Разом із тим, підстави проведення позапланових перевірок, зазначені в останніх трьох пунктах, відповідають спеціальним підставам проведення позапланових перевірок дотримання податкового законодавства, які закріплено у п.п. 4, 5, 7 (у розширеному тлумаченні – на вимогу правоохоронних органів) ч. 6 ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Такими, зокрема, є такі підстави:
2) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів із дня отримання запиту;
4) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
5) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв’язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
6) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов’язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка у цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
7) платником подано декларацію з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Спеціальними підставами проведення позапланових перевірок органами Держпожбезпеки є:
1) доручення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства з надзвичайних ситуацій України та рішення місцевих органів виконавчої влади стосовно посилення протипожежного захисту об’єктів та населених пунктів;
2) інформація про виникнення аварійних ситуацій, зміна або порушення технологічних процесів, а також вихід із ладу обладнання (отримана від юридичних та фізичних осіб, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування), які можуть спричинити безпосередню загрозу життю та здоров’ю людей, шкоду довкіллю і майну громадян та власників об’єктів; звернення фізичних та юридичних осіб зі скаргами на порушення їх прав і законних інтересів (бездіяльність) іншими юридичними чи фізичними особами, пов’язаними з невиконанням ними обов’язкових вимог пожежної безпеки, а також отриманням іншої інформації, яка підтверджується відповідними документами та доказами про наявність таких порушень (звернення, які не дозволяють установити особу, яка звернулася до органа Держпожбезпеки, не можуть бути підставою для проведення позапланової перевірки) [4].
Указ Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” передбачає, що позапланові перевірки дотримання суб’єктами підприємницької діяльності пожежної безпеки не провадяться, якщо суб’єкт підприємницької діяльності уклав договір страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди [54]; а державні органи у справах захисту прав споживачів здійснюють позапланову перевірку діяльності суб’єктів підприємницької діяльності виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб’єктами вимог законодавства про захист прав споживачів [13].
Наявність схожих підстав для проведення позапланових перевірок суб’єктів господарювання, встановлених Законом № 877 із встановленими Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, розпорядженням АМК України № 182, наказами № 59 Міністерства з надзвичайних ситуацій України та № 339 Міністерства праці та соціальної політики України, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 36 між собою, наводить на висновок про можливість їх уніфікації і закріплення в одному законодавчому акті.
Багато спірних питань виникає при проведенні перевірок суб’єктів господарювання підрозділами Державної служби боротьби з економічною злочинністю [18]. Пункт 24 ст.11 Закону України “Про міліцію” [14] надає працівникам міліції право проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції. Так, у листі Міністерства внутрішніх прав України від 20.11.2007 р. № 18265/Св за підписом начальника слідчого управління В.Суслова зазначено, що: “Непідконтрольність Міністерству внутрішніх справ певних видів господарської діяльності не позбавляє мііцію від обов’язку виявляти і припиняти правопорушення в цих сферах” [18].
Аналіз чинного законодавства дозволяє констатувати, що:
по-перше, перевірки, які проводяться органами внутрішніх справ, не підпадають під предмет регулювання Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (і не лише входячи з положень ст. 2 цього Закону);
по-друге, система правового регулювання перевірок суб’єктів господарювання органами внутрішніх справ потребує нагального вдосконалення, у тому числі шляхом врахування положень наведеного вище Закону;
по-третє, вимагає нормативного закріплення практика спільних перевірок суб’єктів господарювання за участю органів внутрішніх справ (у випадках їх проведення за вимогами Міністерства внутрішніх прав України, Президента чи Кабінету Міністрів України) шляхом поглиблення міжвідомчої взаємодії і внесення питань, які цікавлять органи внутрішніх справ, до плану перевірки іншими органами.
Визначення періодичності та підстав для проведення перевірок, потребує регламентація і формальної сторони – оформлення документів, що надають право на проведення перевірки. Таким, згідно з положеннями Закону № 877, є наказ органу контролю, який має містити найменування суб’єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Особливі вимоги до такого наказу встановлено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”. Такими є підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Крім іншого, позапланові податкові перевірки проводяться на підставі рішення суду. Так, згідно зі ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” орган ДПС, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб’єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду — інші відомості.
Суб’єкти господарювання наділені правом участі у розгляді цього питання. Відповідне повідомлення про місце, дату та час розгляду цього питання направляється на адресу суб’єкта господарювання не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду. Як зазначають О. Данилова, Т. Потапова і К. Ляпіна позапланові перевірки взагалі, повинні призначатись виключно на підставі рішення адміністративного суду [15, с. 15]. Таким чином, наведені положення доцільно застосувати до всіх суб’єктів контролю та проваджуваних ними позапланових перевірок, що відповідним чином закріпити у Законі № 877.
Другим важливим документом, який надає право на проведення перевірки суб’єкта господарювання, є посвідчення (направлення) на проведення перевірки, оформлене на підставі наказу і підписане керівником або заступником керівника органу державного контролю (із зазначенням прізвища, ім’я та по-батькові) і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:
1) найменування органу державного контролю, що здійснює захід;
2) найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім’я та по-батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
3) місцезнаходження суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;