Правоприпиняюча функція виражена в тому, що юридична діяльність уповноважених органів направлена на припинення дій правових приписів (нормативних, індивідуально-конкретних, інтерпретаційних та ін.), суттєвих правових відносин або конкретних правомочностей, зобов’язань. Таку функцію виконують установи з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно при внесенні реєстрової інформації до Єдиного державного реєстру прав про припинення майнових прав на об’єкти нерухомості.
Зміст контрольної функції юридичної діяльності полягає у зіставленні фактичного стану справ з поставленою метою, в оцінюванні практично зробленого та розробленні відповідних заходів щодо усунення виявлених недоліків. Повноваженнями для здійснення контрольної функції наділене Міністерство юстиції України у частині державної реєстрації речових прав та їх обмежень на неземельні об’єкти, а центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України — у частині реєстрації речових прав та їх обмежень на земельні ділянки.
Правороз’яснювальна функція характерна для усіх видів юридичної діяльності. Особливого значення вона набуває, коли ставиться спеціальна мета тлумачення нормативних чи правозастосовних актів. У цьому випадку вказаний напрям впливів на суспільні відносини набуває домінуючого значення та переростає в особливий різновид юридичної діяльності.
Прикладом правоконкретизуючого акта як результату такої діяльності можуть служити Рекомендації та роз’яснення по застосуванню в практичній діяльності бюро технічної інвентаризації "Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб", наданих реєстраційним установам Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству [12].
Залежно від суб’єктів, що здійснюють юридичну діяльність, усі функції можна класифікувати на адміністративні, судові, слідчі, нотаріальні, реєстраційні, деліктно-карні тощо. Такий умовний поділ дає можливість показати роль існуючих органів у системі юридичної діяльності, зіставити їх функціональні засоби впливу на особливі правовідносини.
Таким чином, кожна функція відображає відносно відособлене, специфічне визначення направлення юридичної діяльності на суспільне життя. Тільки в сукупності вони створюють більш або менш цілісне уявлення про місце юридичної діяльності в юридичній системі суспільства, її роль серед інших засобів перетворення соціальної дійсності.
У юридичній літературі існують різноманітні точки зору щодо виділення тих чи інших типів юридичної діяльності. При цьому зазначена проблема іноді розглядається стосовно поняття "правові форми державної діяльності".
Такі науковці, як І. С. Самощенко та Н. Г. Александров змогли виділити три основних типи юридичної діяльності:
— правотворчу;
— правовиконавчу;
— правоохоронну [18, с. 21].
А. П. Міцкевіч та В. М. Горшеньов доповнили цей ряд контрольно-наглядовою діяльністю компетентних органів [10, с. 75 — 76]. Вчені запропонували також наступні типи юридичної діяльності:
— правозастосовчу;
— правотворчу;
— засновницьку;
— контрольну [4, с. 7].
Заслуговує уваги класифікація державної діяльності, котра включає в себе:
— управлінську;
— контрольно-облікову;
— інформаційну;
— процесуальну [9, с. 105].
В. Н. Карташов вважає, що можливе виділення також інших типів юридичної діяльності, які містять, у свою чергу, значну кількість її різновидів, що мають специфічні властивості, елементи змісту і форм, напрями і способи впливу на суспільні відносини [6, с. 57] .
Врахування наведених наукових думок є достатнім для розуміння юридичної діяльності, її місця в юридичній системі суспільства, що дозволяє виділити її основні типи:
1) правотворчу;
2) інтерпретаційну;
3) засновницьку;
4) координаційну;
5) правоконкретизуючу;
6) правозастосовну;
7) контрольну.
Особливе місце в юридичній системі посідає правотворча діяльність — продуктивно-моделююча діяльність уповноважених органів, пов’язана з розробленням, виданням та вдосконаленням (зміною та скасуванням) нормативних правових актів. Вона направлена на формування позитивного права, встановлення та зміну сфери правового регулювання, нормативної основи державного та суспільного життя, загальнообов’язкових програм державного управління. Правотворчу діяльність можна поділити на окремі види, наприклад правотворчу діяльність, котра здійснюється шляхом референдуму, правотворчість державних органів та органів місцевого самоврядування. У свою чергу, правотворчість державних органів містить законодавчу та іншу правотворчу діяльність. Правотворча діяльність може бути первинною та делегованою.
Вказані різновиди правотворчої діяльності відрізняються суб’єктами та учасниками, обсягом їх повноважень, колом застосовуваних засобів та способів, характером та своєрідністю дій і операцій, юридичною силою та специфікою правових актів, процесуальною формою. Кабінет Міністрів України, здійснюючи правотворчу діяльність в рамках нормативного забезпечення провадження у справах реєстрації речових прав на нерухоме майно, готує і подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" [13, ч. 4 Прикінцеві положення].
Ю. А. Тихомиров, досліджуючи правотворчість, визначає її як складну конструкцію, що складається з кількох елементів:
— по-перше, це пізнання, вивчення та аналіз процесів, які потребують правової регламентації або допускають її;
— по-друге, визначення органу або іншого суб’єкта, який уповноважений приймати той або інший правовий акт;
— по-третє, вибір форми передбаченого акта;
— по-четверте, підготовка, прийняття чи зміна його в рамках відповідних процедур [11, с. 157].
Міністерство юстиції України активно бере участь у правотворчій діяльності, направленій на розвиток і вдосконалення законодавства про державну реєстрацію прав на нерухоме майно і операцій з ним. Воно здійснює підготовку змін і доповнень до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", видає нормативні правові акти, що регламентують процедуру державної реєстрації неземельних об’єктів нерухомого майна, здійснює розроблення методичних матеріалів з питань практики ведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Рекомендації, що містяться в методичних матеріалах Міністерства юстиції України, не містять норм, що регулюють відносини з учасниками юридичної діяльності. Вони скеровані на надання практичної допомоги реєстраційним установам по державній реєстрації прав. У той же час вони позитивно впливають на організацію процесу проведення державної реєстрації і сприяють вдосконаленню правозастосовної діяльності реєстраційних органів, установ по реєстрації прав.
До правотворчої діяльності щодо впорядкування та забезпечення адміністративних проваджень у справах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід віднести також і діяльність Державного комітету України з питань житлово—комунального господарства. Прикладом такої правотворчості є прийняття Збірника норм часу на роботи та послуги, що виконуються БТІ України, розробленого відповідно до Положення про Державний комітет України з питань житлово—комунального господарства, з метою встановлення цін (тарифів) згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін" [12]. Ці норми часу передбачено на роботи з державної реєстрації, технічної інвентаризації, оцінки, паспортизації об’єктів нерухомого майна, технічної інвентаризації зелених насаджень, інвентаризації інженерних мереж, що виконують бюро технічної інвентаризації України [12, п. 2].
Про інтерпретаційну діяльність як самостійний тип юридичної діяльності у науковій літературі йдеться в тих випадках, коли інтерпретатором юридичних розпоряджень виступає спеціально уповноважений на те орган і її результати розраховані на забезпечення потреб практики. Вона здійснюється органами державної влади, органами юстиції, органами судової влади та іншими уповноваженими органами. У теорії права виділяється автентична і неавтентична (легальна), нормативна і казуальна інтерпретаційна діяльність.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України здійснює інтерпретаційну діяльність шляхом розроблення відомчих актів з питань практики ведення державної реєстрації прав. Таку ж діяльність сьогодні здійснює і Міністерство юстиції України, розробляючи відповідно до п. 11. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно Методичні рекомендації із застосування в практичній діяльності БТІ Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. У тих випадках, коли відомчі акти Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів набувають сили нормативних правових актів (після державної реєстрації і офіційної публікації), ми маємо справу з легальною нормативною інтерпретаційною діяльністю. Казуальне тлумачення містять методичні матеріали Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, які мають велике значення для уніфікації правозастосовної практики. У випадках, коли у правозастосовній діяльності установ юстиції по реєстрації прав виникають проблеми із застосуванням правових актів, виданих Міністерством юстиції України, яке має право вдатися до автентичного тлумачення в інформаційних листах.