- родичі (як жертви, так і злочинця);
- в окремих випадках колеги і співробітники, до яких міг звернутися постраждалий з проханням поінформувати адміністрацію про причини його невиходу на роботу;
- співробітники, представники адміністрації за місцем роботи підозрюваного, до яких він міг звернутися з проханням узяти його на поруки;
- близькі знайомі, які відвідали потерпілого під час лікування;
- особи, які оплачують медичну допомогу потерпілому або юридичну допомогу підозрюваному;
- знайомі, перед якими злочинець міг вихвалятися своїм вчинком або радився з ними;
- члени бригади швидкої допомоги, медичний персонал лікувального закладу, хворі, які контактують із жертвою;
- персонал найближчої до місця події поліклініки, аптеки, ветеринарної лікарні, куди могли звертатись із проханням про надання першої допомоги, консультуватися, купувати ліки тощо.
З наведеного можна дійти висновку, що спосіб вчинення злочину і слідова картина характеризують об’єктивну сторону тяжких тілесних ушкоджень. Описування способу вчинення і приховування злочину, полягає не лише у висвітленні дії або бездіяльності злочинця але і тих наслідків (слідів), які є результатом такої діяльності. Тому, на нашу думку, описування типових слідів злочину має відбуватися не взагалі, а стосовно конкретного способу його вчинення. В криміналістичній характеристиці спосіб вчинення тілесних ушкоджень має викладатися паралельно із слідами, які вказують на нього, або спочатку описувати типові сліди і одразу, на який спосіб вони вказують. Адже за окремими слідами можна уявити спосіб вчинення злочину. Володіючи інформацією про спосіб злочину, навіть не завжди вичерпною, можна виявити нові сліди, результат злочинної діяльності, які допоможуть визначити особу, причетну до заподіяння тілесних ушкоджень.
Разом з тим слід зазначити, що вибір способу злочину, знарядь і засобів його вчинення обумовлюється не тільки індивідуальними особливостями злочинця. Певною мірою він залежить від обстановки, у якій доведеться діяти злочинцю, зазначає В.В. Тіщенко[8]. При плануванні нападу з метою заподіяти тілесні ушкодження, особа вивчає і оцінює обстановку, з’ясовує і аналізує умови, які можуть сприяти або перешкоджати реалізації злочинного задуму. Оскільки умови, в яких перебуває об’єкт нападу рухомі у часі і просторі, нападник намагається визначити і обрати такий момент, коли вони будуть сприятливими для нападу. Він ретельно вивчає розпорядок роботи потенційної жертви (коли уходить з дому і коли повертається), яким маршрутом рухається, які місця можуть забезпечити безперешкодне зближення і напад на жертву, а потім непомітне зникнення.
ВИСНОВКИ
криміналістичний злочин тілесний ушкодження слідовий
В інших випадках злочинець не бажає очікувати формування сприятливих умов в процесі природного перебігу подій і вдається до їх підготовки особисто. Для безперешкодного проникнення в під’їзд будинку виводить з ладу замикаючі пристрої на вхідних дверях, блокує на деякий час ліф, щоб особа йшла до квартири сходами, викручує лампочки, щоб погіршилось освітлення і можна було непомітно, зненацька напасти на жертву. Мабуть саме тому М.П. Яблоков розглядає обстановку як структурний елемент злочинної діяльності.
ЛІТЕРАТУРА
1. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі) : Підручник / М. В. Салтевський. – К. : Кондор, 2005. – 588 с.
2. Салтевський М. В. Криміналістика Навчально-довідковий посібник / М. В. Салтевський. – К. : НТВ "Правник", 1996. – 159 с.
3. Самойлов Г. А. Основы криминалистического учения о навыках / Г. А. Самойлов. – М., 1968. – 119 с.
4. Сафронов С. О. Методика розслідування умисного заподіяння тяжкого і середньої тяжкості тілесних ушкоджень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 "кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза" / С. О. Сафронов. – К., 1999. – 19 с.
5. Сафронов С. О. Особливості організації та планування розслідування умисно заподіяного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження / С. О. Сафронов // Вісник одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 1. – С. 89–97.
6. Сегай М. Я. Інтегративна модель використання спеціальних криміналістичних знань у кримінальному судочинстві / М. Я. Сегай, В. С. Бондар // Вісник Академії адвокатури України. – 2008. – Число 3(13). – С. 92–95.
7. Селиванов Н. А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в методике расследования / Н. А. Селиванов // Соц. законность. – 1977. – № 2. – С. 45–54.
8. Семеновский П. С. Дактилоскопия как метод регистрации / П. С. Семеновский. – М., 1923. – 68 с.
9. Сергеев Л. А. Расследование и предупреждение хищений, при производстве строительных работ : автореф. дис. на соискание учен. степениканд. юрид. наук : спец. 12.00.09. / Л. А. Сергеев. – М., 1966. – 26 с.
10. Скригонюк М. І. Криміналістика: Підручник / М. І.Скригонюк. – К.: Атіка, 2005. – 496с.
11. Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности): Учеб. пособие. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1984. – 240 с.
12. Смыслов В. И. Свидетель в советском уголовном процессе / В. И. Смыслов. – М. : Высшая школа, 1973. – 160 с.
13. Снетков В. А. Методические рекомендации по изготовлению субъективных портретов с использованием каталога рисовано-композиционных портретов "средних" лиц / В. А. Снетков. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1980. – 16 с.
14. Снетков В. А. Современные технические средства изготовления композиционных портретов /В. А. Снетков, А. М. Зинин. – М. : Изд-во ВНИИ МВД СССР, 1978. – 44 с.
15. Снетков В. А. Техника, тактика и методика изготовления субъективных портретов / В. А. Снетков, А. М. Зинин. – Омск : Изд-во ОВШМ МВД СССР, 1983. – 90 с.
16. Снетков В. А. Типы и элементы внешности (ТЭВ) / В. А. Снетков, А. М. Зинин, И. Ф. Виниченко. – М., 1979. – 207 с.
17. Снігерьов О. П. Умисні вбивства. Попередження та розкриття: Практичний посібник / О. П. Снігерьов, В. В. Матвійчук, Д. Й. Никифорчук. – К.: КНТ, 2005. – 100 с.
18. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. Под ред. Проф. В. К. Лисиченко. – К. : "Выща школа", 1988. – 405 с.
19. Соловьев А. Б. Допрос свидетеля и потерпевшего / А. Б.Соловьев. – М., 1974. – 146 с.
20. Сорокотягина Д. А. Собирание и использование данных о личности потерпевшего с целью расследования преступлений : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 "кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза" / Д. А. Сорокотягина. – К., 1983. – 20 с.
21. Соя-Серко Л. А. Проверка показаний на месте / Л. А. Соя-Серко. – М., 1966. – 96 с.
22. Специализированный курс криминалистики. – К. : НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1987. – 384 с.