Конституційний Суд України зазначав, що етимологічний зміст слова «інтерес» включає: а) увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимось, чимось; цікавість, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск. У загально соціологічному значенні категорія «інтерес» розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології – як ставлення особистості до предмета, як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загально соціологічне, психологічне значення, вживається в широкому чи вузькому смислах як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
Конституційний Суд України вважав за необхідне здійснити інтерпретацію поняття «інтерес» у вузькому розумінні цього слова, тобто інтерес, який, на відміну від інтересу в широкому розумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв'язку із суб'єктивними правами, але прямо ними не опосередковується, тобто виходить за межі останніх. У такому значенні слово «інтерес» застосовується в Конституції України, у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, окремі положення якого підлягають офіційному тлумаченню, і в багатьох законах та інших нормативно-правових актах.
Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на обмеження прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи «всіх співвітчизників» або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.
І суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге – простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом». Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже – й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес – без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
Висновки
Системний аналіз, який здійснив Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст. Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Виходячи із правової позиції Конституційного Суду України, слід зазначити, що категорії «права», «охоронюваний законом інтерес (законний інтерес)» фізичних осіб, зокрема – громадян, збігаються за змістом. Крім того, врахування результатів проведеного вище аналізу сутності та співвідношення категорій «права», «свободи» надає можливість зробити такий висновок. Зазначаючи у ч. 1 ст. 2 КАС України про інтерес фізичних осіб, який захищається адміністративним судом, законодавець мав на увазі законний інтерес, тобто інтерес, охоронюваний законом. Категорії «права», «законний інтерес» за змістом збігаються. За змістом семантичний ряд «прав, свобод та інтересів фізичних осіб », які вживаються у ч. 1 ст. 2 КАС України, означає дозволену фізичним особам, зокрема – громадянам, діяльність, що охороняється законом. Отже, доцільним постає уточнення тих норм КАС, в яких застосовується слово «інтерес», його доповненням словом «законний», що відповідає змісту охоронюваних законом відносин і є предметом захисту засобами адміністративного судочинства.
право свобода адміністративний суд
Література
1. Адміністративне право України: підруч. / [Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В. та ін.] ; за ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
2. Адміністративне право України: підруч. [за заг. ред. С.В. Ківалова]. – О.: Юрид. л-ра, 2003. – 896 с.
3. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді [за заг. ред. О. М. Пасенюка]. – К.: Істина, 2007. – 608 с.
4. Административная юстиция и административный процесс: исторический и зарубежный опыт // Юридические услуги Online. – Режим доступу на 24.06.2009 р.: http://www.yurist-online.com/uslugi/yuristam/literatura/admin-proces/23.php.
5. Административно-процессуальное право Германии = VerwaltungsrechtsschutsinDeutschland: Закон об административном производстве; Закон об административно-судебном процессе; Законодательство об исполнении административных решений: пер. с нем. / [упоряд.: В. Бергман]. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 288 с.
6. Анпілогов О. В. Захист прав і свобод громадянина прокурором в адміністративному судочинстві: монографія / Анпілогов О.В. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. – 168 с.
7. Анпілогов О.В. Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / О.В. Анпілогов. – К., 2008. – 19 с.
8. Анпілогов О.В. Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Анпілогов Олег Вікторович. – К., 2008. – 210 с.
9. Антологія української юридичної думки: у 6 т. / [Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К.: Видавн. Дім «Юридична книга», 2003 – Том 5: Поліцейське та адміністративне право / [Упорядники: Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов, І.Б. Усенко; відп. ред. Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов.]. – 2003. – 600 с.
10. Архипов С.И. Субъект права: теоретическое исследование: монографія / Архипов С.И. – СПб.: Узд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 469 с.
11. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: учеб. / Баглай М.В. – М.: Инфра - М., 1998. – 509 с.
12. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: підруч. / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
13. Бандурка О.О. Адміністративно-правове регулювання міграційного процесу в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.07 / Бандурка Олександр Олександрович. – Х., 2002. – 183 с.
14. Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права: монографія / Барабаш Ю. Г. – Х.: Право, 2008. – 220 с.
15. Бахрах Д.Н. Административное право России: учеб. / Бахрах Д.Н. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2000.