А. Т. Комзюк та О. Панчук застосовують до терміна «контроль» його науковий аналог — «контролінг». Визначаючи його як систематичний контроль, який відслідковує хід виконання поставлених завдань з одночасною корекцією роботи [7, с. 162].
Контроль за провадженням у реєстраційних справах — це процес, який забезпечує досягнення організацією, яка здійснює провадження, своєї мети в частині забезпечення законності та процесуальної дисципліни під час провадження. Процес контролю складається з установлення стандартів, вимірювання фактично здійсненої роботи і проведення корекції у тому разі, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від установлених стандартів.
Вимоги до контролю закладено у таких принципах його здійснення, як постійність і оперативність, поєднання перевірки зверху і контролю знизу, об'єктивність, масовість і гласність, дієвість, плановість, економічність і науковість [11, с. 225].
Контрольна діяльність завжди проходить кілька стадій:
1) збирання інформації (шляхом одержання різноманітних статистичних звітів та іншої інформації, відвідування установ, особистого прийому громадян, їхніх звернень до органів або установ тощо).
2) аналіз зібраної інформації (отримана інформація являє собою перелік зведень, що вимагають обробки згідно з напрямками, що цікавлять контролюючі органи). Аналіз інформації проходить кілька стадій узагальнення, обумовлених потребами.
3) ужиття заходів щодо запобігання порушенням (одержання й аналіз інформації спрямовано на виявлення порушень під час провадження). Можна стверджувати, що виявлення порушень і відповідне реагування на них є основною метою всієї контрольної діяльності. Відразу після одержання і перевірки інформації про порушення порядку провадження контролюючий орган зобов’язаний ужити заходів щодо запобігання їм. Реагування має бути оперативним, оскільки протиправна діяльність особи, яка здійснює провадження, може послужити причиною значних збитків.
4) виявлення винних і притягнення їх до відповідальності (це заключний етап контрольної діяльності). Після усунення порушення контролюючий орган ініціює розгляд питання про притягнення до відповідальності винних у цьому порушенні.
Д. Н. Бахрах, С. Д. Хазанов, А. В. Дьомін називають викладене змістом контролю та подають до цього списку ще й перелік порушень, визначення їх причин та умов [2, c. 608], а О. М. Бандурка та М. М. Тищенко — сутністю та призначенням контролю [7, с. 195].
Контроль як спосіб забезпечення законності у справах про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно має певні ознаки, які властиві тільки контролю за цими провадженнями.
По-перше, між контролюючим органом (посадовою особою) і підконтрольним об’єктом переважно існують відносини підлеглості або підвідомчості: реєстратор прав БТІ перебуває у підлегло-ієрархічних відносинах з керівником цієї установи — начальником БТІ.
По-друге, об’єктом контролю у справах державної реєстрації речових прав є виключно законність провадження. Тому доцільність діяльності контрольованого, коли контролюючий має право втручатися в поточну адміністративно-господарську діяльність, не може бути об’єктом контролю. На відміну від інших видів управлінського контролю, описаного Ю.П. Битяком, Л. Л. Поповим та іншими дослідниками, закон (нормативний акт), як правило, надає значної свободи вибору органу виконавчої влади, не пропонуючи при цьому жорсткої моделі поведінки для кожної конкретної ситуації [15, с.441].
По-третє, контролюючий не наділений правом відміняти рішення контрольованого.
По-четверте, у відповідних випадках контролюючий має право застосовувати заходи дисциплінарної дії до контрольованого за допущені порушення.
До основних методів організації і здійснення контролю у спеціальній літературі відносять:
— метод ведення, що припускає твердий контроль за виконавцями і постійне внесення коректив у їхню діяльність. Його реалізація здійснюється шляхом повсякденного оперативного контролю за процедурами провадження: за порядком прийому документів, за повнотою та відповідністю документів, поданих на реєстрацію, за строками здійснення реєстрації;
— метод спостереження, тобто періодичний контроль, який використовується під час різних перевірок і не сковує ініціативи виконавців. Його реалізацією є, зокрема, цільові і разові перевірки [98, c. 66].
З урахуванням специфіки адміністративного права і ролі органів державної виконавчої влади, що здійснюють управлінські функції у галузі реєстрації речових прав на нерухоме майно, контроль слід поділити на: а) загальний; б) відомчий; в) підвідомчий; г) громадський.
Постанова Кабінету Міністрів України про затвердження Класифікатора набрала чинності з 1 січня 2009 р. Її застосування на практиці має сприяти покращенню роботи зі зверненнями громадян, а головне — дасть додатковий матеріал для розвитку законодавчого регулювання в цій сфері. Насамперед, йдеться про більш чітке правове регулювання порядку подання та розгляду звернень. Особливо важливо довести до громадян інформацію про повноваження органів державної влади щодо розгляду їхніх звернень, щоб досягти найточнішої адресності, зменшити кількість пересилань скарг від одних органів до інших. Цей обов’язок, на погляд автора дослідження, треба покласти на Міністерство юстиції України.
Слід відмітити, що майже всі законодавчі акти, прийняті останнім часом, містять норми, які передбачають питання оскарження дій посадових осіб. Усі вони регулюють питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об’єднання громадян відповідно до їх статусу пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Ці норми забезпечують громадянам можливість участі в управлінні державними і громадськими справами для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форм власності, підприємств, для обстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Краткая философская энциклопедия / ред.-сост. Е. Ф. Губский, П.В. Кораблев и др. — М. : Прогресс, 1994. — 576 с.
2. Крашенинников П. В. Постатейный комментарий к Федеральному Закону «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним» / под общ. ред. П. В. Крашенинникова. — М. : Норма, 2004. — 644 с.
3. Кудрявцев В. Н. Право и поведение. / В. Н. Кудрявцев. — М. : Юрид. лит., 1978. — 191 с.
4. Кузьменко О. В. Гносологічна природа реєстраційного провадження / О. В. Кузьменко // Форум Права. — №2. — 2006. — С. 88 — 93 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.nbuv.gov.ua/e—journals/FP/2006—2/06kovprp.pdf — Назва з екрану.
5. Кулинич П. Ф. Правові аспекти становлення державної реєстрації прав на нерухомість в Україні / П. Ф. Кулинич // Юридична Газета.— № 10 (70) — 31 травня 2006 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.yur—gazeta.com/ oarticle/2239/— Назва з екрану.
6. Кутюргин С. И. Понятие, принципы и формы административно-процессуальной деятельности милиции: лекция / С. И. Котюргин. — Томск : Науч.-исслед. и ред.-издат. группа, 1973. — 33 с..
7. Лазарев В. В. Общая теория права и государства: учебник / В. В. Лазарев. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Юристъ, 1996. — 472 с.
8. Лазарев В. В. Применение советского права / В. В. Лазарев. — Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1972. — 609 с.
9. Лазарев И. М. Административные процедуры в сфере взаимоотношений граждан и их организаций с органами исполнительной власти в Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.14 «Административное право, финансовое право, теория управления» / И. М. Лазарев. — М., 2002. — 199 с.
10. Леушин В. И. Теория государства и права / В. И. Леушин, В. Д. Перевалов. — Екатеринбург. —1996. — 338 с.
11. Литвинов И. В. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с ним. Этапы развития и основные источники правового регулирования: справочник / И. В. Литвинов, В. В. Парфененков, Е. В. Харитонов. — Смоленск : Регистрационная палата Смоленской обл., 2004. — 511 с.
12. Лихачов С. В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес, фінансове право; інформаційне право» / С. В. Лихачов. — Х., 2001. — 177 с.
13. Лукашев О. А. Правове регулювання банківської діяльності: окремі аспекти предмета та системи фінансового права / О. А. Лукашев. — С.41 — 46.
14. Лунев А. Е. Вопросы административного процесса /А. Е. Лунев // Правознавство. — 1962. — № 2. — С. 27 — 33.
15. Малиновський В. Я. Державне управління: навч. посіб. / В. Я. Малиновський. — Луцьк : Вол. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2000. — 558 с.
16. Малихіна О. Є. Дослідження систем реєстрації об’єктів нерухомого майна і прав на них: автореф. магіст. роботи [Електронний ресурс] / О. Є Малихіна. — Донецьк. — Режим доступу: URL: http://masters.donntu.edu.ua/2006/ggeo/malykhina/diss/ index.htm.
17. Малько А. В. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова. — М. : Юристъ, 1997. — 672 с.
18. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права: учеб. пособ. / под ред. М.H. Марченко. — М. : Проспект, 1999. — 504 с.
19. Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: навч. посіб. / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. — К. : Атіка, 2002. — 346 с.
20. Мельник Р. С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління, адміністративне право і процес, фінансове право; інформаційне право» / Р. С. Мельник. — Х., 2002. — 21 с.