права и государства / Под ред. Г.Н.Манова. – М.: БЕК, 1995. – С.171.
[2] Головистикова А.Н., Дмитриев Ю.А. Проблемы теории государства и права: Учебник. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – С.439.
[3] Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И.Даниленко / Пер. с фр. – М.: Издательский дом NOTABENE, 2000. - С.147.
[4] Цит. по: Синицина И.Е. Обычай и обычное право в современной Африке. История изучения. Кодексы обычного права. М.: Наука, 1978. – С.10.
[5]См.: Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор и история русского права. - М., 1995. - С. 109-110.
[6]Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка. - М., 1984. - С. 433.
[7] Захарова М.В. Понятийная и видовая характеристика правового обычая как регулятора общественных отношений // LEXRUSSICA: Научные труды МГЮА. - 2004. - №4. – С.1080.
[8]Кашанина Т.Е. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. Учебное пособие. - М.: Юристъ, 1999. - С. 200.
[9] Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2005. – С.38.
[10] Теория права и государства: Учебник / Под ред. проф.В.В. Лазарева. – М.: Право и Закон, 1996. – С.46.
[11] Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева – С.199.
[12]Теория права и государства. Учебник для вузов. / Под ред. проф. Г.Н.Манова – М.: Из-во БЕК, 1996. – С.166
[13] Зыкин И.С. Обычаи и обыкновения в международной торговле. - М., 1983. – С.17.
[14] Супатаев М.А. Правовой обычай как источник права в развивающихся странах. – С.47.
[15]Поляков А. В. Общая теория права. - СПб., 2001. - С. 510.
[16]Лопуха А.Д., Зельцер И.М. Обычное право: вопросы теории и современная практика. - Новосибирск, 2002. - С. 54.
[17]Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Э.Крутской. – М.: ИНФРА-М, 1998. – С.524.
[18]Мальцев Г.В. Очерк теории обычного права // Обычное право в России: вопросы теории, истории и практики. Ростов-на-Дону, 1999. – С.7.