Дані функції, хоча і передбачають проведення індивідуально-профілактичної роботи органами внутрішніх справ, однак її зміст зводиться до попередження нових злочинів через контроль за засудженими особами, конвоювання та привід засуджених осіб, які ухиляються від відбування покарання у виді громадських робіт. Поряд з тим, на інших суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин взагалі не покладено виконання функцій, що передбачають проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими.
Тому, враховуючи недостатньо чітке визначення змісту цієї функції та відсутність правового регулювання порядку її здійснення, на наш погляд, необхідно розширити не лише кількість суб’єктів, на яких вона має бути покладена (в першу чергу на КВІ), а й доповнити її змістовну частину такими положеннями, які б включали в себе проведення індивідуально-профілактичної роботи у виді бесід, роз’яснень нормативних положень, з метою формування правової свідомості, відповідальності за свою власну поведінку, вироблення мотивації на дотримання порядку та умов відбування покарання тощо.
Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітнім у випадках: а) заміни штрафу при неможливості його сплати (ч. 4 ст. 53 КК України); б) призначення більш м’якого покарання, ніж те, що передбачене у санкції відповідної статті КК (ч. 1 ст. 69 КК України); в) заміни не відбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким покаранням (ст. 82 КК України).
Вказівка закону на те, що роботи мають бути суспільно-корисними, означає, що вони виконуються на користь суспільства.
Як і інші види покарань, громадські роботи переслідують мету виправлення засудженого. У її досягненні велику роль відіграє вид громадських робіт, тобто їх конкретний зміст.
На практиці в переважній більшості такі роботи некваліфіковані, і засуджених до громадських робіт, як правило, залучають там, де щоденно не вистачає робочих рук, тобто до робіт, які не потребують певних професійних навичок, – до прибирання вулиць, скверів, парків, ремонтування і фарбування будівель, спортивних майданчиків, виконання інших дрібних будівельних робіт – тобто виконання необхідних для міста, селища, району повсякденних обов’язків, за умови, що вони не пов’язані із шкідливими умовами праці та ризиком для життя і здоров’я. Безоплатність громадських робіт означає, що за їх виконання засуджений не одержує винагороди, компенсуючи своєю працею заподіяну державі шкоду.
В окремих випадках, за наявності можливості, засуджений може виконувати громадські роботи і з використанням професійних навичок, якщо він згідно з вироком суду не позбавлений права займатися такою діяльністю.
Відбуваються громадські роботи у вільний від роботи або навчання час за місцем проживання, яке може бути як постійним, так і тимчасовим. У принципі, закон не виключає можливості виконання громадських робіт за місцем роботи засудженого при додержанні усіх інших умов покарання [8, с. 131].
Чинне законодавство не передбачає можливості відстрочкизалучення неповнолітнього засудженого до громадських робіт. Виходячи з положень п. 4 ч. 1 ст. 8 (право засуджених на охорону здоров’я), п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України (виконання засудженими загальногромадянськихобов’язків), з урахуванням особливостей обчислення терміну громадських робіт, сліддійти висновку про наявність такої можливості у випадках, передбаченихзаконодавством про працю. Це тимчасова непрацездатність засудженого, у тому числі період, пов’язаний з медичним обстеженням вагітної, залучення засудженого-військовозобов’язаного на військові збори. Необхідність відстрочення залучення засудженого до громадських робітможе витікати і з тимчасової незабезпеченості засудженого роботою в організації, куди він направлений (якщо немає можливості працевлаштування його на іншу роботу або в іншу організацію). Подібна відстрочка, як пропонує В.О. Уткін, може бути наданакримінально-виконавчою інспекцією за мотивованою заявоюзасудженого з підтвердженням відповідними документами.
Підставами для притягнення неповнолітнього засудженого до відбування громадських робіт є копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання. При застосуванні акта про помилування у разі заміни покарання або не відбутої його частини громадськими роботами – копія розпорядження про виконання Указу Президента України про помилування. При зміні покарання або не відбутої його частини громадськими роботами у зв’язку із законом України про амністію – копія постанови (ухвали) суду.
Вироки суду відносно неповнолітніх осіб, засуджених до громадських робіт, приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання (ч. 4 ст. 36 КК України).
Працівники служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх міських і районних органів внутрішніх справ ведуть облік неповнолітніх осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт, проводять із засудженими особами індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, попередження порушення громадського порядку та інших прав громадян, а також скоєння ними нових злочинів. Вони щомісяця здійснюють перевірки за місцем проживання неповнолітніх засуджених осіб, про результати яких наприкінці кожного кварталу письмовою довідкою окремо щодо кожної засудженої особи інформують інспекцію і обов’язково додають до неї матеріали перевірки (пояснення засудженого, рапорти та ін.), які долучаються до особових справ неповнолітніх засуджених осіб.
Режим виконання і відбування цього покарання находить своє втілення у правообмеженнях, які відчувають на собі неповнолітні засуджені особи. Такі неповнолітні особи, зокрема:
– повинні сумлінно працювати тільки на тих об’єктах і роботах, які будуть призначені інспекцією, причому для неповнолітніх встановлюються такі показники: – не менше двох годин на день; не менше 12 годин на тиждень (в ст. 27 КВК Російської Федерації передбачений один випадок, коли протягом тижня засуджений може відпрацювати менше 12 годин: наявність поважної причини для поводження з проханням до кримінально-виконавчої інспекції про зменшення кількості годин відбування покарання (хвороба засудженого, його родичів, інші надзвичайні обставини або події)); не менше 25 годин на місяць і повністю відпрацювати призначений судом строк. Між адміністрацією і засудженим трудовий договір не укладається;
– можуть працювати під час чергової відпустки за основним місцем роботи та залучатися до праці у вихідні і святкові дні;
– повинні періодично з’являтися на реєстрацію;
– мають повідомляти інспекцію про зміну місця проживання. Правда, закон не потребує згоди кримінально-виконавчої інспекції на зміну засудженим місця проживання. У випадку його переїзду, вирок і інші документи на засудженого потрібно направити у відповідну кримінально-виконавчу інспекцію;
– не можуть виїжджати за межі України без дозволу інспекції;
– за порушення порядку і умов, ухилення від відбування покарання, вчинення адміністративного проступку можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності;
– умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до них не застосовується.
Окрім цього, такі особи зобов’язані додержуватися встановлених законодавством порядку та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці, з’являтися за викликом до інспекції, не порушувати громадський порядок.
Громадські роботи відбуваються безперервно протягом всього їх терміну, тому надання засудженій особі щорічної відпустки за основним місцем роботи неповнолітнього не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт (ч. 2 ст. 37 КВК України).
Особи, засуджені до покарання у виді громадських робіт, не відбувають покарання у вихідні та святкові дні в разі неможливості здійснення контролю за виконанням ними обсягом робіт.
Щодо особи, яка, згідно з висновком лікарсько-трудової експертної комісії, під час відбування покарання визнається інвалідом першої або другої групи, працівник інспекції направляє до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання (ч. 3 ст. 56 КК, ч. 3 ст. 37 КВК України), при цьому до вирішення зазначених вище питань судом відбування покарання зупиняється. В такому ж порядку вирішується питання відносно засуджених жінок, які стали вагітними під час відбування покарання.
Строк громадських робіт обчислюється в годинах, протягом яких засуджена особа працювала за визначеним місцем роботи (ч. 1 ст. 38 КВК України).
Термін громадських робіт може бути припинений при невиході засудженого на роботи у зв’язку з хворобою або ненаданням об’єкту роботи; ці ж роботи припиняються і при невиході засудженого на громадські роботи із неуважних причин, але в цьому випадку для нього можуть наступити несприятливі наслідки, передбачені ст. 40 КВК України. Залежно від часу роботи (навчання) засудженої особи на основній роботі та режиму роботи підприємства за місцем відбування покарання власником підприємства щомісячно складається графік відбування громадських робіт та заповнюється табель виходу на роботу. Закон не передбачає випадків заліку часу, коли засуджений не працював, в строк покарання, навіть якщо він не працював із поважних причин.
До відпрацьованого часу зараховується тільки той строк, який засуджений відпрацював згідно з повідомленням власника підприємства, весь інший час до строку відбування покарання не зараховується (у тому числі й час хвороби).
Не зараховується до часу відбування покарання час, якщо засуджений прибув для виконання робіт у стані сп’яніння.
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засуджену особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, до засудженої особи застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 40 КВК України).