У зазначеній Концепції пропонується новий погляд на систему МВС України, яка має розглядатися не як Міністерство міліції, а як потужне відомство, що відповідає за стан внутрішньої безпеки у державі, а це в свою чергу має бути досягнуто шляхом розширення його функцій. У пропозиціях МВС України до проекту Концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні спеціально вказано на необхідність посилення організаційного, фінансового і матеріально-технічного забезпечення реформування органів правопорядку шляхом прийняття окремої Державної програми.
Аналіз концептуальних засад реформування МВС України дозволяє дійти наступного висновку. По-перше, реформування структури органів внутрішніх справ проводиться у відповідності з реформами у державі; по-друге, зосереджено увагу на необхідності чіткого визначення функціональних обов'язків й повноважень всіх служб МВС та їх структурних підрозділів; по-третє, досягнуто узгодженість у функціях окремих ланок, усунуто дублювання та паралелізм у роботі; по-четверте, запроваджено диференційовані нормативи штатної чисельності та навантаження у залежності від характерів та територій обслуговування. До того ж принциповими завданнями реформування системи МВС є: 1) ефективна взаємодія з населенням, створення реальної системи громадського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ, прозорість, відкритість їх функціонування; 2) забезпечення інтеграції у ЄС, прагнення до європейських та світових стандартів правоохоронної діяльності. Пропонується також створення Слідчого комітету МВС України, на яке було б покладено функції розслідування кримінальних справ у всієї повноті, всебічності та об'єктивності.
Слід підкреслити, що при підготовці проекту Концептуальних засад реформування системи правоохоронних органів у рамках роботи Міжвідомчої комісії при РНБО активну участь приймала і Генеральна прокуратура України. З її боку було запропоновано низку пропозицій: 1) зберегти галузевий або секторальний принцип побудови системи досудового слідства, до якої слід віднести відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції, Державної митної служби, Державної прикордонної служби, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а також Державну (Національну) службу розслідувань, розподіливши їх на основі їх «природних» напрямів діяльності та чіткого визначення компетенції кожного з цих органів; 2) МВС мають належати всі питання щодо розкриття та розслідування кримінальних справ про злочини проти життя, здоров’я, волі, честі, гідності; боротьба з організованою злочинністю та інше; 3) СБУ має стати спецслужбою європейського зразка, яка відповідатиме за внутрішню безпеку України; 4) у Державній митній службі України створити окремий підрозділ по боротьбі з контрабандою і порушенням митних правил, незалежний в організаційних та фінансово-господарських питаннях від регіональних митниць; 5) Державній прикордонній службі України, що виконує функції дізнання у справах про незаконне перетинання кордону, пропонується передати право на проведення розслідування у цих справах у повному обсязі; 6) у складі МВС або Міністерства фінансів можливим є утворення Департаменту фінансової поліції, до компетенції якого віднести розслідування зловживань у фінансовій і податковій сферах; 7) створити спеціальний правоохоронний орган, який був би спроможний ефективно вести боротьбу зі злочинністю та корупцією у Збройних Силах України та інших військових формуваннях держави; 8) створити новий незалежний правоохоронний орган - Державну (Національну) службу розслідувань України, головною метою якої має стати викриття і розслідування протиправних дій, які знаходяться за межами підслідності названих вище відомств, насамперед корупції в органах влади.
Крім того, значну увагу було зосереджено на: 1) розмежуванні функцій правоохоронних органів, зокрема визначення місця прокуратури серед них, їхню структуру; 2) співвідношенні кількості персоналу так званих практичних та допоміжних підрозділів правоохоронних органів, їхнього керівного та низового, виконавчого складу; 3) впровадженні засад самоврядування та інших організаційних положеннях.
Стосовно реформування СБУ зазначимо, що існує проект нової редакції Закону України «Про Службу безпеки України», а проект Концепції реформування Служби безпеки України перебуває у процесі постійного доопрацювання. Серед головних моментів реформи Служби є визначення необхідності поступово відходити від правоохоронної функції, наближаючись до функції контррозвідувальної. До того ж, для реалізації конституційного права на участь громадян в управлінні державними справами, надання їм ширших можливостей для вільного користування інформацією, забезпечення гласності, відкритості та прозорості в діяльності правоохоронних органів, Президент України своїм розпорядженням створив Громадську раду при СБУ. Цей дорадчий орган має сприяти здійсненню цивільного контролю у сфері безпеки держави, інформуванню громадськості про діяльність СБУ, проведенню консультацій та широкому обговоренню проектів найважливіших рішень, зміцненню довіри населення до Служби. Цільовим планом Україна-НАТО на 2007 рік у рамках Плану дій Україна-НАТО (Указ Президента України від 18 червня 2007 р. N535 [8] ) було передбачено опрацювання проекту Білої книги СБУ та розвідувальних органів України.
На виконання доручень Президента України розпочато реформування податкової міліції у службу податкових розслідувань як спеціальний підрозділ по боротьбі з податковими злочинами за світовим зразком.
Дослідження показали, що на даному етапі реформування серед головних недоліків системи правоохоронних органів визначаються наступні: 1) паралелізм у діяльності різних правоохоронних підсистем та відсутність будь-яких напрацювань щодо розмежування їх функцій; 2) дисбаланс повноважень та відповідальності у цій сфері між гілками влади; 3) відсутність механізму забезпечення неухильного дотримання всіма суб’єктами норм Конституції України та чинного законодавства. 4) відсутність чітких критеріїв оцінювання ефективності діяльності правоохоронних органів.
На нашу думку, вельми важливими постають висновки та рекомендації Лабораторії законодавчих ініціатив щодо напрямків реформування системи правоохоронних органів, судової системи у рамках відносин Україна – Європейський Союз [8]. На цей час актуальними залишаються питання: 1) посилення незалежності Державної судової адміністрації від впливу виконавчої гілки влади; 2) обмеження повноважень Президента в частині призначення суддів на адміністративні посади; 3) реформування інституту адвокатури; 4) реформування прокуратури (внесення змін до Конституції України з урахуванням висновків Венеціанської комісії, прийняття нового закону «Про прокуратуру», нового Кримінально-процесуального кодексу України); 5) посилення прозорості діяльності правоохоронних органів (внесення змін до законів України «Про службу безпеки України», «Про міліцію»); 6) забезпечення виконання рішень Європейського суду з прав людини; 7) розширення повноважень Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України у судовому процесі; 8) реформування кримінального процесу у відповідності до демократичних стандартів; 9) подальше наближення умов утримання засуджених до стандартів, визначених Європейськими пенітенціарними правилами; 10) встановлення контролю за перехопленням телекомунікацій правоохоронними органами.
У напрямку забезпечення ефективної боротьби з корупцією актуальними залишаються наступні питання: 1) реформування публічної служби; 2) визначення загальних засад взаємодії органів публічної влади з особою (прийняття Адміністративно-процесуального кодексу), 3) підвищення прозорості державних закупівель; 4) запровадження ефективного контролю за витрачанням коштів Державного та місцевого бюджетів.
У напрямку забезпечення поваги до прав і свобод людини актуальними є питання, деякі із яких вже зазначалися: 1) розширення повноважень парламентського Омбудсмена у судовому процесі (внесення відповідних змін до процесуального законодавства); 2) реформування кримінального процесу у відповідності до демократичних стандартів (прийняття нової редакції КПК України); 3) подальше наближення умов утримання засуджених до стандартів, визначених Європейськими пенітенціарними правилами (внесення відповідних змін до Кримінально-виконавчого кодексу); 4) запровадження системи безоплатної правової допомоги (прийняття відповідного закону); 5) встановлення контролю за перехопленням телекомунікацій правоохоронними органами (прийняття відповідного закону за участю представників громадських організацій); 6) забезпечення реалізації громадянами права на доступ до інформації (прийняття нової редакції Закону «Про інформацію»).
Для забезпечення стандартів міжнародного правосуддя пропонується внести зміни до статті 124 Конституції України, за якими Міжнародний кримінальний суд доповнюватиме національну судову систему (внесення відповідних змін є передумовою ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду).
Серед головних чинників, що ускладнюють виконання плану дій Україна - ЄС можна виділити наступні: 1) відсутність ефективної взаємодії між зацікавленими сторонами щодо виконання Плану дій; 2) неконкретизованість Плану дій та відсутність стратегії його виконання; 3) нереалістичність строків здійснення заходів, що випливають з Плану дій та ін.
Вважаємо, що реформування правоохоронної сфери слід розглядати комплексно, охоплюючи законодавчий, організаційний та ментальний рівні функціонування системи правоохоронних органів. Реформування повинно охопити всі ці рівні із залученням різних механізмів та інструментів. Одним із таких інструментів постає широке залучення наукового та експертного співтовариства, суспільства в цілому до обговорення проблеми, демократичний цивільний контроль за діяльністю правоохоронних органів з боку громадян та громадських організацій.