Іноземні громадяни можуть постійно або тимчасово мешкати в Україні, якщо вони мають на те дозвіл і посвідчення для постійного чи тимчасового проживання, видані органами внутрішніх справ. Ті іноземці, які тимчасово перебувають на території України, зобов'язані в установленому порядку зареєструвати свої закордонні паспорти або документи, що їх замінюють, і виїхати з країни після закінчення визначеного їм терміну перебування. В інтересах гарантування безпеки України або охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян іноземцю може бути заборонено в'їзд в Україну чи виїзд з неї, а також може бути запроваджено обмеження щодо пересування по території України.
Іноземні громадяни й особи без громадянства, що перебувають в Україні, мають право на охорону здоров'я. Під поняттям "здоров'я" розуміється стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Фізична особа має право на охорону її здоров'я. Охорона здоров'я – це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.
Право на охорону здоров'я передбачає відповідний життєвий рівень людини, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; кваліфіковану медико-санітарну допомогу; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я; правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я; відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я тощо.
Слід зазначити, що надання медичної допомоги іноземним громадянам, крім тих, які працюють у дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, здійснюється за плату.
Право на свободу та на особисту недоторканність також гарантується іноземцям та особам без громадянства в Україні (статті 29 Конституції України і 288, 289 ЦК України). Право на свободу означає відповідну міру можливої та юридично дозволеної поведінки особи розпоряджатися собою, своїми вчинками та часом. Проте це не вседозволеність. Гарантіями дотримання цього права є також: заборона тримання фізичної особи в неволі; можливість затримання особи лише у випадках і в порядку, передбачених законом; арешту або тримання під вартою не інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 29 Конституції України, статті 146-151 КК України).
Право на особисту недоторканність - передбачена законом заборона фізичного, психічного чи будь-якого іншого посягання на особу з боку інших осіб. Зміст цього права становить психологічна та тілесна недоторканність.
Психологічна недоторканність передбачає захищеність особи від погроз на її адресу, залякування, шантажування та інших способів придушення її волі.
Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля передбачено ст. 50 Конституції України, а також ст. 293 ЦК України для всіх фізичних осіб, в тому числі і для осіб, яким надано статус біженця в Україні. Під поняттям "довкілля" слід розуміти все те, що оточує особу, насамперед - навколишнє природне середовище.
Проте довкілля не зводиться лише до навколишнього природного середовища, тому що, крім нього, людину оточують й інші предмети, які не пов'язані з природою (предмети праці, побут, харчові продукти тощо).
Під правом на безпечне для життя і здоров'я довкілля розуміють:
- право на безпечне для життя і здоров'я довкілля - це передбачена законом можливість вимагати, щоб особи створювали для неї безпечні, сприятливі умови проживання, праці, побуту, тобто забезпечити їй життя гідне людини. Дане право забезпечується визнанням незаконною будь-яку діяльність, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною, та можливість вимагати від кожного припинення такої діяльності;
- право на достовірну інформацію про стан довкілля, тобто можливість безперешкодно отримати повну та достовірну інформацію про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання га поширення.
Іноземні громадяни й особи без громадянства мають право на одержання освіти нарівні з громадянами України відповідно до порядку, встановленого законодавством України, а саме Законом України "Про освіту" від 23 березня 1996 року. Так, відповідно ст. 3 Закону України "Про освіту" іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів [21]. Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" також закріплено, право на освіту осіб, яким надано статус біженців. Тобто іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України.
Витрати, пов'язані з навчанням іноземців в Україні, можуть покриватися як юридичними, так і фізичними особами у вільно конвертованій валюті, а також на умовах, визначених міжнародними угодами.
Громадяни зарубіжних держав, які прибувають на навчання в Україну згідно з міждержавними угодами і угодами Міністерства освіти України, зараховуються (переводяться) до навчальних закладів у першочерговому порядку. Визначено, що Міністерство освіти України разом з Міністерством фінансів України щорічно коригують зазначені мінімальні розміри компенсацій.
Відповідні права іноземні громадяни й особи без громадянства мають і у житловій сфері. Так, Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на підставах і в порядку, встановлених для громадян України, одержати жиле приміщення, якщо інше не передбачено законодавством України. Право власності на житло іноземці та особи без громадянства набувають відповідно до законодавства України.
Вони повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримуватися правил користування житловими приміщеннями.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання належать до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках. Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення. Першочергове право на забезпечення жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання мають сім'ї з неповнолітніми дітьми, вагітні жінки, особи, які втратили працездатність, та особи пенсійного віку.
Особи, яким надано жиле приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, не мають права приватизовувати, обмінювати та здійснювати поділ цього жилого приміщення, здавати його в піднайм або вселяти в нього інших мешканців.
Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються на строк до одного року з можливістю продовження цього строку у разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання. Підставами для дострокового припинення права на користування жилими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання є: надання особі або придбання нею іншого жилого приміщення; підвищення доходів особи до рівня, який дозволяє йому укласти договір найму іншого жилого приміщення, порушення громадянином правил користування жилим приміщенням з фондів житла для тимчасового проживання; приведення мешканцем жилого приміщення з фондів житла для тимчасового проживання у непридатність для його використання; інші підстави, встановлені законом.
Крім перелічених прав, іноземці та апатриди, мають також право на приватну власність, яка набувається в порядку, визначеному законом. Так, вони мають право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41 Конституції).
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до законодавства іноземні громадяни й особи без громадянства мають право володіти різноманітними об'єктами власності - житловими будинками, іншим рухомим та нерухомим майном, отримувати авторські права на твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, а також інші майнові й особисті немайнові права, успадковувати та заповідати майно. Однак, виходячи зі змісту статей 13 та 14 Конституції України, право власності на землю надасться виключно громадянам України. Аналогічне положення передбачено щодо таких стратегічно важливих об'єктів, як надра, атмосферне повітря, води та ін.