3.2 Нетипові послуги
В економічному сенсі під послугою розуміється особлива споживча вартість, що виникає в процесі праці, але отримала вона «специфічну назву послуги» тому, що праця надає послуги не в якості речі, а в якості діяльності.
У правовому сенсі послуга може носити троякий характер: фактичний, юридичний і змішаний. До фактичної послугу можна віднести дії перевізника (ст. 358 ЦК), зберігача (ст. 416 ЦК), до юридичної – повіреного (ст. 386 ЦК) і комісіонера (ст. 395 ЦК), до змішаної – експедитора.
Від послуг слід відрізняти результат дії, внаслідок якого створюється конкретне матеріальне благо, річ і яка віддільна від самої дії (наприклад, коли за договором підряду будується житловий будинок). Навряд чи тут можна говорити про результат дії як самостійному вигляді об'єктів цивільних прав, оскільки в кінцевому підсумку йдеться про індивідуально-визначеної речі, хоча, безумовно, договори підряду і мають свою специфіку. Навряд чи можна погодитися і з тією точкою зору, що об'єктами цивільних прав є самі дії зобов'язаного особи. Сама дія боржника не має для кредитора споживчого значення, для нього важливий результат дії, який або створює новий матеріал об'єкт і є річчю (майном), або невіддільний від самої дії і є послугою. У силу того, що річ або послуга здатні задовольняти різні потреби суб'єктів правовідносин – вони і стають об'єктами цивільних прав.
Послугам притаманна своєрідна правова природа і спільні характерні ознаки. Вони:
- мають нематеріальний характер, а їх результат не набуває уречевлюваного вигляду;
- тісно пов'язані з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення певної діяльності);
- не збігаються із самими діями (здійсненням діяльності) виконавця, а існують як окреме явище – певне нематеріальне благо.
Сьогодні існує багато різноманітних видів договорів про надання послуг.
Деякі з них безпосередньо закріплені у ЦК (поіменовані договори). До них, зокрема, належать договори: перевезення, транспортного експедирування, зберігання, страхування, доручення, комісії тощо. Однак усі види договорів про надання послуг неможливо передбачити у ЦК, оскільки їх існує багато. Наприклад, тільки відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. [23] до фінансових належать такі послуги: обслуговування платіжних документів, платіжних карток та дорожніх чеків; довірче управління фінансовими активами; торгівля цінними паперами тощо.
З урахуванням сказаного, звернемося до договору випробування автомобіля (у практиці частіше зустрічається як його назва «тест-драйв автомобіля», її найчастіше застосовують автосалони). Приблизно у 2001 році, внаслідок росту матеріального благополуччя населення та активності українських підприємців на міжнародному ринку, такі відносини почали виокремлюватися в Україні як договір (за відсутності вивчення таких відносин наводимо приблизні дати).
За відсутності наукових досліджень договору випробування автомобіля у вітчизняній цивілістиці, невизначеності його місця серед інших договорів, вважаємо, що вивчення послуги у договорі випробування автомобіля як об’єкта цивільних прав сприятиме його вірному трактуванню та законному застосуванню на практиці.
Метою договору є з'ясування наявності чи відсутності характеристик транспортного засобу – технічних (маневреність, швидкість, якість), зовнішніх (чи зручно перебувати за кермом, чи подобаються кольори) та інших ознак транспорту, що є важливими особі, яка попрохала автомобіль на випробування.
Замовник бажає не покататися на авто чи використати його для своїх потреб, а отримати враження, скласти думку про той чи інший транспортний засіб. Тому такі правовідносини не є договором найму. Хоч в процесі виконання договору від виконавця замовнику передається автомобіль, та метою є не ця передача, а саме отримання інформації про автомобіль.
Отже, у процесі виконання договору замовник отримує та споживає інформацію. Відокремлений матеріалізований об’єкт як результат виконання умов договору виконавцем відсутній. Інформація, отримана замовником, невіддільна від особи, яка надала транспорт на випробування. Таким чином, переконуємося у тому, що такі відносини є договором послуг. Р.Б. Шишка вказує на такі нетипові властивості послуги, як ексклюзивність, гарантованість досягнення результату та збіг у часі надання та споживання послуги [104, c. 502].
Підводячи підсумок зазначимо, що послуги, це певна діяльність, яка створює не річ, а благо для задоволення суспільних потреб, наприклад, транспортні послуги по договору перевезення, послуги охоронця по договору схову, послуги артиста, адвоката, педагога тощо. За допомогою послуги досягається певний немайновий результат, шо сам по собі є благом, має споживну вартість і тому стає нетиповим об'єктом цивільного права.
3.3 Нетипові речі
Правовий режим речей є одним з головних основоположень їх класифікацій, необхідних при визначенні обсягу і змісту прав і обов'язків учасників цивільних правовідносин.
Одним з нетиповим об'єктом цивільних правовідносин є тварини.
У зв'язку зі збільшенням кількості домашніх тварин, що знаходяться у власності громадян, а також можливих угод, об'єктами яких є тварини, стало необхідним введення в новий Цивільний Кодекс статті про тварин як про об'єкт цивільних прав, якої не було в старому Цивільному кодексі.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Цивільного Кодексу України, тварини є особливим об'єктом цивільних прав і на них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Передбачено встановлення Законом необхідних спеціальних правил поводження з тваринами.
На даний момент у законодавстві існує ряд законів, присвячених тварині і навколишньому світу, в яких містяться статті, що встановлюють їх правовий режим, тобто особливий порядок придбання права власності і розпорядження тваринами як об'єктами цивільних прав.
За Законом України «Про захист тварин від жорстокого поводження» термін «тварини» має таке значення: тварини – біологічні об'єкти, що належать до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» був прийнятий у 2006 році. Цей Закон спрямований на захист тварин від страждань і загибелі внаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства і встановлює особливості права власності та інших речових прав на тварин як на особливий об'єкт цивільних прав.
Особливий порядок придбання у приватну власність, користування і розпорядження встановлено на тварин, занесених до Червоної книги України і регламентується Законом України «Про Червону книгу України». Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках і порядку, встановлених законом.
Правовий режим диких тварин, що знаходяться у стані природної волі, а також тварин, вирощених у неволі, в штучно відтворених умовах та іншими не забороненими законом способами, встановлюється Законом України «Про тваринний світ».
Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» передбачено, що:
- Право власності або інші речові права особи, що містить тварина, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог цього Закону;
- Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації;
- Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності або іншого речового права на тварин, можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, які їх замінюють;
- Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, містить його.
Стаття 13 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» регламентує умови деяких договорів, предметом яких є тварини: При купівлі-продажу тваринного продавець тварини зобов'язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров'я та інших якостей тварин, а також про умови його утримання.
Якщо продається дика тварина з числа видів, занесених до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів України, інша дика тварина, продавець тварини зобов'язаний також надати покупцеві документ, Що засвідчує законність придбання такої тварини у власність.
Встановлено також, що дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником.
Стаття 14 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлює види господарської діяльності, пов'язаної з використанням та утриманням домашніх тварин, що підлягає ліцензуванню.
Ліцензуванню відповідно до закону підлягають:
- розведення домашніх тварин (собак, котів, екзотичних та декоративних тварин) у племінних розплідниках;
- дресирування собак;
- підготовка фахівців у вищезазначених сферах.
На захист тварин спрямована також стаття 154 кодексу про адміністративні правопорушення:
- порушення правил утримання собак та котів тягне попередження або накладення штрафу на громадян і посадових осіб у розмірі, передбаченому чинним законодавством.
- особливі правила звернення існують по відношенню до тварин, занесених до Червоної Книги України. Закон про Червону книгу України приймається раз на 10 років.
Червона книга України – офіційний державний документ, який містить анотований перелік рідкісних і перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу в межах території України, її континентального шельфу та морської економічної зони, а також узагальнені відомості про поширення, сучасний стан цих видів, причини скорочення чисельності, та заходи щодо їх збереження і відтворення.