Значення принципів цивільного процесуального права визначається їх впливом на нормотворчу і правозастосовну діяльність. При розробці чинного законодавства та внесенні змін до нього не може допускатись суперечностей нових норм права із закріпленими принципами. Принципи цивільного процесуальною права визначають основні форми діяльності суду та інших учасників процесу в цивільних справах, а їх порушення, як правило, призводить до зміни судових рішень.
А головним принципом я вважає є принцип диспозитивності.
Цей принцип на відміну від інших є багатоплановим і містить у собі декілька складових, які можна представити таким чином:
1. Ініціювання судового процесу заінтересованою особою, що має місце як у цивільному, а також в інших видах судового процесу, які мають місце в країнах з розгалуженою системою спеціалізованих судів (Німеччина, Франція, Австрія та ін.).
2. Сторони судового процесу самостійно надають судові докази, здійснюють їх пошук і звертаються за допомогою до держави (її органів) у тому випадку, коли особа не може самостійно вирішити проблему отримання і надання доказів.
3. Сторони самостійно доводять судові переконливість своїх доказів, аргументів, мотивів, оцінок і здійснюють попередній правовий аналіз, виходячи зі свого бачення регулятивної ролі норми права у правовідносинах, що стали предметом судового розгляду.
4. Сторони зобов'язуються законом попередньо повідомляти суд і іншу сторону про наявність доказів, джерела їх надходження, аргументи заперечень. Виконання цих зобов'язань контролюється з боку суду.
5. Передбачається відповідальність у різних формах за порушення будь-якою зі сторін обов'язків, викладених у попередньому пункті.
Принцип диспозитивності має зв'язок з іншими принципами цивільного – процесуального права.
Список використаних джерел
1. Конституція України.
2. Закон України «Про судоустрій» від 07.02.2002 року
3. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року
4. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя» від 22 лютого 1991 року № 1
6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21 грудня 1990 року № 9
7. Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. – 2002 № 2
8. И. Логінова Принцип диспозитивності в аспекті реалізації прав потерпілого // Право України, 2006 - № 8
9. Шишкін В. Диспозитивність – принцип судочинства. // Право України. – 1999. - № 6
10. Шишкін В. Принцип диспозитивності у новому ЦПК України. – 2006. - № 3
11. П.І. Шевчук Розширення дії засад змагальності та диспозитивності при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції // Вісник Верховного Суду України - № 3 , 2002
12. Шевчук П. Історичні аспекти розвитку принципу змагальності в ЦПК // Право України. – 2000. - № 4
13. Ясинок А.В. Сучасний погляд на розвиток цивільного процесу в Україні // Підприємство, гос-во і право – 2006 № 3
14. Ярема А.Г. Новели цивільного судочинства // Вісник Верховного Суду України – 2006 № 4 с. 37-43
15. Цивільний процес: Навч. посібник / А.В. Андрушко; Ю.В. Білоусов; Н.А.Бондаренко. – К.: Наукова думка 2004 – 262 с
16. Цивільне – процесуальне право України: Підручник для юрид. вузів / В.В. Комаров, В.І. Тертишніков / За ред. В.В. Комарова. – Харків: Право, 1999 – 592 с.
17. Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Навчальний посібник: Центр навч. літератури, 2004.- 308 с.
18. Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид 2-ге, перероб. та допов: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 472с