На базі даних підстав, на думку М.П. Яблокова, може бути здійснена криміналістична класифікація злочинів на різних рівнях (родовому, видовому, підвидовому) [4, с. 136].
При цьому варто погодитися з В.А. Журавлем, який стверджує, що кожна додаткова ознака зменшує логічний об’єм поняття, збільшуючи інформаційно-пошукові та методичні можливості групових криміналістичних характеристик злочинів. У цьому сенсі, найбільш наближеними до потреб практики є підвидові криміналістичні методики*, бо саме на такому рівні окрема криміналістична характеристика стає більш деталізованою та конкретною [15; 106].
Конкретизуючи викладене стосовно предмету та об’єкту дисертаційного дослідження, зазначимо, що найбільш оптимальним буде використання інтегративної моделі спеціальних криміналістичних знань у розслідуванні крадіжок із квартир, які, складають найбільшу кількість серед крадіжок з проникненням у житло [9, с. 65-70] та важкість розслідування (59-60% розкриття), характеризуються ознаками «серійності», заздалегідь обдуманим умислом, груповим характером (66,3%) [1; 178].
Об’єм обставин, що підлягають встановленню та доказуванню у процесі розслідування крадіжок з проникненням у житло, необхідно визначати, виходячи з предмету та меж доказування по кримінальній справі, кваліфікуючих ознак цього виду злочинів та обставин, обумовлених своєрідністю кожної крадіжки.
Таким чином, по кримінальній справі необхідно встановити:
Об’єкт та предмет викрадення. Родовим об’єктом крадіжки є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном. Утім, крадіжки з проникненням у житло посягають не тільки на відносини власності, а й на гарантовану ст. 30 Конституції України недоторканість житла, завдаючи потерпілим поряд з майновою також моральної шкоди. Отже посягання на зазначені суспільні відносини складає додатковий безпосередній об’єкт розглядуваної групи злочинів.
Предметом крадіжки є чуже майно – речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру (рухоме та нерухоме майно, головна річ та приналежність, гроші), не вилучені з вільного цивільного обігу. Незаконне заволодіння таким специфічним майном як вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і т.п. виділене законодавцем в окремі склади злочинів (ст. ст. 262, 297, 308, 312, 313, 357, 410, 432).
Об’єктивну сторону складу злочину. Сутність крадіжки полягає в таємному, протиправному безоплатному вилученні чужого майна і оберненні його на користь винної особи або інших осіб, що завдає шкоди власникові чи іншому володільцю цього майна. Законодавець, описуючи об’єктивну сторону складу злочину, включив у діяння кваліфікуючі ознаки. Так, у ч. 3 ст. 185 КК України передбачається відповідальність за вчинення крадіжки з проникненням у житло, яка характеризує місце та спосіб вчинення злочинного посягання.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 12 «Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності» (зі змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 року, а також 3 грудня 1997 року № 12 проникнення – це вторгнення у житло з метою вчинення крадіжки, грабежу чи розбою. Воно може здійснюватися як таємно так і відкрито, з подоланням перешкод чи спротиву людей, так і безперешкодно, а також за допомогою різних засобів, що дозволять винному викрадати майно з житла без входу до нього.
Інша кваліфікуюча ознака – вчинення крадіжки повторно або за попередньою змовою групою осіб. Під «повторним у ст. 185, 186, 189-191 КК України визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями, або статтями 187, 262 цього Кодексу. Вчинення крадіжки групою осіб з попередньою змовою означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб’єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Як випливає із ч. 2 ст. 28 КК, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об’єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій.
Об’єктивну сторону крадіжки складають ще наслідки.
В даний елемент об’єктивної сторони також введені кваліфікуючі ознаки, а саме, вчинення крадіжки: 1) у великих розмірах; 2) у особливо великих розмірах; 3) організованою групою, а також крадіжка що завдала значної шкоди потерпілому.
Значна шкода – оціночна ознака, яка встановлюється виходячи з вартості та значущості для потерпілого майнового положення, з урахуванням його матеріального становища, має становити від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Великий та особливо великий розміри. При визначенні вартості викраденого майна та розміру матеріальних збитків слід керуватися нормами законодавства про ціни та ціноутворення та спеціальних нормативно-правових актів, якими передбачено порядок визначення розміру заподіяної шкоди. За відсутності цін на майно його вартість може бути визначена шляхом проведення експертизи [13].
Організована група – стійке об’єднання декількох осіб (трьох і більше суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об’єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів; 3) стійкість такого об’єднання; 4) об’єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи; 5) обізнаність всіх учасників групи з цим планом.
Суб’єктом крадіжки може бути осудна особа 14-річного віку.
Суб’єктивна сторона крадіжки передбачає встановлення двох обов’язкових ознак: 1) навмисної форми вини у вигляді прямого умислу на заволодіння чужим майном; 2) корисливого мотиву [6, с. 469-471].
Ґрунтуючись на цих розробках та аналізі сучасної слідчої практики розглянемо наступні елементи криміналістичної характеристики крадіжок з проникненням у житло, які, з нашого погляду, будуть сприяти оптимізації використання спеціальних криміналістичних знань.
Сформована за їх допомогою криміналістична модель злочинної діяльності дозволить рекомендувати результати аналізу втілити у вигляді схеми, яка по структурі складається з чотирьох великих блоків: 1) способи вчинення злочинів та типові сліди та їх ознаки відносно способу проникнення на місце злочину, пошуку матеріальних цінностей і заволодіння ними, виходу з місця злочину; 2) місце вчинення злочину; 3) особливості предмету злочинного посягання.
І. Способи вчинення злочину.
Підготовка до вчинення крадіжки. У деяких аспектах таємні проникнення до квартири є аналогом мережевих атак хакерів, націлених на комп’ютерні мережі: злодії шукають слабкі місця та аналізують, як можна ними скористатися. Подібно старому правилу шести «п» – «правильна попередня підготовка попереджає плачливі наслідки» (в англійському варіанті це target, time, talk, tools, tactics, tale), пов’язаних з плануванням проникнень [19, с. 60-61]. В українському варіанті ці правила гучать так: а) ціль – крадій повинен уявляти цілі крадіжки та заздалегідь підготувати всю доступну інформацію про неї: особисті звички мешканців, різновид встановленої системи сигналізації, модель дверного замку, архітектура будинку та квартири; б) час; в) спосіб обміну інформацією, перевірка, чи всі члени злочинної групи усвідомлюють свою роль у операції; г) засоби; д) тактика – план має враховувати ймовірність виникнення непередбачених наслідків та передбачати варіант дій на цей випадок; е) прикриття.
Отож, спосіб вчинення крадіжок даного підвиду є повно структурним, тобто включає дії, що відносяться до всіх трьох його елементів: підготовки, вчинення та приховання, відрізняється стійкістю та повторюваністю прийомів і засобів дій злочинців, не дивлячись на варіювання та деяке вдосконалення, завдяки чому в останніх утворюється своєрідний злочинний «почерк». До злочинних навичок, набутих з метою скоєння квартирних крадіжок, що вимагають спеціальної підготовки, відноситься, зокрема, відпирання замків відмичками чи підібраними ключами, проникнення у житло за допомогою альпіністського обладнання та ін. Застосування цих способів вже певною мірою характеризує злочинця, вказуючи на його злочинне минуле чи спеціальну підготовку, або зв’язок зі злочинною групою. Така людина добре знає конструкцію замків й використовує відповідний набір заздалегідь підготованих відмичок та ключів чи виготовляє (притирає) їх безпосередньо на місці крадіжки.
Більшість квартирних крадіїв (73,4%) обирають об’єкт для крадіжки, враховуючи міцність вхідних дверей, складність замикаючих засобів, що ними обладнані. При цьому враховуються особисті навички по злому певних перешкод, можливості проникнення, минаючи перешкоди (через вікно та в інший спосіб). Переконавшись у можливості подолання наявних перешкод, такі суб’єкти перевіряють, чи є поблизу люди, які можуть завадити реалізації злочинного задуму. Для цього «продзвонюються» двері сусідніх квартир, щоб переконатися в відсутності мешканців. Якщо потенційні свідки є, приймаються заходи по їх нейтралізації: заклеюються прозурки у дверях, блокуються двері, вимикається освітлення в коридорі.
Частина суб’єктів пошук місця посягання починає зі збирання відомостей про статок потерпілого, наявність великих грошових сум чи коштовностей. Квартирні крадії отримують таку інформацію при візуальному огляді квартир, зовнішній вигляд яких свідчить про їх значну вартість (наявність елітних дверей, коштовних склопакетів, супутникових тарілок, кондиціонерів біля вікон та балконів, дорогих іномарок біля під’їзду), або через інформаторів на ринках, рієлторських конторах, скуповуючи електронні бази даних. Потім проводиться попередня розвідка місця крадіжки, з метою: визначення предмету злочинного посягання, місця його зберігання, вивчення пристрою замків, сигналізації, кількості дверей, розпорядку доби мешканців; чіткого орієнтування на місці майбутньої крадіжки; визначення місця стоянки транспорту та маршрутів відходу з місця злочину; місць тимчасового схову майна; оцінка можливої обстановки в момент вчинення злочину (наприклад, наявність сторонніх осіб).