Занесені до Червоної книги України види рослин і тварин підлягають особливій охороні на всій території України. На сьогодні до Червоної книги України занесені 541 вид рослин і 382 види тварин.
Чинний Закон України «Про Червону книгу України» був прийнятий 7 лютого 2002 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Червону книгу України», дозвіл на право приватної власності фізичних або юридичних осіб на тварин, що є об'єктами Червоної книги України видається спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів відповідно до закону. Законність такого придбання у власність повинна бути підтверджена відповідними документами
Основні вимоги щодо використання тварин-об'єктів Червоної книги України визначаються відповідно до ст. 18 ЗУ «Про Червону книгу України», ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» (1264–12), «Про тваринний світ» (2894–14), «Про природно-заповідний фонд України» (2456–12) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Закону, «Умови спеціального використання об'єктів Червоної книги України»,
спеціальне використання (здобич, збирання) об'єктів Червоної Книги України здійснюється у виняткових випадках тільки в наукових і селекційних цілях, у тому числі для розмноження і розведення у штучно створених умовах, з дозволу спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноваженнями.
Право власності на об'єкти тваринного світу визначається ст. 5 Закону України «Про тваринний світ» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, №14, ст. 97):
Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані волі на території України, її континентального шельфу та морської економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені всього українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожен громадянин має право користування об'єктами тваринного світу відповідно до закону.
Об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності і перебувають під охороною держави незалежно від форми права власності на них.
Стаття 7 Закону України «Про тваринний світ», «Право приватної власності на об'єктах тваринного світу», визначає, що об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені або отримані в умовах неволі або отримані іншим незабороненими законами шляхом, можуть знаходиться у приватній власності фізичних та юридичних осіб.
Законність придбання тварини (крім отриманих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена документами, що підтверджують законність вилучення цих тварин із природного середовища, факту купівлі-продажу, обміну, отримання у спадок і т. п., які видаються в установленому законом порядку.
Право приватної власності на об'єкти тваринного світу може бути припинено у разі жорстокого поводження з твариною, встановлення заборони на знаходження в приватній власності даного виду тварини, а також в інших випадках, передбачених законом, – відповідно до ст. 8 Закону України «Про тваринний світ».
Закон встановлює гарантії захисту прав власників та користувачів об'єктів тваринного світу. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про тваринний світ» шкоду, заподіяну власникам і користувачам об'єктів тваринного світу, підлягає відшкодуванню відповідно до закону, а в разі припинення права приватної власності фізичної або юридичної особи, йому надається рівноцінна можливість здійснення свого права.
Зброя як об’єкт цивільного права за своєю природою також є нетиповим об’єктом права власності вже в силу того, що існує визначена державою спеціальна процедура набуття права власності на неї. Втім, ця ознака не є єдиною специфічною рисою зброї як об’єкту. З точки зору традицій правознавства зброя являє собою річ, тобто об’єкт матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст. 179 ЦК України) [1]. Характеризуючи зброю як річ, можна виділити такі специфічні ознаки цієї речі:
- зброя є здатною до обігу, проте в силу ст. 178 ЦК України – обмежена в обігу, оскільки Постанова Верховної Ради України №2471 від 17 червня 1992 р. «Про право власності на окремі види майна» [29] і Додаток №2 до цієї Постанови відносить певні види зброї саме до об’єктів обмежених в обігу, тобто встановлює спеціальний порядок набуття права власності громадянами на зазначений об’єкт;
- це рухоме майно (ст. 181–182 ЦК України);
- що ж стосується визнання зброї подільною чи неподільною річчю, то єдиний сумнів в даному випадку пов’язаний з тим, що зброя (коли йдеться наприклад, про вогнепальну зброю) являє собою багатоелементну річ, елементи якої можуть бути відділені без втрати основних функцій. Втім, зброю слід визнавати саме як неподільну річ, оскільки ст. 183 ЦК України визнає неподільними речі, які не можна поділити без втрати їх цільового призначення. За загальним правилом вогнепальна зброя (тим більш холодна) конструюється з мінімальною вагою та мінімальним набором складових частин; саме тому втрата практично будь-якого з елементів, з яких складається зброя, тягне і втрату первинних якостей, навіть якщо вона і зберігає здатність до пострілу. А такі об’єкти як набої, чохли, додаткові стволи, приклади, мушки, оптичні пристрої та ін. повинні бути кваліфіковані як самостійні речі; саме тому частіше за все вони можуть бути визнані приналежностями до зброї (ст. 186 ЦК України);
- зброя (як річ) зазнає індивідуалізації ще на стадії виробництва, де застосовується система засобів, які надають кожній одиниці зброї (включаючи вогнепальну) свою унікальність. Тому, зброя відноситься до речей, визначених індивідуальними ознаками. Але остаточну індивідуалізацію зброя набуває з втягненням її у цивільний оборот;
- зброя, звісно ж зношується, а також застаріває у так званому моральному плані, але все ж таки незважаючи на її неодноразове використання вона зберігає свій первісний вигляд, що й дозволяє визначити зброю як неспоживчу річ (ст. 185 ЦК України).
Зазначені юридичні властивості зброї як речі є принципово важливими, оскільки дозволяють встановити відповідний правовий режим.
Аналізуючи норми ЦК України, слід зазначити, що вказаний нормативний акт не містить будь-яких спеціальних вказівок щодо суттєвих умов купівлі-продажу зброї. Тому при купівлі-продажу зброї єдиною суттєвою умовою є вказівка на конкретний тип, вид зброї та технічні параметри, що дозволяють ідентифікувати зброю з точки зору класифікації, що міститься в ст. ст. 2–5 проекту Закону України «Про зброю» [27]. Точне визначення об’єкту купівлі-продажу у випадку купівлі зброї може суттєво вплинути не тільки на кваліфікацію відносин, але й на майбутній правовий режим (включаючи носіння, зберігання, перевезення та ін.).
Набуття права власності на зброю може здійснюватися і за допомогою інших цивільно-правових інститутів набуття права власності:
- договір комісії (ст. 1011 ЦК України). Цей договір може використовуватися при обігу зброї. Такою зброєю не обов’язково має бути зброя, що перебувала у використанні, на таких умовах може реалізовуватись і нова зброя, яка надходить від виробника;
- спадкування (ст. 1216 ЦК України). Відповідно до ч. 4 ст. 22 проекту Закону України «Про зброю», на підставі свідоцтва про право на спадщину зброї і поданої відповідної заяви та інших необхідних документів до уповноваженого органу, спадкоємець отримує дозвіл на право спадкоємства даного виду зброї та боєприпасів до неї, а також право на зберігання та носіння даної зброї; Цивільний кодекс України не містить норм щодо спадкування об’єктів, обмежених в обігу.
- дарування (ст. 717 ЦК України). Відповідно до ч. 11 ст. 22 проекту Закону України «Про зброю», дарування зброї провадиться за наявності у обдарованого дозволу на придбання даного виду зброї.;
- нагородження. Зокрема, п.п. 5, 6 Положення Про відзнаку Президента України «Іменна вогнепальна зброя» [32] вказує, що зброя, що є відзнакою «Іменна вогнепальна зброя», має бути зареєстрованою в органах внутрішніх справ за місцем проживання нагородженого і зберігається у порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України. Особи, нагороджені відзнакою «Іменна вогнепальна зброя», мають право зберігати її, носити і застосовувати.
Отже, зброя як об’єкт цивільного права належить до категорії об’єктів, обмежених в обороті, тобто до об’єктів, які можна придбати і відчужувати тільки при наявності спеціального дозволу та у спеціально встановленому порядку. Таким чином, зброя як об’єкт цивільного права підпадає під спеціальний правовий режим обігу.
Ще одним з видів нетипових об'єктів цивільних правовідносин, що нині широко застосовуються як в господарському обороті в межах України, так і в сфері зовнішньоекономічної діяльності, є цінні папери. Маючи певну вартість, вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Легальне визначення цінних паперів вміщене в ст. 1 Закону України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу».
Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам [18, cт. 1].