- устаткування або предмети, які використовуються на будь-якій стадії технологічного процесу виготовлення знарядь для нанесення тяжких тілесних ушкоджень (вогнепальна та холодна зброя, її частини), предмети, які застосовуються для виготовлення, або переробки з побутових речей (ланцюги, палиці, рукояті сантехнічних вентилів);
- будь-яке технологічне обладнання і матеріали (дерево та металообробні верстати, інструменти, залишки речей);
- кінцевий продукт технологічного процесу (готове знаряддя);
- хімічні компоненти або природні речовини (луги, кислоти, розчинники, радіоактивні та отруйні речовини);
- пристрої для транспортування знарядь злочину (спеціальні контейнери, маскувальні, пакувальні матеріали);
- усі виявлені документи, поштово-телеграфна кореспонденція, квитки про пересування транспортними засобами (залізничним, повітряним, водним, автомобільним), наукова література, чорнові записи та інша документація, що містить формули, розрахунки для виготовлення знарядь злочину.
Завдяки тому, що майже всі перелічені вище знаряддя злочину в переважній більшості приховуються злочинцем, особливо при переміщенні, в спеціально виготовлених або пристосованих упаковках, (паперових, целофанових, гумових), контейнерах (металевих, скляних) або в спеціально виготовлених сховищах, на них майже завжди залишаються сліди пальців рук, нашарування речовин, різноманітні мікрооб’єкти, а також відшарування самих знарядь злочину (на згинах, у швах і кутах пакетів і контейнерів, кишенях).
Сліди впливу радіоактивних, отруйних, хімічних засобівна відміну від агресивних луг та кислот на організм людини проявляються поступово в життєдіяльності організму людини, його поведінці.
Так, дія агресивних луг та кислот наступає майже миттєво після потрапляння на людину і вона відчуває їх дію на свій організм. А при застосуванні інших речовин розвиток захворювання відбувається поступово. На початковій стадії потерпілий може навіть не помітити свого отруєння. Проте через якийсь час людина, почне відчувати і бачити що з її організмом відбуваються зміни (отруєння Президента України В. Ющенка, радіоактивне опромінення О. Литвиненка в Англії).
Отже, при вивченні криміналістичної характеристики тяжких тілесних ушкоджень важливого значення набуває механізм слідоутворення в широкому розумінні, який при вчиненні кожної з груп злочинів проти здоров’я особи проявляється по різному в слідах відображеннях. Такими слідами у справах про тілесні ушкодження можуть бути: а) сліди боротьби на місці події (перекинуті меблі, битий посуд, відірвані елементи одягу тощо); б) тілесні ушкодження на потерпілому; в) зброя й інші предмети забуті або викинуті злочинцем; г) ушкодження на одязі потерпілого; д) сліди біологічного походження (кров, слина, волосся й інше); е) сліди зубів, нігтів потерпілого на тілі нападника; ж) мікросліди, що утворилися під час боротьби злочинця з потерпілим (сліди контакту)[12].
Аналіз слідчої і судової практики свідчить що тяжкі тілесні ушкодження за місцем вчинення можна умовно поділити на дві великі групи:
· вчинені на відкритій місцевості;
· вчинені в приміщеннях.
Кожна з вказаних груп об’єднує декілька способів нападу на жертву.
Так, найбільш поширеними місцями заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є: вулиці – 15,1%, сквери – 5,4%, лісопарки – 14,4%, зони відпочинку – 4,1%, місця масового скупчення молоді (бари – 8,9%, дискотеки – 4,1%, нічні клуби – 3,4%), а також квартири, під’їзди, сходинки – 9,7%, будинки – 10,3%, гуртожитки – 4,8% і т. п. Практика підтверджує, що місця вчинення тяжких тілесних ушкоджень обираються злочинцями в основному з урахуванням тієї обставини, де така особа частіше перебуває, де її можна застати зненацька. В одних випадках злочинці очікують жертву у визначеному місці, а в інших створюють умови для того, щоб заманити її в таке місце під благовидним приводом. Зазначимо, що на характер злочинного діяння безпосередньо впливає стан, в якому перебувають потерпілі (алкогольне або наркотичне сп’яніння), неповнолітній чи похилий вік, слабке здоров’я, несподіваний напад, дія злочинців групою тощо.
Точне встановлення слідчим часу заподіяння тілесних ушкоджень дозволяє більш ретельно вести пошук доказів, тобто будь-яких фактичних даних, що дозволять встановити наявність даного суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка його вчинила, та інші обставини. Встановлення часу вчинення даних злочинів сприяє визначенню кола підозрюваних. Так, тяжкі тілесні ушкодження в переважній більшості вчинюються у вечірній та нічний час (70,5%).
Слідова картина тяжкого тілесного ушкодження, яка є невід’ємним елементом криміналістичної характеристики злочину, являє результат відображення минулого, поданого в сучасному. Джерелом криміналістичної інформації про заподіяне тілесне ушкодження є слідосприймаючий об’єкт, тобто той на якому відображаються сліди події, яка відбулася в минулому.
Розглянемо докладно сліди тілесних ушкоджень, які можуть залишитися на тілі людини після злочину. Як свідчить аналіз відомостей в галузі комплексної судово-медичної і криміналістичної експертизи на тілі потерпілого, як правило відображаються:
- зовнішні сліди, які можна побачити візуально без будь яких спеціальних медичних приладів;
- внутрішні соматичні сліди, які неозброєним оком побачити неможливо;
- сліди, що змінюються (зокрема й ті, що швидко зникають), наприклад, рани, подряпини, синці і т.ін.;
- стійкі соматичні сліди, розриви внутрішніх органів.
Сліди ушкоджень можуть бути малопомітними, завдяки тому, що розташовані або під волосяним покровом тіла, або в складках шкіри, або в природних отворах людського тіла. Всім цим соматичним слідам, як зовнішнім, так і внутрішнім притаманна відносна змінюваність. Це може відбуватися завдяки здатності організму до процесу регенерації, природного процесу загоєння та відтворення нових клітин замість втрачених, або патологічного розвитку, внаслідок оперативного медичного втручання. З’ясувати механізм утворення соматичних слідів без залучення спеціаліста відповідного профілю дуже складно, інколи навіть неможливо, оскільки вони мають біологічну природу.
Сліди виникають як від впливу предмета на тіло людини, так і навпаки (наприклад, ушкодження внаслідок падіння й удару головою об предмет (бордюр, камінь, пляшка), або удару предметом по голові. У таких випадках сліди від взаємодії двох об’єктів (голови та предмета) можуть бути ідентичними.
Кожному способу заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (засобам та знаряддям злочину) відповідають сліди на тілі людини та її одязі. Залежно від маси, щільності і форми, конструктивної особливості поверхні знаряддя травми, виду травматичного впливу, напряму та кута удару, сили докладеної енергії відповідно залежатиме характер тілесного ушкодження. Сліди на тілі людини її одязі як правило, віддзеркалюють конфігурацію поверхні контактного предмета, яким заподіяно відповідне тілесне ушкодження.
Удари, які заподіяні тупими предметами (дошка), із великою взаємодіючою поверхнею та великим зусиллям, частенько, призводять до утворення тріщин, синців, саден, подряпин, ран, переломів[85, 79]. В тих випадках коли тілесні ушкодження нанесені безпосередньо руками, головою, ногами, вони характеризуються саднами та гематомами округлої або овальної форми. Стосовно ж особи, яка їх спричинила, в неї також залишаються сліди взаємодії, саме на тих частинах тіла, якими і були нанесені ушкодження. Так, це можуть бути і розриви шкіри у міжпальцевій зоні, на тильному боці пальців у області основної або середньої фаланги, на кістяках пальців, у складках шкіри в області п’ясткових кісток, також можуть бути садна, синці або рани. У міжпальцевих складках, у нігтьовому ложі або під нігтями залишаються частинки епідермісу, частки засохлої крові та інших виділень людського організму. Специфічними ознаками стискання пальцями рук являються численні ушкодження нігтями (садна у формі півмісяця), а якщо стискання здійснювалось лише подушечками пальців – синці у формі пальців рук.
Типовими слідами при падінні на поверхню, яке було спричинено ударом, є утворення ушкоджень з обох боків тулуба. Потрібно враховувати, що в момент падіння з висоти тіло може взаємодіяти з предметами (виступами), розміщеними на різній висоті на шляху його руху до землі. Перешкодами, що амортизують падіння, можуть виступати козирки балконів, електричні дроти, дерева, кущі, на яких залишаються частки епідермісу, волокон одягу, кров. Залежно від щільності ґрунту, на який відбулося падіння (з врахуванням маси тіла і висоти), на ньому може утворитися як поверхневий, так і об’ємний слід взаємодії. На одязі залишаються частки контактної поверхні, на яку відбулося падіння. Варто передбачати можливість того, що жертва після падіння може повзти або перекочуватися, залишаючи характерні сліди на поверхні ґрунту й одязі.
Колоті поранення утворюються знаряддями, які мають загострений бойовий кінець, обмежені розміри поперечного січення та різке перевищення довжини. До них можна віднести армійські штики, цвяхи, заточки, шило, кинджали і т.ін. В тих випадках коли на знаряддя діє дуже велика сила, наприклад падіння з висоти, колючу дію проявляють навіть предмети з тупою кінцівкою, арматура, палка і т.ін. Форма рани від клинка колючого знаряддя завжди залежить від його поперечного січення.
Колоте поранення знаряддям, що має гострі ребра граней (наприклад, клинок армійського штика карабіну), залишає зіркоподібну рану, кількість променів якої відповідає кількості її ребер, але в тих випадках коли кількість ребер більше п’яти виникають також і щілиноподібні вхідні рани схожі на поранення від конічних предметів[2].
Тілесні ушкодження можуть заподіюватися ріжучими знаряддями, до яких можна віднести небезпечну бритву, ніж, уламок скла і т.ін. Різані рани утворюються завдяки протягування леза клинка під гострим кутом по поверхні шкіри.