Кадрове забезпечення діяльності Національної поліції Ізраїлю
Вступ
Однією із суттєвих проблем реформування системи МВС України - є проблема кадрового забезпечення правоохоронної діяльності. В останні роки з органів внутрішніх справ звільнено багато здібних, професійно підготовлених працівників. На думку В.П. Пєтков, це було пов’язано з багатьма причинами – економічними, соціальними і політичними зокрема. Проте, вважає вчений, «відкидаючи всі ці аспекти, можна сміливо стверджувати, що було втрачено значний потенціал висококваліфікованих кадрів» [1, с. 62].
Дослідження, які проведенні українськими фахівцями, свідчать «про значну ерозію професійного ядра» органів внутрішніх справ, «відплив з нього висококваліфікованих досвідчених працівників; неспроможність молоді з вищою, переважно юридичною освітою реалізувати себе працюючи в ОВС; значний відсоток тих, хто використовує своє службове становище для досягнення цілей, які суперечать цілям своєї організації». Все перелічене «спотворює задекларовані цілі, методи та практичне функціонування органів внутрішніх справ». Головною причиною цього визначається «соціальна (організаційна) незахищеність працівників ОВС, відчуття ними несправедливого ставлення до себе» [11, с. 175].
Залучення до роботи у міліції нових працівників не завжди компенсує втрати. Відчувається відсутність достатнього рівня фахової підготовки та досвіду. Не задовольняє і моральний рівень молодих працівників, їх готовність виконувати свої функціональні обов’язки в умовах значних обмежень. На нашу думку, одна з причин цього - відсутність чітко визначеної національної ідеї, яка б об’єднала все населення та сприяла духовному підйому, зокрема правоохоронців.
Крім того, вітчизняні автори, пропонуючи новації, уникають звернення уваги на такий важливий фактор реформування органів внутрішніх справ, як менталітет населення, не враховуючи, що здійснення глибоких реформ у правоохоронній сфері не можливе без «обов’язкового врахування світового досвіду з урахуванням національного менталітету» [5, с. 53].
Слід констатувати, що проблеми, які залишились у спадок незалежній Україні від радянських часів, за роки незалежності вирішені не були. Як і в останні роки існування СРСР, в органи внутрішніх справ України «йде не відбір, а набір». Робота в міліції є непрестижною. Залишається актуальною теза, що «суспільна думка, яка формується процесами, що проходять у суспільстві, все більше і не без підстав характеризує роль і діяльність міліції в цілому з негативного боку» [2, с. 52].
МВС України шукає шляхи посилення ефективності діяльності міліції та підняття її авторитету. Однак, як відзначають дослідники цієї проблеми, «ще недостатньо проводиться досліджень на предмет підвищення зацікавленості і задоволеності працівників своєю службою, застосування різноманітних форм морального і матеріального стимулювання працівників» [3, с.47-48].
Рішення багатьох проблем залежить від того, наскільки органи влади та суспільство в цілому зацікавлені в забезпеченні та надійній охороні громадського порядку, громадської безпеки та боротьбі з правопорушеннями. Постійні зміни керівництва МВС України, керівників на місцях, не достатньо чіткий розподіл обов’язків, не визначена до кінця система нормування та оплати праці, недостатня соціальна захищеність не сприяє ефективності діяльності органів внутрішніх справ, і зокрема міліції, покращення її іміджу в населення. Завдання розбудови в Україні демократичної правової держави вимагають проведення в органах внутрішніх справ «якісно нової кадрової політики», розробку й прийняття «концепції розвитку служби в органах внутрішніх справ» [4, с. 237-238].
Проблеми кадрового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ, які напряму пов’язані з реформуванням ОВС, знаходяться у центрі уваги багатьох вітчизняних фахівців. Кадри є основним елементом будь-якого державного апарату. У цьому плані іноземний досвід, зокрема Національної поліції Ізраїлю, є, безумовно, корисними для відшукання своїх шляхів досягнення позитивних результатів.
Специфіка нормативно-правового регулювання та практика кадрового забезпечення діяльності поліції викликає інтерес як з точки зору об’єктивної та всебічної характеристики сутності поліції в сучасному світі, так і враховуючи можливість застосування певного досвіду, маючи за мету реформування організаційно-правових основ кадрової роботи взагалі.
Працівники міліції (поліції) - це особливий різновид державних службовців, які виконують управлінські та правоохоронні функції, мають відмінний від інших службовців правовий статус, здійснюють від імені держави виконавчо-розпорядчі повноваження правоохоронного характеру [8, c. 12].
Особовий склад поліції (її персонал) є найбільш консервативною частиною державних чиновників, які наділені владними повноваженнями, а також можливостями здійснювати примусові та конспіративні дії, що може суттєво впливати на стан захищеності громадян. Тому зрозуміло, що головною метою кадрової політики у відношенні цієї категорії державних службовців є пристосування їх для захисту перш за все, відповідного державного ладу та законності, що досягається в демократичних державах через жорсткий відбір до підрозділів поліції, посиленою ідеологічною обробкою, професійною підготовкою, встановленням для поліцейських підвищеного грошового утримання, надання низки пільг та соціальних гарантій.
Правовою основою побудови кадрової політики Національної поліції Ізраїлю є конституційні (основні) закони, насамперед конституційний (основний) Закон: «Уряд», Закон про державну службу, Закон про поліцію (нова редакція), Закон про кримінальне судочинство, Закон про кримінальне право, нормативні акти уряду країни, Міністерства внутрішньої безпеки та Національного штабу поліції Ізраїлю.
Законом про державну службу 1970 року зазначено, що служба в поліції є державною службою. Службовці поліції – це громадяни Ізраїлю, які працюють в апараті, органах, підрозділах, службах Національної поліції на визначених посадах і які отримують заробітну платню з державного бюджету. Вони діють при виконанні своїх посадових обов’язків за дорученням та від імені держави у межах посадових повноважень з метою практичного здійснення покладених на них нормативно-правовими актами обов’язків у сфері забезпечення охорони громадського порядку, громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями [6].
У вітчизняній літературі державну службу поділяють на два види: цивільну державну службу та мілітаризовану державну службу, до якої відносять службу у збройних силах, органах внутрішніх справ тощо [4, с. 13]. За аналогією, служба в поліції - це мілітаризована державна служба, яка має свої ознаки, зокрема:
- пов’язана із захистом прав і свобод громадян, їх здоров’я та життя, громадського порядку, громадської безпеки і є професійним обов’язком працівника поліції;
- вступ на роботу в поліцію здійснюється після досягнення відповідного віку, у даному випадку - 18-річного та наявності необхідних фізичних даних;
- наявність спеціальних нормативних документів, які регламентують службу в поліції і відповідають специфічним особливостям посадових функцій службовців поліції;
- проходження служби в поліції пов’язане із присвоєнням спеціальних звань, які відповідають військовим званням, особливими умовами прийняття на службу, просування по службі та припинення (звільнення) зі служби;
- встановлення особливого статусу службовців поліції, який визначений певними адміністративно - правовими актами;
- можливість при виконанні функціональних обов’язків мати зброю та спеціальні засоби, а в установлених випадках - права на їх застосування;
- особливий режим соціально-правового статусу працівників поліції та відповідні соціальні гарантії для них.
Поліція - це деполітизований правоохоронний інститут. Служба у поліції має специфічні ознаки, які проявляються в адміністративному характері поліцейської служби, здійснення керівництва на основі єдиноначальництва, наявності дисципліни, яка є близькою до військової, прийняття присяги особовим складом, носінням форменого одягу, зброї тощо.
Вирішення питань кадрового забезпечення поліції покладено на кадрові апарати Міністерства внутрішньої безпеки та Національної поліції Ізраїлю. На відділ з адміністративних та кадрових питань міністерства покладено визначення пріоритетних напрямів кадрової політики міністерства та поліції; розробку штатного розпису та організаційної структури поліції, загальних питань набору, переміщення по службі, навчання особового складу, удосконалення умов праці персоналу, питання звільнення зі служби тощо. Крім того, відділ відповідає за реалізацію колективних угод, соціальне забезпечення працюючих та осіб, які звільнилися на пенсію.
На кадровий департамент (The Human Resources Department) Національної поліції Ізраїлю покладено такі завдання: комплектація штату поліції, індивідуальний підбір кандидатів на роботу в поліцію, навчання кадрів поліції, переміщення працівників по службі, стеження за належними умовами служби та створення таких умов, припинення служби.
У межах своїх повноважень кадрові апарати міністерства та Національної поліції здійснюють підготовку відповідних нормативних документів щодо визначення порядку та умов проходження служби в поліції, вдосконалення правового регулювання роботи з кадровим складом, системи заходів соціального та правового захисту, організаційно-штатній побудові поліцейських органів; організація патріотичного, морально-психологічного виховання працівників поліції; забезпечення законності в їх діяльності.
До функцій кадрового апарату поліції можна віднести такі функції:
- підбір кадрів та комплектація підрозділів поліції;
- формування кадрового резерву на висування;
- ведення особових справ працівників поліції та обліків особового складу;