Захист прав та законних інтересів недієздатних фізичних осіб під час реєстраційних процедур може здійснюватися за правилами цивільного законодавства, тобто через законних представників — батьків, усиновителів, опікунів або через представників, уповноважених законними представниками.
Від імені юридичної особи учасником реєстраційного провадження виступає її статутний представник або представник за договором. При цьому дієздатність юридичної особи визначається внесенням її до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), що підтверджується випискою, виданою державним реєстратором у порядку ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" [1, ст. 21].Оскільки дієздатність юридичної особи збігається з правоздатністю особи, то щодо вчинення дій від імені цієї особи доцільніше застосовувати юридичне поняття правосуб’єктності.
Уповноважений заявник не є власником майна чи власником іншого речового права, яке підлягає державній реєстрації. Він діє на підставі та відповідно до повноважень, наданих йому правовласником.
Законний представник у реєстраційному провадженні має права і несе обов’язки особи, яку він представляє. Представник за договором має права і несе обов’язки в повному обсязі, якщо інше не визначено в дорученні. Участь представника за договором не повинна позбавляти особу права особистої участі. Як уже зазначалося, інституту юридичного представництва в адміністративній процедурі приділяється велика увага Радою Європи. Право представництва стоїть поруч із правом бути вислуханим, правом на інформацію тощо.
Для забезпечення ефективності реєстраційних процедур у разі, коли особа діє через представника, доцільно передбачити правило, за яким інформація, документи у справі, вимоги до особи повинні звертатися (надсилатися) реєстраційним органом до представника.
У даному контексті можна звернути увагу на проблему визначення місця проживання (місцезнаходження) особи, тобто адреси для спілкування. За загальним правилом, це має бути реєстрація місця проживання фізичної особи та юридична адреса юридичної особи. Для цього особа повинна своєчасно повідомляти про зміну своєї адреси. Це означає, що надсилання інформації або повідомлень на адресу, взяту з офіційних реєстрів, повинно вважатися належним виконанням реєстраційним органом своїх обов’язків. На стадії подання заяви слід було б прописати право особи вказувати адресу для спілкування, і це може бут фактичне місце проживання фізичної особи або фактична адреса юридичної особи, або абонентська скринька тощо. Саме через цю адресу має відбуватися письмове спілкування реєстраційного органу з особою-заявником. Доцільність запровадження цього правила обумовлена не лише зручністю для приватних осіб, а й тим, що процедура реєстрації основного місця проживання фізичних осіб на сьогодні, фактично, залишається дозвільною, а не заявною.
Чітке вирішення питання про порядок інформування особи є гарантією забезпечення її права на захист своїх прав, свобод та законних інтересів. Тому факт доведення інформації до відома особи має чітко фіксуватися. І тут слід використовувати такі традиційні інструменти вручення офіційних документів, як особисте вручення під розписку службовцем реєстраційного органу або поштове листування: рекомендовані листи, листи з повідомленням про вручення. При цьому умову письмового спілкування реєстраційного органу з особою не слід розглядати як явище, яке гальмує швидке вирішення справи, невиправданий формалізм тощо. Перевагами такої форми спілкування є чітка фіксація перебігу строків, підвищена відповідальність реєстраційного органу, гарантування прав, свобод та законних інтересів приватних осіб.
Особи, які сприяють розгляду справи. Поряд із безпосередніми учасниками реєстраційної процедури доцільно виділяти окрему категорію осіб, що залучаються до адміністративного провадження як особи, які сприяють розгляду справи. Це не суб’єкти провадження, адже на відміну, скажімо, від приватної особи з її суб’єктивними правами та законними інтересами, ці особи залучаються до участі в реєстраційних процедурах для надання допомоги у розгляді справи і не мають особистої заінтересованості у результатах її вирішення. До осіб, які сприяють розгляду справи, насамперед відносяться експерти та спеціалісти, які вже давно фігурують в адміністративному, зокрема в реєстраційному законодавстві. У справах про реєстрацію прав власності на нерухомість широко використовуються послуги спеціалістів, а також експертів бюро технічної інвентаризації, а в земельних справах — експертів для створення експертних висновків. Залучення названих категорій осіб може здійснюватися як за ініціативою органу, якщо цього вимагає закон, так і за ініціативою приватної особи.
Органи, що здійснюють керівництво в системі реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень. Норми, які регулюють провадження у реєстраційних справах, прямо не відносять ці органи до учасників реєстраційних відносин. Проте їхні дії направлені на створення належних умов для функціонування реєстраційних правовідносин. Іншими словами, діяльність органів, які здійснюють керівництво в системі реєстрації речових прав на нерухоме майно та їй обмежень, нерозривно пов’язана з реєстраційною діяльністю. Тому їх також можна віднести, хоч і з певною долею відносності, до учасників реєстраційних правовідносин. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до таких органів відносить:
— центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів як орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації речових прав;
— центр державного земельного кадастру — державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом як адміністратор Державного реєстру прав.
Таким чином, кількість учасників реєстраційного провадження характеризується множинністю. Основна ознака учасника реєстраційного провадження полягає в його правосуб’єктності. Ця категорія, також як і правосуб’єктність взагалі, складається з правоздатності, дієздатності та правового статусу. Виходячи з цього кожна особа, наділена правовими нормами, реєстраційними правами і обов’язками, може і повинна розглядатися як суб’єкт реєстраційних процесуальних відносин.
провадження майно реєстрація нерухомий
Література
1. Леушин В. И. Теория государства и права / В. И. Леушин, В. Д. Перевалов. — Екатеринбург. —1996. — 338 с.
2. Литвинов И. В. Государственная регистрация прав на недвижимое имущество и сделок с ним. Этапы развития и основные источники правового регулирования: справочник / И. В. Литвинов, В. В. Парфененков, Е. В. Харитонов. — Смоленск : Регистрационная палата Смоленской обл., 2004. — 511 с.
3. Лихачов С. В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 "Адміністративне право і процес, фінансове право; інформаційне право" / С. В. Лихачов. — Х., 2001. — 177 с.
4. Лукашев О. А. Правове регулювання банківської діяльності: окремі аспекти предмета та системи фінансового права / О. А. Лукашев. — С.41 — 46.
5. Лунев А. Е. Вопросы административного процесса /А. Е. Лунев // Правознавство. — 1962. — № 2. — С. 27 — 33.
6. Малиновський В. Я. Державне управління: навч. посіб. / В. Я. Малиновський. — Луцьк : Вол. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2000. — 558 с.
7. Малихіна О. Є. Дослідження систем реєстрації об’єктів нерухомого майна і прав на них: автореф. магіст. роботи [Електронний ресурс] / О. Є Малихіна. — Донецьк. — Режим доступу: URL: http://masters.donntu.edu.ua/2006/ggeo/malykhina/diss/ index.htm.
8. Малько А. В. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова. — М. : Юристъ, 1997. — 672 с.
9. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права: учеб. пособ. / подред. М.H. Марченко. — М. : Проспект, 1999. — 504 с.
10. Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: навч. посіб. / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. — К. : Атіка, 2002. — 346 с.
11. Мельник Р. С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю: автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 "Теорія управління, адміністративне право і процес, фінансове право; інформаційне право" / Р. С. Мельник. ., 2002.21 с.
12. Мендель М. В. Організація управлінської діяльності в органах і установах кримінально-виконавчої системи // Інформ. бюл. за матер. курсу підвищ. кваліфікації резерву кадрів на посади начальників органів та установ виконання покарань кримінально-виконавчої системи України / М. В. Мендель. — Б. Церква : Білоцерк. уч-ще проф. підгот. прац. крим.-вик. сист., 2003. — С. 66 — 78.
13. Михайленко А. Р. Правовое регулирование деятельности прокуратуры Украины по обеспечению законности / А. Р. Михайленко // Государство и право. —1994. — № 1. — С. 87 — 93.
14. Мицкевич А. П. Правотворчество в СССР / А. П. Мицкевич. — М. : Юрид. лит.,1974. — 319 с.
15. Монтескье Ш. Л. О духе законов / сост., пер. с фр. и коммент. А.В. Матешук. — М. : Мысль, 1999. — 672 с.
16. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм/ П. Е.Недбайло. — М. : Госюриздат, 1960. — 511 с.
17. "Наполеонівський" кадастр [Електронний ресурс]. — Режим доступу : URL : http://www.dzk.gov.ua/print.php?t=article&id=15. — Назва з екрану.
18. Недвижимость Болгарии: юридические аспекты покупки в собственность. Автор неизвестный [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.bcprofi.ru/community/publications/detail. php?ID=3855. — Назва з екрану.
19. Недвижимость в Италии [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.eip.ru/main/view4246. — Назва з екрану.
20. Нерухомість в Чехії [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://interesting.in.ua/neruxomist—v—chexi. — Назва з екрану.
21. Никонов П. Н. Недвижимость, кадастр и мировые системы регистрации прав на недвижимое имущество. Аналитический обзор / П. Н. Никонов, Н. Н. Журавский. — СПб. : Роза мира, 2006. — 180 с.
22. Німецька кадастрова система [Електронний ресурс]. — Режим доступу: URL: http://www.landcadastre.gov.ua/foreign.php?Id=12&aId =14. — Назва з екрану.
23. Новий тлумачний словник з української мови: у 4-х т. —Т. 2 / уклад. В. Яременко. — К. : Аконіт, 1998. — 910 с.