Іноземці та особи без громадянства, які змінили місце перебування в Україні, а також ті, що змінили маршрут транзитного проїзду через територію України з порушенням, зобов’язані повернутися до попереднього місця перебування або прямувати транзитом до обраного пункту призначення, якщо їх дії не призвели до наслідків, які тягнуть за собою видворення за межі України.
За порушення цих Правил іноземці та особи без громадянства притягаються до відповідальності згідно із Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”. Іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність на загальних підставах. Особливі правила застосовуються щодо співробітників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні, які користуються встановленими законодавством України і міжнародними договорами України привілеями та імунітетами від відповідальності в державі перебування.
2.2 Права і свободи іноземців та ocіб без громадянства в Україні
Іноземні громадяни й особи без громадянства є специфічними суб'єктами права, які знаходяться в особливих відносинах із державою.
Правовий статус іноземців і осіб без громадянства в Україні врегульовано Конституцією України, Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 року, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими Верховною Радою України, а також актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Всі вони прийняті на основі Загальної декларації прав людини 1948 р., Міжнародних пактів про права людини 1966 р., які, будучи ратифікованими Україною, відповідно до статті 9 Конституції України також є джерелом правового регулювання статусу іноземців і осіб без громадянства в Україні.
Засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні визначені статею 26 Конституції України – іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України [16]. Також Законом „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994р. визначено, що іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Разом з цим законодавством України передбачено можливість застосування до іноземців принципу взаємності, зміст якого визначений в ч. 3 статті 2 Закону: „якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.Ще одним загальним принципом правового статусу іноземців та осоіб без громадянства є те, що здійснення ними своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні (ч. 4 ст. 2 Закону).
Законодавством України регулюється правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України.
Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.
Іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов’язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов’язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов’язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.
Відповідно до Конституції та Закону України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року - іноземці та особи без громадянства можуть набути громадянства України (натуралізуватися) [9]. Тобто іноземець або особа без громадянства за їх клопотаннями можуть бути прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є визнання і дотримання Конституції України та законів України; подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов’язання припинити громадянство (підданство) цих держав; безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років.
Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію.
Загальновідомо, що права і свободи людини включають в себе насамперед невіддільні природні права і свободи, які належать їй незалежно від наявності у неї громадянства України або відсутності громадянства взагалі (право на життя, недоторканність тощо).
Підкреслюючи рівність людей щодо користування тим чи іншим правом або свободою незалежно від громадянства, чимало статей Конституції України, присвячених правам і свободам людини, починаються словами: "Кожен має право...", "Кожному гарантується...".У загальному вигляді цей гуманний міжнародно-правовий підхід закріплено у ст. 26-68 Конституції України, ст. 7-24 Закону України від 4 лютого 1994 р. "Про правовий статус іноземців", згідно з яким іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України, за винятками, установленими Конституцією, законами та міжнародними договорами України.
Зазначені особи рівні перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять та інших обставин.
Природні права і свободи іноземців та осіб без громадянства, як і будь-якої людини і громадянина, не є вичерпними, вони гарантуються і не можуть бути скасовані.
Іноземці та особи без громадянства рівні перед законом і судом. Вони користуються таким же обсягом прав і свобод, що й громадяни України – за винятком обмежень встановлених законодавством України.
Іноземці та особи без громадянства, як і будь-яка фізична особа, мають невід'ємне право на життя. Відповідно до ст. 27 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, обов’язок держави — захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.
Під поняттям "право на життя" слід розуміти таке особисте немайнове право, яке об'єднує два основні аспекти право на власне життя та право давати життя іншим. Безпосередньо стосуються захисту прав людини право на життя та особисту недоторканність право не піддаватися катуванню та жорстокому поводженню, що принижує людську гідність, право на рівний захист закону та захисту від будь-якої дискримінації, право не піддаватися незаконному арешту, затриманню та вигнанню. Згідно зі ст. 55 Конституції іноземці та особи без громадянства мають право на звернення до суду та до інших державних органів з метою захисту належних їм особистих, майнових, сімейних та інших прав.
У ст. 13 Загальної декларації прав людини зазначено, що "...кожна людина має право вільно пересуватися та обирати для себе місце проживання у межах будь-якої країни". Конституція України гарантує іноземним громадянам право на вільне пересування, вибір місця проживання та виїзд з України. Обмеження в пересуванні та виборі місця проживання допускаються, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.
Законом України "Про правовий статус іноземців" та Постановою Кабінету Міністрів "Про правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" встановлено підстави перебування іноземців на території України з контрольованим порядком в'їзду.