Жіноча злочинність в період з 1960 - 1990 рік
В СРСР після 1953р. ряд вчених і практиків поставили питання про необхідність поновлення кримінологічних досліджень з метою наукового супроводження кримінологами боротьби із злочинністю. І вже наприкінці 60-х - початку 70-х рр. було продовжено розробку теоретичних основ кримінології.
Стосовно досліджень в області жіночої злочинності після припинення у кінці 20-х - початку 30-х рр. кримінологічних досліджень і ліквідації кримінологічних кабінетів в СРСР до початку 70-х рр. цій галузі не було присвячено фактично жодної роботи і лише після 1970 р. з'явлися перші статті, у яких розглядалась ця проблема.
В роботах цих авторів розглядалась кримінологічна характеристика жінок-злочинниць, аналізувалась динаміка і структура жіночої злочинності, її причини, проблеми виправлення та перевиховання засуджених жінок, вплив алкоголізму на злочинність жінок тощо.
В багатьох роботах зроблено спробу довести, що злочинність серед жінок може бути об'єктом самостійного вивчення, тому що порівняння чоловічої і жіночої злочинності показує кількісні та якісні їхні відмінності.
На грунті цих та інших робіт вчених розглянемо кількісну і якісну характеристику жіночої злочинності в період з початку 70-х рр. і до 1990 року.
Про злочинність жінок після Великої Вітчизняної війни немає точних відомостей, але, на думку В.А. Серебрякової, вона була значно вище, ніж, в 70-і рр., проте процес її зниження був нерівномірним. Після 1961 - 1962рр. і у наступні роки спостерігається певна стабілізація рівня злочинності жінок: коливання злочинності, зберігаючи тенденцію до зниження, іноді призводили і до деякого незначного її підвищення.
Як би не змінювався рівень жіночої злочинності в СРСР, статистика протягом багатьох років показує, що жіноча злочинність як раніше, так і в період, що розглядається, характеризується невисокими (порівняно з чоловічою) показниками. Так, співвідношення чоловічої та жіночої злочинності в 1962 - 1963рр. було 4 : 1, в 1964р. - 5 : 1, в 1965р. - 6 : 1, в 1966р. - 7 : 1, в 1967р. - 8 : 1, в 1968 - 1970рр. - 7 : 1 і в 1971 - 1972рр. - 6 : 1. Як ми бачимо, жінки вчиняють злочини в декілька разів рідше, ніж чоловіки, незважаючи на те, що жінок в країні більше, а на виробництві кількість жінок і чоловіків однакова.
Дійсно, за роки радянської влади частка жінок у виробничій діяльності, сфері обслуговування і управління збільшилась в 1969р. в 10 і більше разів. Але в той же час, на думку В.К. Звірбуля і В.П. Шупілова, істотних змін їх частки у складі злочинців не сталося, і підвищення соціальної активності жінок в умовах СРСР не призвело до збільшення злочинності серед них.
Але після 1970р. жіноча злочинність збільшується.
Так, в 1970р. серед усіх засуджених жінки складали 6,2%, в 1971р. їх частка складала 15,6%, а в 1972р. - 20% і до 1973р. цей відсоток не знижувався. Після 1974р. участь жінок у загальній злочинності в цілому по країні почала зменшуватися, і в 1975р. їх частка серед усіх, що вчинили злочини, складала 15,2%, в 1976р. - 15,3%, в 1977р. - 15,6%, в 1978р. - 14,6%, в 1979р. - 14,8% і в 1980р. - 14,6%.
Починаючи з 1981 і по 1987рр. частка жінок у загальній злочинності знову підвищувалася: в 1981р. - 15,1%, в 1982р. - 16,2%, в 1983р. - 16,1%, в 1984р. - 15,7%, в 1985р. - 18,8% а в 1986р. вона досягла свого піка - 22,0%, далі в 1987р. зовсім незначно зменшилась - до 21,5%, в 1988р. - до 17,0% /96, С. 8/ і до 1990р. знизилась до 13,8% .
Такі зміни жіночої злочинності мали місце в цілому по країні, але в окремих союзних республіках ці зміни відбувалися по-різному. Слід відмітити як різний рівень жіночої злочинності, так і нерівномірність змін, що відбуваються. Так, в Україні в 1973 - 1977рр. чисельність жінок, що вчинили злочини, виявляла тенденцію до зниження (-5,2%). Але в 1978 - 1983рр. чисельність жінок-злочинниць збільшувалась в середньому на 7,8%. В наступні роки після незначного зниження в 1984р. чисельність жінок-злочинниць різко зросла у 1985 - 1986рр. (з 32 тисяч до 60 тисяч, або майже в 2 рази), а в 1987 - 1988рр. різко зменшилась (до 27 тисяч, тобто більше ніж в 2 рази) і у наступні роки їх чисельність дещо стабілізувалась.
Спостерігаються зміни в жіночій злочинності і в зарубіжних країнах. Так, в Англії чисельність засуджених жінок у 1955р. дорівнювала 1826, а в 1957р. - зменшилась до 1711/. В Бельгії за період з 1950 по 1959р. чисельність засуджених за різні злочини жінок залишається приблизно на одному рівні, при цьому спостерігається в окремі роки то зниження, то незначне підвищення: в 1950р. - 642 злочинниці, в 1954р. - 435, в 1955р. - 488, в 1956р. - 652, в 1957р. - 567, в 1958р. - 488 і в 1959р. - 469 злочинниць. А у Франції, наприклад, в 1958р. було засуджено 1017 жінок, а в 1959р. - 911. За даними 26 країн, що розвиваються, з мусульманським віросповіданням, співвідношення чоловіків і жінок, засуджених за різні злочини в 1975р., склало 17 : 9, а в 1985р., за даними вже 29 країн - 25 : 4.
Як вже зазначалося вище, змінилася не тільки кількісна, але і якісна характеристика жіночої злочинності, її структура. За даними попередніх періодів легко визначити досить чіткий перелік злочинів, що вчиняли переважно особи жіночої статі. Однак час вносить свої зміни в життя жінки, а отже, і в її злочинність. Поряд з тими злочинами, які вчинювали жінки в попередні періоди, вони почали вчиняти і інші, які раніше неможливо було навіть співвідносити з ними. В першу чергу, це зумовлено значно зрослою соціальною активністю жінок, незрівнянно більшою участю жінок в державній, громадській і виробничій діяльності, а також іншими важливими соціальними змінами.
На жаль, єдиних відомостей, які характеризували б злочинність цього періоду, нема, тому ми спробуємо показати зміну структури жіночої злочинності в СРСР на підставі окремих даних за різні роки. Розглянемо показники розподілу засуджених жінок в залежності від характеру вчинених ними злочинів в 1970 - 1979рр. за даними перепису в'язнів.
З даних таблиці бачимо, що в 1970р. найбільш поширеними серед жінок були три групи злочинів: проти соціалістичної та індивідуальної власності громадян (61,9%); проти порядку управління, громадської безпеки, громадського порядку та здоров'я населення (20,7%); проти життя, здоров'я волі і гідності особи (8,6%). В 1979р. превалювали перша і третя групи, які складали відповідно 53,1% і 22,0%; стосовно злочинів проти порядку управління, проти громадської безпеки, громадського порядку та здоров'я населення, то відсоток засуджених жінок в цій групі знизився в 1979р. на 1,6%.
Існує тісний зв'язок між соціальними ролями жінки, її мікросередовищем і вчиненням злочинів. Мотиви злочинів формуються в тій самій сфері, де жінки виконують свої ролі, там же вони їх реалізують. Наприклад, в торгівлі, побутовому і комунальному обслуговуванні жінки складають 70 - 80%. Відповідно серед усіх осіб, що вчинили розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, обман покупців, більше половини - жінки. Аналізуючи структуру злочинів проти соціалістичної власності, бачимо, що провідне місце серед них належить розкраданням, причому значна частка розкрадань здійснюється шляхом привласнення і розтрати, досить незначна - шляхом крадіжки. За даними В.А. Серебрякової, в 1971 р. з усіх засуджених жінок за розкрадання (33,4%) частка жінок, які вчинили крадіжки, склала 4,7%. За крадіжку соціалістичного майна засуджено, як бачимо з таблиці, в п'ять з лишком менше жінок, ніж за крадіжку індивідуального майна.
За період з 1970 по 1979рр. відбулися деякі зміни в структурі вчинених жінками злочинів. Так, в 2,5 рази зменшилася частка засуджених за розкрадання шляхом привласнення і розтрат, в 1,5 рази - за шахрайство і вимагательство, в чотири рази за господарські та посадові злочини, майже в три рази за хуліганство.
За цей же час збільшився відсоток засуджених за грабіж на 1,9%, за розбій - на 2,0%, але загалом участь жінок в таких злочинах, як грабіж і розбій мізерна. Практично майже не зареєстровані випадки вчинення цих злочинів, де жінка була б виконавцем. Вона може бути наводчицею, другорядною учасницею таких злочинів. Судова практика свідчить, що при вчиненні грабежу та розбою жінки є переважно пособницями. Ці злочини організуються і виконуються чоловіками.
Значно збільшилася питома вага жінок, засуджених за злочини проти життя, здоров'я, волі і гідності особи, - на 13,4%, в тому числі за умисні вбивства - на 2,9%, умисні тяжкі і середньої тяжкості тілесні ушкодження - на 3,5%, а також за порушення паспортних правил, систематичне заняття бродяжництвом і жебрацтвом - на 6,1%.
Як у попередні періоди, так і в той, що нами розглядається, структура злочинності жінок продовжує суттєво відрізнятися від структури злочинності чоловіків. Ця різниця закономірна і пояснюється більшою зайнятістю жінок у таких сферах, як матеріально-технічне постачання, торгівля, громадське харчування. Тому серед засуджених жінок в шість разів більше, ніж серед засуджених чоловіків, було осіб, що вчинили розкрадання шляхом привласнення і розтрати, майже в п'ять разів більше засуджених за шахрайство.
Частка жінок, засуджених за умисні вбивства при обтяжуючих обставинах, в 1,5 рази менше, ніж частка засуджених чоловіків. Протилежна картина спостерігається при порівнянні частки засуджених жінок і чоловіків за умисні вбивства. Практика свідчить, що серед жінок ці злочини часто мають ситуативний характер і є реакцією на подружню невірність, постійне пияцтво і знущання з боку чоловіків та коханців.
Серед жінок майже в п'ять разів більша, ніж серед чоловіків, частка засуджених за бродяжництво.
Якщо порівняти наведені дані про участь жінок у деяких видах злочинів з даними за 1928р., то ми побачимо, що майже в чотири рази зменшилась частка жінок у вчиненні умисних вбивств і шахрайства, в три рази - у вчиненні грабежу і розбою. Між тим участь жінок у вчиненні крадіжок збільшилась майже у 2,5 рази. Частка жінок у вчиненні такого злочину, як розкрадання соціалістичного майна шляхом привласнення і розтрати, в 1970р. підвищилась на 2,9%, а потім у порівнянні з 1928р. знизилася майже в два рази.
Для більш повної картини структури жіночої злочинності у період, що нами розглядається, наведемо дані про розподіл чисельності засуджених жінок по видах злочинів за 1987 /99, С. 42/ і 1989рр..