Організаційна структура державної служби зайнятості України (стр. 1 из 3)

Організаційна структура державної служби зайнятості України

Організаційна структура підприємства, установи, організації являє собою внутрішньосистемний порядок, форму організаційних відносин і елементів. Вона створюється суб'єктом управління для оптимізації зв'язків і відносин.

Як наголошує М.В. Туленков, організаційна структура завжди формальна і закріплена правовими нормами, в яких відображаються всі її основні характеристики й елементи, а саме:

- поділ (спеціалізація) праці за посадами (директор, начальник відділу, спеціаліст);

- групування посад за підрозділами (управління, відділ);

- склад посад і підрозділів;

- компетенція та ієрархія посад;

- порядок зв'язків між посадами та підрозділами [2].

Цікавою є позиція Руженського М.М., який зазначає що формування організаційної структури відбувається завжди свідомо (людиною), виходячи з мети і функцій системи, умов діяльності виробництва. Вона використовується як засіб приведення системи у відповідність з цілями й умовами діяльності. Організаційна структура управління залежить найперше від виробничої структури, котра, в свою чергу, зумовлена спеціалізацією і масштабами виробництва, рівнем використовуваної техніки і технології, формами організації праці й ступенем розвитку комерційних відносин. Вона визначається також цілями розвитку підприємства, зовнішніми умовами його існування [2].

Проведений нами аналіз теоретичних основ дільності ДСЗУ та її правового забезпечення, дає змогу зробити висновок що в ДСЗУ застосовується лінійно-функціональна структура управління. В її основу покладена ієрархічна організація процесу управління за функціями. За кожною з цих функцій формується лінійна система служб, що пронизує ДСЗУ зверху донизу: від директора через управління і відділи з їхніми начальниками до спеціалістів базових центрів зайнятості. Схема управління ДСЗУ подана у додатку В.

Лінійно-функціональна структура управління має певні переваги: простота керівництва, відсутність дублювання функцій та ін.

Однак забезпечити необхідну пристосованість підприємства до мінливого ринкового середовища цей вид організаційної структури управління неспроможний. У ньому надто складна передача інформації між функціональними підрозділами, як і процес прийняття рішень загалом. Це обумовлено тим, що проблеми обговорюються по всьому ієрархічному ланцюжку знизу вверх і в кожному підрозділі. При цьому багато інформації перекручується або втрачається при переході від одного рівня управління до іншого, від одного функціонального підрозділу до іншого.

Окрім того, як наголошує А.В. Казановський, ця структура є сильним джерелом виробничого бюрократизму. Будь-яка новація, яка з певних причин не влаштовує ту чи іншу службу, може бути знищена численними узгодженнями [11].

Як ми вже зазначали вище, наразі державна служба зайнятості України є підрозділом Міністерства праці та соціальної політики України, а її діяльність здійснюється під керівництвом міністерства, місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.

У роботі служби зайнятості України має певне відображення принцип соціального партнерства. Щоправда, організації працівників і роботодавців не беруть участі у керівництві службою, але вони можуть впливати на вироблення і реалізацію політики зайнятості через координаційні комітети сприяння зайнятості, що формуються з рівної кількості представників профспілок, органів державного управління та підприємців. [10].

На сучасному етапі державна служба зайнятості діє як єдина цілісна система органів виконавчої влади з трирівневою структурою.

Організаційна структура ДСЗУ складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, Кримського республіканського, обласних, міських, районних, міськрайонних, районних у містах центрів зайнятості – всього 654 центри по всій території держави.

Відповідно до п. 12 Положення про державну службу зайнятості структура, штатний розпис і кошторис на утримання Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України затверджуються цим Міністерством, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості - Державним центром зайнятості [3.

Перший (базовий) рівень — це районні, міські, міськрайонні, районні в містах центри зайнятості, які безпосередньо приймають громадян і надають їм послуги згідно з чинним законодавством про зайнятість.

Районні, міські та міськрайонні (базові) центри зайнятості є робочими органами виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття, створені для реалізації державної політики у сфері зайнятості населення. Базові центри зайнятості входять до системи ДСЗУ, підпорядковані та підконтрольні обласним центрам зайнятості, підзвітні районним (міським) державним адміністраціям, районним (міським) радам народних депутатів.

Головне завдання центрів зайнятості базового рівня будь-якої країни - сприяння у працевлаштуванні незайнятим громадянам і надання допомоги наймачам у заповненні вакантних робочих місць, в їхній структурі головна роль відводиться відділам працевлаштування. Вони надають інформаційну допомогу тим, хто шукає роботу, про наявні вільні робочі місця, а роботодавцям - про громадян, які бажають працевлаштуватися.

Структура, штатний розпис і кошторис на утримання базових центрів зайнятості затверджується обласним центром зайнятості.

За функціональною спрямованістю структура центрів зайнятості місцевого (базового) рівня визначається їх головним завданням – сприяння у працевлаштуванні незайнятим громадянам і надання допомоги роботодавцям у заповненні вакантних робочих місць.

Структурна схема базового центру зайнятості наведена на прикладі Турійського районного центру зайнятості Волинської області

Схема управління ДСЗУ

	Міністерство праці та соціальної політики України
Державний центр зайнятості	Національний комітет сприяння зайнятості
Рада міністрів Автономної республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська державні адміністрації, органи місцевого самоврядування	Кримський республіканській, обласні, Київський і Севастопольський міські центри занятості (27)	Кримський республіканській, обласні, Київський і Севастопольський міські комітети сприяння зайнятості
Органи державної виконавчої влади міст і районів (органи праці за наявності)	Міські, районні, міськрайонні центри зайнятості (626)	Міські і районні комітети сприяння зайнятості (де вони створені)

Принциповою відмінністю структури центрів базового рівня України є те, що в них створені підрозділи по контролю за надходженням коштів у державний фонд сприяння зайнятості і нарахування допомоги по безробіттю, функції, які в інших країнах виконують страхові фонди на випадок безробіття. [8].

Другий рівень — центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні (регіональні), Київський і Севастопольський міські центри зайнятості зі статусом обласних, що здійснюють територіальний розподіл трудових ресурсів і беруть участь у розробці регіональних програм зайнятості відповідно до місцевих особливостей і потреб.

Обласні (регіональні) центри зайнятості є обласними органами державної виконавчої влади та обласними органами державної служби зайнятості. Центри підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, обласним державним адміністраціям та забезпечують комплексне вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, професійного навчання, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян на території підпорядкованої області. Центри у процесі виконання покладених на них завдань, взаємодіють з відповідними підрозділами обласних державних адміністрацій, обласних рад народних депутатів, а також з підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян тощо. Обласні центри зайнятості є регіональними органами державної служби зайнятості, робочими органами виконавчої дирекції Фонду загально-обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, мають статус юридичної особи.

Однак, як наголошує вітчизняний дослідник Т.О. Проценко, у проекті Концепції державної регіональної політики, підготовленому Комісією з розробки державної регіональної політики України, під регіоном розуміється «частина території країни, що характеризується комплексом властивих їй природно-географічних, економічних та інших ознак. Регіон може збігатися з межами адміністративно-територіальної одиниці або об'єднувати території кількох таких одиниць». Разом з тим, є підстави стверджувати, що конституційно-правовий статус такого важливого для сучасної України поняття до цього часу однозначно не визначений [2].

Служба зайнятості кожної області складається з обласного центру зайнятості, базових центрів зайнятості (районних, міськрайонних, міських), інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, при наявності - навчального центру державної служби зайнятості.