Смекни!
smekni.com

Функції та класифікація адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (стр. 5 из 6)

За умов створення єдиної державної реєстраційної системи відповідно до Закону зазначені функції виконуватимуться центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у повному обсязі, а не тільки в обсязі, що стосується реєстрації правовстановлювальних документів, предметом яких є земельний об’єкт нерухомого майна.

Засновницький тип юридичної діяльності відрізняється своєрідністю. Залежно від характеру організаційних змін розрізняється діяльність зі створення, перетворення або ліквідації юридичних осіб, окремих структурних підрозділів державних органів, що здійснюють реєстраційну діяльність, а також з припинення їхніх окремих повноважень. За способом формування ця діяльність зводиться до призначення, дозволу, затвердження, реєстрації тощо.

У системі державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень цей тип діяльності вправі здійснювати Кабінет Міністрів України, створюючи як структурні підрозділи органів системи реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, так і органи допоміжного характеру, наприклад держателя реєстру речових прав та їх обмежень, інші організації, а також реєстраційні (кадастрові) округи — території адміністративно-територіальної одиниці (місто, район), у межах яких діє один місцевий орган державної реєстрації прав [13, ст. 2].

Координаційна діяльність властива усім державним органам. На жаль, і на практиці, і в науковій літературі цій діяльності приділяється дуже мало уваги, тоді як вона усуває паралелізм, дублювання в роботі відповідних органів та установ. Така діяльність дозволяє встановлювати доцільне та оптимальне співвідношення між діями органів в цілому та в їхніх ланках (структурних підрозділах) зокрема, повно та ефективно використовувати наявні засоби та прийоми, налагоджувати облік, обмін отриманими результатами та інформацією, ліквідовувати значне розпилення сил, скорочувати матеріальні, трудові та інші витрати при вирішенні однотипних справ.

Координаційну діяльність можна класифікувати за ознаками суб’єктів, за сферою застосування та за іншими класифікаційними ознаками. Не викликає сумнівів, що координації потребує будь-який тип (вид) юридичної діяльності: правотворча, правозастосовна, контрольна та ін. Така діяльність відіграє системоутворюючу роль серед інших видів юридичної діяльності.

Сутність правоконкретизуючої діяльності полягає в переведенні правових приписів, процесів та інших явищ з більш високого рівня узагальнення на більш низький рівень. Об’єктом конкретизації можуть бути норми права, окремі їх частини, акти тлумачення правовідносин чи окремих елементів правовідносин (наприклад, суб’єктивне право чи юридичні обов’язки) або інші правові феномени. Тому конкретизація може бути правотворчою, правозастосовчою або інтерпретаційною.

Правоконкретизируюча діяльність може бути автентичною і легальною, загальнонормативною та індивідуальною, первинною чи похідною. Легальною загальнонормативною правоконкретизируючою діяльністю є діяльність Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів України з розроблення відомчих нормативно-правових актів, в яких основні (первинні) норми, що містяться в ЦК України та ЗК України, перетворюються в конкретизуючі (похідні) норми, за якими здійснюється провадження.

Правозастосовча діяльність дозволяє загальні нормативно-правові приписи на основі конкретних соціальних фактів перетворити в індивідуально-владні волевиявлення і перетворювати їх в реальні дії та вчинки людей. Будучи самостійним типом, дана діяльність охоплює оперативно-виконавчу та правоохоронну (юрисдикційну) діяльність. У свою чергу, перша поділяється на реєстраційно-посвідчувальну, правонадільну та заохочувальну, а друга — на правозабезпечувальну, превентивну, каральну, правовідновлювальну та компенсаційну діяльність.

Правозастосовну діяльність у системі державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюють, як ми зазначали вище, два органи: стосовно неземельних об’єктів — БТІ, стосовно земельних ділянок — органи земельних ресурсів. Реєстраційні органи в частині реєстрації речових прав здійснюють правозастосовну діяльність, а в частині призначення на посаду реєстраторів — правонадільну.

Контрольна діяльність здійснюється різними органами, що дозволяє виділити судовий, прокурорський контроль (нагляд), контрольну діяльність органів державної влади. Контрольну діяльність, керуючись організаційною взаємодією контролюючого та підконтрольного органу, слід розрізняти, як відомчу, міжвідомчу і надвідомчу. Контроль може бути загальним, спеціалізованим, попереднім, поточним, послідовним тощо.

Спеціалізований відомчий контроль за діяльністю реєстраційних органів, що здійснюють реєстрацію речових прав на неземельне нерухоме майно здійснює Мін’юст України. Спеціалізований відомчий контроль за діяльністю реєстраційних органів, що здійснюють реєстрацію речових прав на земельні ділянки, здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів України.

Загальний надвідомчий контроль здійснює прокуратура. Формою надвідомчого контролю за реєстраційними органами слід вважати також і діяльність органів правосуддя в процесі розгляду справ, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

С. С. Алексєєв зазначає, що розподіл правових відносин на регулятивні та охоронні відповідає двом напрямкам впливу права на суспільне життя — безпосередньо регулятивному та охоронному, та двом однопорядковим різновидам юридичних норм. До регулятивних він відносить більшість цивільних, трудових, сімейних та інших правових відносин, котрі складаються з встановлених для осіб юридичних прав та обов’язків. Охоронні правові відносини мають змістом застосування до правопорушника засобів державного примусу, санкцій. Вони зустрічаються переважно у кримінальному та адміністративному праві і пов’язані з юридичною відповідальністю [8, с. 67].

М. І. Матузов та О. В. Малько до регулятивних правовідносин відносять правові відносини, що виникають з правомірних дій суб’єктів, до охоронних — такі, що виникають з протиправних дій і пов’язані із застосуванням державного примусу [9, с. 477].

Такої ж точки зору щодо цього питання дотримується Л. С. Явич, котрий регулятивні правові відносини називає правовстановлювальними, тому що тут йдеться про нормальний процес реалізації об’єктивного та суб’єктивного права, про відповідне виконання юридичних обов’язків. Охоронні правові відносини спрямовані на здійснення юридичної відповідальності, або на поновлення порушеного правопорядку, на охорону суб’єктивних прав, на застосування санкцій норм права. Такі правові відносини пов’язані, на думку вченого, з правовою патологією [21, с. 219].

Класифікація юридичної діяльності можлива і на інших підставах. Наприклад, можна виділити її типи, які здійснюються переважно колективними чи індивідуальними суб’єктами. Колективним суб’єктом слід вважати БТІ як орган (як юридичну особу) чи територіальний орган земельних ресурсів, а індивідуальним суб’єктом — реєстраторів речових прав.

Для тих чи інших органів та посадових осіб юридична діяльність може бути постійною чи тимчасовою, основною чи допоміжною тощо [19, с. 190]. Як для БТІ, так і для органів земельних ресурсів юридична діяльність є допоміжною, а з огляду на чинне Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно юридична діяльність з реєстрації речових прав на неземельне нерухоме майно для БТІ є тимчасовою діяльністю. Що ж стосується реєстраторів, то така діяльність є для них основною.

Залежно від характеру здійснюваних дій юридична діяльність може носити повідомлювальний чи дозвільний характер. Діяльність, що носить повідомлювальний характер, як правило, регламентується окремими правовими приписами. У цьому випадку заінтересованій особі достатньо звернутися до державного органу або до уповноваженої особи цього органу, щоб нею були здійснені заявлені юридичні дії. При цьому необхідно дотримуватись певних нескладних формальних вимог, які поставлені до оформлення заяви та необхідних інших документів. Ймовірність відмови при дотриманні цих вимог є невеликою. Діяльність, врегульована, як правило, спеціальними процесуальними інститутами або процесуальними галузями права, має інший характер — дозвільний.

Вивчення діяльності органів у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень через свою багатогранність дозволяє проаналізувати різні види юридичної діяльності. На думку автора дисертаційного дослідження, науковий інтерес становить вивчення юридичної діяльності кожного з видів органів у системі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень: органів земельних ресурсів, як центрального, так і місцевих, а також районних, міжрайонних, міських та міжміських бюро технічної інвентаризації, які за нині діючими нормами здійснюють реєстрацію неземельних об’єктів нерухомості.

Розглянувши юридичну діяльність органів у системі державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, слід конкретизувати наші уявлення про суб’єктів досліджуваної діяльності. Дослідження було б неповним, якщо б ми обмежувались дослідженням правового становища органів. З метою дотримання наукової точності та практичної значущості необхідно розглядати також правове становище посадових осіб реєстраційних органів — реєстраторів речових прав як органів земельних ресурсів, так і БТІ.