2.1 Закон
Закон - нормативно-правовий акт, який регулює найважливіші суспільні відносини з метою забезпечення прав і свобод особи, та прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосереднім волевиявленням народу і має вищу юридичну силу.
Визначне положення законів в системі нормативно-правових актів виражає одна з основних вимог законності-верховенство закону в регулюванні суспільних відносин. Жоден підзаконних акт не може втручатися у сферу законодавчого регулювання. Він повинен бути приведений у відповідність закону або негайно скасованим.
Ознаки закону:
1. Приймається вищим представницьким органом країни або безпосередньо народом (референдум)
2. Містить первинні норми права, яких в правової системі ще не було, притім норми з ключових, основних питань життя(тобто приймаються по найбільш суттєвим питанням суспільного життя)
3. Встановлює права та обов’язки громадян
4. Має вищу юридичну силу. Усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися на основі законів і не суперечити їм
5. Приймається в суворій відповідності з Конституцією і раніше прийнятими діючими законами
Приймається з додержанням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчій процес (складна система регламентованих процедур-самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій по прийняттю закону. Це порядок діяльності із створення закону і, також, сама ця діяльність.
7. Стабільний до його офіційних змін
8. Не має потреби в додатковому затвердженні
9. Може бути відміненим лише законом і перевірений на відповідність Конституції лише Конституційним судом.
10. Ніякий орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або змінити;
Закони поділяються на конституційні і звичайні. Конституційні визначають основні початки державного і суспільного ладу, правове положення особистості і організацій. Це закони, що виходять з конституції, яка має вищу юридичну силу. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять відсилання до неї (виборча система, організація і діяльність президента, парламенту, конституційного суду тощо) Слід також сказати про реформуючі закони-закони, якими вносяться зміни і доповнення в чинну конституцію. Вони здобувають вищу юридичну силу після затвердження і стають складовою частиною конституції. Звичайні закони приймаються і діють в строгій відповідності з Конституцією, регламентують окремі і обмежені сфери суспільного життя та закріплюють ті положення що не закріплені в конституції («Закон про вільну економічну торгівлю»).
В Україні вищу юридичну силу має Конституція. Вона є Основним законом.
Конституційний закон - це акт, який виходить із конституції і має за мету конкретизувати основні конституційні положення шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Він приймається з дотриманням особливої ускладненої процедури і володіє стосовно інших нормативно-правових актів, окрім конституції, вищою юридичною силою 9.
Види конституційних законів:
1. Органічні закони-тобто закони, необхідність яких прямо передбачена чинною конституцією.
2. Реформуючи закони-тобто якими вносяться зміни в чинну конституцію.
Конституційні закони мають одно порядкову з конституцією сферу правового регулювання. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять відсилання до неї (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, уряду, конституційного суду тощо). Вони діють разом з конституцією, оскільки виходять з неї. Проте процедура ії прийняття відрізняється від процедури прийняття конституції тим, що Президент України може застосувати право «вето»
Конституційні закони відрізняються від інших законів:
- юридичною силою;
- предметом регулювання-особлива сфера;
- порядком прийняття-особлива процедура;
Звичайний закон - акт, що містить найважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інституту) права або вводить і дію (змінює скасовує) інші закони і міжнародні договори і наділений вищою силою стосовно підзаконних актів.
Види звичайних законів за функціональним призначенням:
| Закони, що регулюють певну сферу суспільних відносин | Закони, що закріплюють певну процедуру введення в дію іншого закону і міжнародного акта | |
| Матеріалізують зміст волі законодавця | Матеріалізують форму закону і нормативно -правового договору | |
| загальні | спеціальні | Оперативно - забезпечувальні |
| -закони, що регулюють певну сферу суспільних відносин і поширюються на всіх (Закон «Про мови») | -закони, що регулюють обмежену сферу суспільних відносин і поширюються на частину населення (Закон «Про міліцію»). | 1. Імплементаційні-регулюють порядок введення в дію інших законів, ратифікують міжнародні договори (Закон України «Про прийняття Конституції України і введення ії в дію»).2. Скасовуючи-регулюють порядок припинення дії закону повністю чи окремих його статей (Закон України про визнання Закону України 1999р. «Про додаткові кошти щодо фінансування середньої освіти» 2000р таким, що втратив чинність). |
Оперативно-забезпечувальні закони розраховані на одноразове застосування. Їх призначення не в виданні нових норм, а в підтвердженні вже існуючих, які регулюють важливі відносини, що відображені в законах і міжнародних договорах і потребують негайного прйняття, або, навпаки, негайної відміни. Також можна відокремити надзвичайні закони-закони, що мають необмежений термін дії в умовах надзвичайного стану. Вони можуть зміняти, призупиняти або скасовувати положення звичайних законів на даний час.
Види законів за змістом:
1. Установчі-закони, що утворюють органи державної влади і державні структури, передбачають порядок їх діяльності («Про судоустрій України»)
2. Статусні-закони, присвячені визначенню статусу державних органів та їх посадових осіб («Про правовий статус народного депутата України»)
3. Тематичні-самостійні, одиночні законодавчі акти за певною тематикою. Вони регулюють певну сферу відносин («Про бюджетну систему України»)
4. Проблемно-ситуаційні-закони, що спрямовані на вирішення важливого соціального завдання в межах певного періоду внаслідок спонтанно виникаючої проблеми та ситуації («Про деякі питання оподаткування в зв’язку з проведенням новорічних і різдвяних свят для дітей і підлітків і придбанням новорічних святкових подарунків»)
5. Програмні-закони, що містять концептуальні основи, принципи, програми і цілі, програми подальшої розробки законодавства, проведення державної політики. («Про концепцію Національної програми інформатизації»)
6. Реформуючи-закони, що вносять зміни і доповнення до законів з метою підвищення ефективності їх дії; вони складають особливу групу спеціальних законів («Про внесення змін у закони України»)
Слід зазначити, що кожен закон повинен мати обов’язкові реквізити:
- назву;
- найменування органа, що прийняв закон;
- номер та дату прийняття;
- преамбулу;
- нормативно - правовий зміст;
- санкцію в разі невиконання;
- відміну законом тих чи інших нормативно правових актів;
- оприлюднення та вступ в силу;
- підпис;
Назва повинна вказувати на те коло відносин, для регуляції якого був прийнятий цей закон. Необхідно прагнути того, щоб назва закону, яка дозволяє відокремлювати його з маси інших законів, відображала зміст закону. Від рівня державного органу, що прийняв цей закон залежить його юридичні сила. Номер та дата також допомагають індивідуалізувати закон. Нормативно-правовий зміст є ключовим елементом закону. Зазвичай це статті, які містять норми права. В великих за обсягом законах можуть бути виділені розділи та глави. Преамбула-це мотиви прийняття закону, його цілі та завдання. Також обов’язково повинен бути підпис уповноваженої на те особи, наприклад Президента України.
2.2 Підзаконний нормативно-правовий акт
Підзаконний нормативно-правовий акт - акт, що видається на основі закону і відповідно до закону. Підзаконні акти володіють меншою юридичною силою, аніж закони. Вони базуються на законах і не можуть суперечити їм. Але слово «підзаконний» означає меншу юридичну обов’язковість цього нормативно-правового акта. Підзаконний акт володіє достатньою юридичною силою. Він посідає важливе місце в усій системі правового регулювання, оскільки забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого, нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин. Юридична сила підзаконних актів залежить від органів держави, що приймають цей документ, від їх компетенції, а також характеру і призначення самих актів. Вони повинні відповідати не тільки Конституції і законам, а також і іншим нормативно-правовим актам, що мають більш високу юридичну силу. Наприклад, акти Міністерства освіти Україні повинні відповідати не лише Закону про освіту, але й нормативним документам Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.
Ознаки підзаконного акта:
1. Приймається на основі закону, тобто відповідно до нього
2. Спрямований на його реалізацію, тобто має на мети розвиток закону
Види підзаконних актів в Україні:
| Загальні (поширюються на всіх осіб у межах держави). | Акти парламенту (постанови).Акти уряду (постанови).Акти Президента ( укази). |
| Відомчі (поширюють дію на організації і її осіб, чи її окремої ланки). | Акти міністерств ( накази, інструкції, положення).Акти державних комітетів (постанови, накази, рішення, розпорядження).Акти центральних органів господарського управління і контролю ( накази, постанови, положення, рішення, розпорядження). |
| Локальні ( мають внутрішню дію). | Акти управління, прийняті в державних і комерційних підприємствах, установах та інших організаціях (накази, інструкції тощо). |
| Міжвідомчі ( поширюють дію на ряд міністерств, інших органів виконавчої влади, органів державного і місцевого самоврядування). | Деякі акти Міністерства економіки, Міністерства залізничного транспорту та деяких інших міністерств України мають міжвідомче значення. У «Рекомендаціях з питань підготовки, державної реєстрації та обліку відомчих нормативно-правових актів» 1998 р. Вказується, що акти цих міністерств є обов’язковими для інших міністерств. |
| Місцеві (мають територіально обмежену дію). |
2. За змістом