Крім того, немає підстав не визнавати передумовами даних видів звільнення від кримінальної відповідальності кваліфіковані склади злочинів, передбачені частинами другими та третіми статей 307, 309 та 311 КК України. Кримінально-правове заохочення у вигляді звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які добровільно здали наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори, має на меті стимулювання виведення названих речовин з нелегального обігу та передачу їх під контроль публічної влади. Очевидно, що держава має бути зацікавлена у тому, щоб якнайбільше таких речовин було вилучено з нелегального обігу і вони, в решті решт, не дійшли до кінцевого споживача-наркомана [5, с. 13-14].
М.І. Мельник, досліджуючи проблеми протидії корупції, наголошує на необхідності уточнення законодавчого описання інституту звільнення від кримінальної відповідальності за давання хабара [107].
В.В. Голіна пропонує у якості компромісного шляху у боротьбі з бандитизмом використовувати норму заохочення і доповнити ст. 257 КК України спеціальною нормою «Звільняється від кримінальної відповідальності особа за вчинення злочину, якщо вона добровільно заявила про організацію банди, участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (нападах) та активно сприяла її розкриттю». Запровадження такої норми, на думку вченого, викличе напругу і 2, с. 186].
Г.О. Усатий при розгляді кримінально-правового забезпечення механізму податкової амністії пише, що з метою створення реальних стимулів до співпраці платника податків з державою і, відповідно, повернення не задекларованих доходів до легальної економіки, залучення додаткових інвестицій, збагачення української держави, автори законопроекту визначають організаційно-правові засади податкової амністії доходів, одержаних з порушенням визначених законами України правил оподаткування та валютного регулювання, а також порядок та умови звільнення від юридичної (у т.ч. кримінальної) відповідальності осіб, які легалізували такі доходи [16, с. 177-178].
Для протидії захоплення заручників (ст. 147 КК України) О. Готін вважає за доцільне застосування кримінально-правового компромісу, тобто замість загрози застосування карально-репресивних заходів за вчинене надати особі інший шлях – спокутувати вину без суворого покарання через пост кримінальну поведінку [4, с. 78].
Як бачимо, дослідники пропонують внесення окремих норм про спеціальне звільнення від кримінальної відповідальності, проте наразі не вироблено єдиного підходу щодо зазначеної проблематики. Запропоновані вище доповнення до чинного КК України мають велике значення у справі боротьби зі злочинністю, стимулюванні суспільно корисної мотивації особи, яка спрямована на відшкодування заподіяної власними діяннями шкоди, відновлення порушеного злочином стану тощо.
На нашу думку, проблема полягає не тільки і не стільки у необхідності розширення переліку спеціальних норм про звільнення, скільки у відсутності концептуального підходу до визначення порядку і підстав для доповнення норм Особливої частини КК України заохочувальними нормами. Єдине, на чому сходяться науковці – це необхідність стимулювання позитивної пост кримінальної поведінки особи, яка вчинила злочин.
Проте зазначений чинник не набув свого детального опрацювання з позиції єдності та загальності для усіх норм про звільнення, на що вказує В.О. Навроцький, що умови звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній пост кримінальній поведінці вкрай «різношерсті», при їх викладенні законодавець не притримувався будь-якої системи, не використав можливості сформулювати загальні норми про звільнення при окремих типових проявах пост кримінальної поведінки (добровільна видача заборонених предметів, відмова від організованої співучасті, сплата обов’язкових платежів) [14, с. 109].
Варто також пам’ятати про специфічність спеціальних норм про звільнення. Їх цінність полягає у суворому дотриманні певних вимог та скоріше є виключенням із правила, ніж нормою, яка має застосовуватись у широкому колі випадків.
У зв’язку із цим в юридичній літературі існують дві протилежні позиції науковців. Так, одні дослідники наголошують на необхідності розширення переліку спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за рахунок комплексного постатейного аналізу Особливої частини КК України та доповнення чинних норм чіткими нормами про звільнення [13, с. 5]. Інша точка зору полягає у виробленні загальної концепції визнання підстав звільнення від кримінальної відповідальності та закріплення їх у Загальній частині КК України [4, с. 15].
Вважаємо, що позиція вчених щодо створення окремої узагальнюючої норми у Загальній частині про звільнення за тяжкі та особливо тяжкі злочини є недостатньо виправданою. Соціальна цінність звільнення від кримінальної відповідальності за тяжкі та особливо тяжкі злочини полягає у тому, що її варто застосовувати у виключних випадках з метою стимулювання осіб до викриття власної протиправної діяльності та протиправної діяльності злочинних груп, які являють підвищену небезпеку для суспільства. КК України має каральний характер, а не заохочувальний, і не можна применшувати його соціального значення у стримуванні злочинності.
Протилежна точка зору набула свого визнання і потребує подальшого опрацювання та теоретичного обґрунтування. Підтримуючи таку позицію вважаємо, що чітке закріплення заохочувальної норми у Особливій частині стимулюватиме суспільно корисну мотивацію особи, яка вже стала на злочинний шлях, повернути до правомірного способу життя при дотриманні певних умов, які прописані у відповідній нормі.
Спрямування кримінально-правового стимулювання має бути таким, щоб «зачепити» внутрішні ціннісні установки індивіда і зорієнтувати процес його мислення на адекватне, позитивне для суспільства прийняття загально соціальних цінностей, а потім перевести ці внутрішні переживання в необхідний суспільству поведінковий акт [3, с. 77].
Аналіз чинного КК України дозволяє стверджувати, що у ньому містяться такі норми, які у порівнянні з іншими подібними нормами, потребують відповідного положення про звільнення від кримінальної відповідальності.
Наприклад, ч.3 ст. 263 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, якщо вона добровільно видала органам влади перелічені предмети. Ч.1 ст. 265 КК України «Незаконне поводження із радіоактивними матеріалами», виходячи із санкції статті, є аналогічною за ступенем суспільної небезпечності до ст. 263 КК України, проте заохочувальної норми щодо звільнення від кримінальної відповідальності не містить.
Безумовно, радіоактивні матеріали через власні особливості характеризуються тим, що здатні заподіювати шкоду й іншим право охоронюваним інтересам, навіть якщо знаходяться у статичному стані, що становить більшу суспільну небезпечність, ніж зброя, бойові припаси, вибухові речовини тощо, тому доцільно для стимулювання суспільно корисної мотивації з припинення протиправних дій та видачі радіоактивних матеріалів передбачити заохочувальну норму для запобігання настанню більш тяжкої шкоди для життя і здоров’я людей, а також навколишнього природного середовища.
Схожа ситуація складається і зі ст. 2651 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію. Вказаний склад злочину характеризується підвищеною суспільною небезпечністю через властивості його предмету. Ч.1 цієї статті є злочином із формальним складом і є закінченим з моменту вчинення однієї з альтернативних дій.
Це означає, що доцільно вести мову про можливість звільнення від відповідальності у разі видачі суспільно небезпечних предметів органам влади, що стимулюватиме до формування суспільно корисної мотивації особи та сприятиме здійсненню запобіжних заходів із поширення радіоактивних речовин.
З метою посилення боротьби з організованою злочинністю ч.2 ст. 255 КК України містить заохочувальну норму, у якій йдеться про безумовне звільнення від кримінальної відповідальності особи, крім організатора чи керівника злочинної організації, якщо вона добровільно повідомила про створення злочинної організації чи участь у ній і активно сприяла її викриттю.
В цьому контексті вважаємо, що заохочувальна норма має міститись і у ст. 257 КК України, у якій йдеться про відповідальність за бандитизм, щодо особи, яка є членом банди, проте не є організатором та особисто не вчинила тяжких злочинів і сприяла розкриттю злочинів ті викриттю банди. На нашу думку, законодавець має підтримувати суспільно корисну мотивацію особи з викриття таких злочинних організацій як загального характеру, так і тих, які мають «спеціалізацію» (банди, незаконні військові формування, сутенерство тощо).
Отже, для стимулювання такої мотивації доцільне запровадження аналогічних за змістом норм про звільнення від кримінальної відповідальності, що матиме логічний та завершений характер на теперішньому етапі розвитку вчення про спеціальні види звільнення.
Спеціальні види звільнення мають бути спрямовані на стимулювання суспільно корисної мотивації після вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, оскільки саме їх підвищена суспільна небезпека й вимагає вироблення заохочувальних норм, які б стимулювали осіб, які їх вчинюють, до викриття та повернення до правомірного способу життя. Зміщення акценту з карального впливу на психологію каяття має «підштовхнути» особу, яка вчинює чи вчинила злочин до суспільно корисної поведінки, що спонукатиме її до самовиховання [1, с. 82].