Як бачимо з даних таблиці, в 1987р. пріоритет належить злочинам проти індивідуальної власності (крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство): 32,8% усіх злочинів, вчинених жінками. Значний відсоток складають і злочини проти державної та колективної власності (30,5%), за ними іде група злочинів проти життя, здоров'я, волі і гідності особи (31,3%). При цьому слід звернути увагу на збільшення чисельності засуджених жінок по всіх групах порівняно з 1979р. Якщо в 1979р. злочини проти соціалістичної і індивідуальної власності складали 53,1%, то в 1987р. - 63,3%. Злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи в 1979р. складали 22,0%, в 1987р. - 31,3%.
В 1989р. ситуація зазнала змін, що підтверджується даними, наведеними в таблиці, за цей рік. Як в 1987, так і в 1989р. пріоритет залишається за групою злочинів проти індивідуальної власності. В 1989р. відсоток засуджених за ці злочини жінок збільшився на 7,8% і склав 40,6%. Друге місце за розповсюдженістю в 1987р. зайняли злочини проти державної та колективної власності. В 1989р. ця група посіла третє місце і складала лише 12,8%, тобто у порівнянні з 1987р. участь жінок у скоєнні злочинів цієї групи зменшилася на 17,7%. Стосовно злочинів проти життя, здоров'я, волі і гідності особи, то в 1989р. вони з третього місця перемістилися на друге і склали 21,7%, але у порівнянні з 1987р. зменшилася на 9,6%. Таким чином, можна дійти висновку, що у 1989р. знизилася участь жінок у злочинах проти державної і колективної власності і у злочинах проти життя, здоров'я, волі і гідності особи, але підвищилась у злочинах проти індивідуальної власності.
Розглянемо більш докладно ці групи злочинів, бо вони посідають значне місце в структурі жіночої злочинності.
Найбільш небезпечними є злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи. Зазначимо, що відсоток участі в ній жінок з кожним роком зростає і якщо в 1970р. він дорівнював 8,6%, то в 1975р. зріс до 14,2% 1979р. складав вже 22,0%, в 1987р. - 31,3%, а в 1989р. - 21,7%. А, наприклад, в США лише за 1971р. чисельність жінок-вбивць збільшилась на 25%.
Серед цих злочинів значна частка припадає на умисні вбивства - в 1970р. - 4,4%, в 1979р. - 7,3%, в 1987р. - 15,0%, а у 1989р. - 10,9%. Друге місце посідають тілесні ушкодження, вчинені жінками: в 1970р. - 1,5%, в 1979р. - 5,0%, в 1987р. - 5,3% і в 1989р. їх кількість зросла до 6,4%. Умисні вбивства при обтяжуючих обставинах не набули значного розповсюдження серед жінок, хоча їх кількість у 1989р. збільшилась порівняно з 1970р. на 2,5% і становила 4,3%. В більшості випадків насильницькі злочини вчиняються жінками на грунті родинно-побутових конфліктів, інтимних переживань. Жертвами таких злочинів є чоловіки (коханці), рідше - родичі, сусіди, знайомі. Значно менше випадків, коли жінки вдавалися до насильства, щоб заволодіти чужим майном, а також при вчиненні хуліганських вчинків. Наприклад, В.Н. Крупка відзначає, що питома вага осіб жіночої статі серед всіх, що вчинили насильницькі злочини в родинно-побутової сфері складає 16 - 17%. Серед покараних за вбивство вони складали 7%, серед тих, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, - 3,5%, тілесні ушкодження середньої тяжкості - 19,7%, легкі тілесні ушкодження - 20%. Серед засуджених за умисні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження рецидив зустрічається рідко.
Наведені статистичні дані свідчать про те, що жінки досить часто вчиняють насильницькі злочини, але, звичайно рідше, ніж чоловіки. Між тим питома вага насильницьких злочинниць серед всіх жінок, що вчинили злочини, приблизно така сама, як аналогічна категорія насильницьких злочинників серед усіх чоловіків, що вчинили злочини. За даними всесоюзного перепису в'язнів, серед осіб, що відбувають покарання у ВТК, чоловіків, засуджених за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах було 4,9%, жінок - 4,3%, за умисне вбивство (ст. 94) - відповідно 6,2% та 10,9%, за вбивство з необережності - 0,1 і 0,1%, за умисні тяжкі тілесні ушкодження - 10,5 і 6,3%, за умисні легкі тілесні ушкодження або побої - 0,3 і 0,1%.
Таким чином, у загальній кількості злочинниць частка тих, хто вчинив умисні вбивства при обтяжуючих обставинах і вбивства з необережності, умисні легкі тілесні ушкодження і побої майже така сама, як і серед чоловіків. Частка жінок, що вчинили умисні вбивства (ст. 94) перевищує частку чоловіків.
Характерним злочином для жінок є дітовбивство: повторне засудження за цей вид злочину зустрічається набагато частіше, ніж за інші.
До прийняття Указу Президії Верховної Ради СРСР від 25 листопада 1955р. «Об отмене запрещения абортов» кількість дітовбивств було значно більша, ніж, наприклад, у 60 - 70-і рр.. Прийняття цього Указу повинно було сприяти зменшенню їх кількості, але, як свідчать статистичні дані, це зменшення відбувалося набагато повільніше, ніж очікувалося. За свідченням В.А. Серебрякової в 1959 і 1960рр. відсоток дітовбивств від загальної кількості вбивств, що вчинялися жінками, був дуже високий: 64% - в 1959р., 55% - в 1960р. . А у 70-і рр. частка дітовбивств зменшилася усього до 30 - 35%. І лише у наступні роки спостерігається більш суттєве зниження частки жінок, які вчинюють дітовбивства. В 1986р. відсоток цих злочинів від кількості усіх навмисних вбивств, що вчиняються жінками, склав 12,9%, в 1987р. - 24,0%, в 1988р. - 19,0%, в 1989р. - 15,3%, в 1990р. - 11,1%.
В зарубіжних країнах також спостерігається зменшення кількості засуджених за дітовбивство жінок. Так, у Данії в 1955р. чисельність жінок, засуджених за цей злочин складала 3%, в 1956р. - 3%, а в 1959р. - вже 1%. А в Італії в 1956р. за дітовбивство були засуджені 89 жінок, в 1957р. - 81, в 1958р. - 86, в 1959р. - 53 і в 1960р. - 64 злочинниці.
В період, що нами розглядається, насильницькі злочини, які вчиняють жінки, не привертали особливої уваги кримінологів. Серед невеликої кількості робіт, присвячених цій проблемі, хотілось би відзначити дисертацію Е.В. Середи /101/. В дослідженні автора вперше присутні відомості про психологічні особливості жінок, які вчинили вбивства. Зроблено спробу класифікації жінок, засуджених за насильницькі злочини, по окремих групах і визначення особистісних особливостей кожної з цих груп.
Деякі питання насильницької злочинності жінок порушувались і в роботах Ю.М. Антоняна, В.А. Серебрякової Ф. Лопушанського та інших авторів.
Друга група злочинів, найбільш характерних для жінок у період, що розглядається нами, - це злочини проти індивідуальної власності. У цій групі за своїм відсотковим показником перше місце займає крадіжка - в 1987р. - 22%, в 1989р. - 29,3% засуджених жінок. У порівнянні з 1979р. відсоток засуджених жінок за цей злочин збільшився на 3,3%. За даними В.А. Серебрякової, вчинення жінками крадіжок індивідуального майна зустрічається приблизно в 3,5 рази частіше, ніж крадіжок соціалістичного майна.
За даними проведеного В.А. Серебрякової та В.Н. Зиряновим дослідження, в 1988р. більше половини всіх випадків викрадення майна громадян припадає на квартирні крадіжки (53%). Також висока питома вага крадіжок із гуртожитків (11,5%), гардеробів (12,5%), під'їздів будинків (5,7%) та інших місць громадського користування. Слід зазначити, що жінки на відміну від чоловіків майже не вчиняють крадіжок із гаражів, підвальних приміщень, сараїв, тощо. Крім того жінками в 5 разів рідше, ніж чоловіками, вчиняються крадіжки на підприємствах, в 1,5 рази - на вулиці і в 2 рази - на міському транспорті.
Наведемо дані про кількість жінок, засуджених за крадіжку і по деяких інших країнах. Так, у Канаді за цей злочин в 1956р. засуджені 27 злочинниць, в 1957р.- 32; у Франції в 1958р. - 5195, в 1959р. - 4605 . А в Німеччині в 1970р. з усіх засуджених за крадіжку жінки складали 50% .
Досить високий показник участі жінок у таких злочинах, як грабіж і розбійний напад - в 1987р. в СРСР вони складали 9,3%, в 1989р. - 8,4%. Відсоток жінок у загальній кількості злочинців, вчинивших грабіж і розбійні напади, в період 1975 - 1990рр. коливався від 16 до 18% /1, С. 32/. Але ж турбують не тільки кількісні зміни, пов'язані з цими злочинами, а якісні. Загальновизнаним є факт, і про це ми вже згадували, що жінки беруть участь у злочинах, вчинених чоловіками, як пособниці. Але проведене Т.М. Явчуновською дослідження показало, що все частіше спостерігаються ситуації, коли злочини вчиняються групою осіб, але склад групи за статевою ознакою однорідний. Жінки виконують весь комплекс дій, що складають об'єктивну сторону грабежу або розбійного нападу.
Відзначимо зміни, що сталися в цій групі злочинів, і по зарубіжних країнах. В Канаді за грабежі і розбійні напади в 1956р. засуджені 77 жінок, а в 1957р. - 81 /97, 42 - 43/; в США тільки за 1971р. кількість жінок, засуджених за ці злочини збільшилась на 19% а у Голландії лише 3% зареєстрованих грабежів і розбійних нападів вчинено жінками .
До третьої групи належать злочини проти державної і колективної власності. У структурі цих злочинів особливе місце посідають розкрадання (19,6%). Високий відсоток жінок у цих злочинних посяганнях зафіксований кримінологами на протязі тривалого періоду. Так, У.С. Джекебаєв, що вибірково вивчив архівні кримінальні справи у Казахстані за 1966 - 1968рр. стверджує, що жінки серед розкрадачів складають 27,9%, а серед покараних за розкрадання у особливо великих розмірах, - 45,2% . М.Г. Мінєнок, посилаючись на матеріали соціологічних досліджень, проведених у Ленінградській області у 1980р., визначив частку жінок серед засуджених розкрадачів - 46,7% . За результатами І.Н. Даньшина, В.В. Голіни і А.Ф. Зелінського серед засуджених розкрадачів за 1981 - 1985рр. жінки складали 45,5% . А за даними МВС СРСР за 1989р. частка засуджених за розкрадання жінок дорівнювала 45,0% загальної кількості осіб, що вчинили ці злочини.
Зі злочинів проти державної і колективної власності найбільш часто вчиняються жінками розкрадання шляхом привласнення і розтрати або зловживання посадовим становищем, а також шляхом крадіжки і розкрадання у особливо великих розмірах.
В 1970р. відсоток жінок, засуджених за розкрадання шляхом привласнення і розтрати або зловживання посадовим становищем, дорівнював 17,9%, а в 1979р. він знизився до 6,8% . В 1987р. частка жінок, засуджених за ці злочини, дещо збільшилася і склала 7%, але вже у 1989р. зменшилась до 2,4% . Розкрадання шляхом крадіжки в 1970р. складали 4,1%. В 1979р. частка жінок, засуджених за розкрадання шляхом крадіжки незначно збільшилась - до 4,9%, а в 1987р. досягла піка - 8,0% і у 1989р. цей показник зменшився до 5,7%.