Адміністративний арешт активів має два різновиди:
1) зупинення операцій на рахунку платника податків;
2) арешт товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством із питань оподаткування акцизними зборами, а також товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, без попереднього встановлення їх власника.
Перший різновид арешту проводиться на законодавчо невизначений строк на підставі рішення суду, що ухвалюється за заявою керівника податкового органу, до якої додається рішення про наявність обставин, що є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку, другий – на підставі рішення керівника податкового органу за поданням відповідного підрозділу податкової міліції – на термін до 96 годин (що обумовлює його зв’язок із кримінально-процесуальною діяльністю).
Виконання рішення про адміністративний арешт активів здійснюється у робочі дні з 9 до 20 години з обов’язковим складенням протоколу в присутності власника, понятих зі складенням опису арештованого майна та залишенням копії суб’єкту господарювання [15].
Логічним продовженням процедур щодо збору матеріалів про діяльність суб’єкта господарювання, що перевіряється, застосування із цією метою заходів примусу, розкритих вище, є аналіз зібраних матеріалів, що є одним із провідних завдань контролю, оскільки саме в процесі його здійснення проводиться перевірка відповідності діяльності підконтрольного суб’єкта управлінським рішенням, які регламентують питання організації ведення господарської діяльності (поєднання й комбінування чинників виробництва). Такий аналіз знаходить своє відображення у висновку, що готується за результатами проведення контрольних заходів. Із цього приводу, як справедливо зазначає Д.В. Лученко [9, с. 91], що результатом аналітичної стадії контролю є визначена констатація, формування висновку про відповідність або невідповідність діяльності підконтрольних суб’єктів завданим параметрам, “зразкам”.
Зазначений етап включає в себе певний набір обов’язкових та факультативних процесуальних дій, зокрема: складення акту, ознайомлення з його змістом представника суб’єкта господарювання, підписання акта, апеляції, надання примірника акта суб’єкту господарювання.
Закон № 877 передбачає одну форму кінцевого документа – акт. Наказ ДПА, яким затверджено “Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок із питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” [19] із цього приводу відрізняється більш високим ступенем деталізації. Тут зазначено, що за результатами перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка. Таким чином, акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства суб’єктами господарювання. Довідка – службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог законодавства суб’єктами господарювання.
Зазначені документи складаються, як мінімум, у двох оригінальних примірниках і підписуються представниками органу контролю та суб’єкта господарювання.
Певні розбіжності містяться у чинному законодавстві щодо строків підписання акта. Закон № 877 зазначає, що такий підписується в останній день перевірки. Відповідний наказ ДПА визначає, що строк складання акта не зараховується до строку проведення перевірки. Акт підписується протягом 5 робочих днів після спливу строку проведення перевірки (для суб’єктів малого підприємництва — протягом 3 робочих днів, а для суб’єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, протягом 10 робочих днів [1]. Аналогічний підхід використано й органами АМК України (без поділу суб’єктів господарювання за розміром) [5].
Юридичним результатом контрольного процесу є контрольний правовий акт, специфічність якого визначається своєрідністю підконтрольної діяльності суб’єктів права. Він може містити рішення констатуючого порядку, коли внаслідок перевірки встановлюються лише позитивні моменти реалізації нормативно-правових розпоряджень, або поряд з ними і правоохоронні розпорядження з усунення виявлених правопорушень [17, с. 69 – 70].
У чинному законодавстві з питань державного контролю у сфері господарської діяльності форма акта має більш-менш універсальний характер. Так, відповідно до ст. 7 Закону № 877, акт містить: дату складення; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім’я та по-батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи – підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Більш детально аналогічні вимоги викладено у наказі ДПА, яким затверджено “Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” [19], згідно з яким акт перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. У таких актах відображається інформація про документи, комп’ютерні автоматизовані інформаційні системи, про перевірки інших суб’єктів господарювання з питань правових відносин із платником податків, які використані при даній перевірці. У висновку відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів.
Окрім цього, в акті не допускається використання необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень, наприклад, “приховування об’єкта оподаткування”, “розкрадання”, “привласнення”, “описка” тощо; визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення [11].
В акті, складеному представниками АМК, зазначається, які операції та документи перевірені, за який період і в який спосіб (вибірково чи суцільно). При складанні акта перевірки має бути додержані об’єктивність, достовірність і вичерпність опису виявлених фактів і даних [1].
В акті, складеному за результатами дотримання санітарно-епідеміологічного законодавства, опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи; зміст порушення має бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства; довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускаються [7].
Крім іншого, в таких актах можуть наводитися пропозиції щодо: усунення порушень санітарного законодавства [5]; порушення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції [15] тощо. До акта додаються інформативні додатки.
Якщо суб’єкт господарювання не погоджується з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, він підписує акт із зауваженнями, які є невід’ємною частиною акта. У такому випадку представник суб’єкта господарювання має право: протягом трьох робочих днів подати до органу ДПС заперечення до акта перевірки (в акті робиться відповідна відмітка) [119]; не пізніше ніж через п’ять календарних днів подати письмові пояснення чи заперечення до підрозділів АМК України [11]; подати свої зауваження під час підписання акта представникам Держспоживстандарту [12; 121; 138]. Більш детально питання оскарження суб’єктами господарювання актів та дій органів державного контролю розглянуто в третьому розділі роботи.
Крім іншого, окремі нормативні акти передбачають реєстрацію актів перевірок та доданих до них документів. Так, акт перевірки органами ДПС та висновок за результати розгляду заперечень на акт реєструються в окремих журналах [1]. Вимоги щодо реєстрації актів перевірок містять нормативні акти АМК [15]. Акт за результатами перевірки Держспоживстандарту підлягає реєстрації у спеціальному журналі, підчас якої йому присвоюються: серія, порядковий номер, а також порядковий номер відповідно до нумерації записів у журналі реєстрації актів [8].
Література
1. Пешин Н.Л. Контроль за деятельностью и ответственность власти: муниципальный урівень / [Н.Л. Пешин, Е.С. Шугрина]. – М. : Новая юстиция, 2007. – 238 с.
2. Пиголкин А.С. Теоретические проблемы правотворческой деятельности в СССР : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. – М.: Всесоюз. науч.-исслед. ин-т советского законодательства. – 1972. – 41 с.
3. Письмо Министерства внутренних дел Украины от 20.11.2007 р. № 18265/Св. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://zakon.nau.ua/doc/?code= v8265320-07
4. Питання державної інспекції з контролю за цінами : Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України від 13.12.2000 р. № 1819 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50. – Ст. 2162.
5. Полінець О. Контроль у державному управлінні: сутність, види та форми його здійснення / О. Полінець // Вісн. Укр. Акад. держ. управління. – 2000. – № 2. – С. 71-76.