- політико-правового забезпечення, за допомогою якоїсуб’єкт управління у правоохоронній сфері орієнтується в політико-правовому просторі та забезпечує ефективне управління відповідним об’єктом управління;
- соціального забезпечення та соціального захисту працівників інституцій суб’єктів та об’єктів управління;
- духовно-ідеологічного забезпечення.
Таким чином, можна стверджувати, що на суб’єкти управління у правоохоронній сфері України покладено виконання цільових та організаційних функцій управління, а на об’єкти управління – підсистему правоохоронної сфери України (як на безпосередніх виконавців управлінських рішень суб’єктів) покладено виконання, передусім, організаційних функцій управління виключно в межах своєї компетенції. Функції об’єктів управління більш детально буде розглянуто у наступному підрозділі роботи.
У роботі було проаналізовано існуючі методи управління [115, 116, 120, 185-188], які доцільно використовувати суб’єктам управління у правоохоронній сфері, в залежності від особливостей їх діяльності (цілей, завдань) та стану відповідної структури об’єкта управління. Визнаючи існування різноманітних форм державного управління (правових, неправових), у роботі вважалося за доцільне детальніше зупинитися на такій правовій формі, як адміністративні договори, у наступних підрозділах.
Вважаємо за необхідне нагадати, що одним із напрямків вдосконалення діяльності суб’єктів управління у правоохоронній сфері України та виведення її на якісно новий рівень постає налагодження конструктивної взаємодії між усіма суб’єктами управління у сфері, що аналізується, між суб’єктами та об’єктами управління. Зосередимо увагу на необхідності дослідження взаємодії суб’єктів управління у правоохоронній сфері України, оскільки саме на них покладено завдання щодо здійснення керівництва формуванням та реалізацією політики у правоохоронній сфері України. До того ж, саме суб’єкти управління у правоохоронній сфері України уповноважені розробляти та здійснювати певні організаційні дії відносно об’єктів управління у сфері, що аналізується. Під час аналізу компетенції суб’єктів управління у правоохоронній сфері України частково було досліджено особливості їх взаємодії один з одним.
Зараз хотілося б акцентувати увагу на наступному: оскільки суб’єкти управління у правоохоронній сфері України у роботі розглядаються як цілісна система складових, що мають спільні ознаки, в рамках цієї системи мають бути чітко налагоджені прямі та зворотні зв’язки між її елементами, тобто має бути налагоджена ефективна взаємодія між усіма суб’єктами управління. Це момент постає вельми важливим, оскільки зворотні зв’язки – це ще один обов’язковий компонент управлінської системи. Інформація, що є безпосереднім наслідком зворотних зв’язків (взаємодії), постає підставою для оцінки суб’єктом управління стану усієї правоохоронної сфери, ефективності діяльності об’єкта управління, коригування суб’єктом управління своїх дій, вироблення нових команд, тобто для формування чергового імпульсу управлінського впливу на об’єкт управління і, як наслідок, на всю правоохоронну сферу.
Необхідно завжди пам’ятати, що зв’язок між складовими системи суб’єктів управління у правоохоронній сфері постає настільки тісним, що зміни в рамках одного із суб’єктів викликають зміни інших, або навіть усієї системи в цілому. Наявність такої тісної взаємодії, органічного зв’язку усіх складових системи суб’єктів управління у правоохоронній сфері призводить до того, що у взаємодії із зовнішнім середовищем система цих суб’єктів завжди має виступати як дещо єдине, що зберігає свою якісну визначеність. На нашу думку, такий тісний зв’язок усіх складових системи суб’єктів управління у правоохоронній сфері зумовлений тим, що зв’язки складових системи суб’єктів більш усталені та міцні, ніж зв’язки цієї системи та її складових з будь-якими іншими утвореннями.
Таким чином, у межах цього підрозділу обґрунтовано та досліджено систему суб’єктів державного управління у правоохоронній сфері, адміністративно-правове забезпечення їх діяльності, організаційно-правові засади забезпечення взаємодії (стратегічної та тактичної), що сприяють усталеності системи суб’єктів управління, а також підвищенню ефективності управлінського впливу суб’єктів управління на інституції об’єкта управління – відповідної підсистеми правоохоронної сфери – задля забезпечення належної їх діяльності та організації процесу взаємодії між інституціями об’єкта управління. Вважаємо, що цілком закономірними постають наступні дослідження щодо особливостей об’єкта управління, його організаційної структури, компетенцій державних інституцій (в межах об’єкта управління), формування та реалізації з боку об’єкта управління власних механізмів взаємодії.
3. Особливості правоохоронної сфери як об’єкта державного управління: організаційна структура, компетенція державних інституцій, організаційно-правовий механізм їх взаємодії
Одним із вихідних положень дисертації є наступне: удосконалення системи державного управління у правоохоронній сфері безпосередньо залежить від удосконалення кожної складової цієї системи. Таким чином, відповідно до концепції державного управління у правоохоронній сфері в межах даного підрозділу вважалося за необхідне визначити та дослідити ту частину правоохоронної сфери, яка структурована як об’єкт державного управління, існуючі проблеми та можливі шляхи їх подолання. Дозволимо собі ще раз підкреслити, що, по-перше, правоохоронна сфера, за ознакою мінливості (стабільності, спокою), структурується на сферу правотворчої діяльності та сферу правоохоронної діяльності. По-друге, за ознакою владної управлінської підпорядкованості, правоохоронна сфера структурується на суб’єкт державного управління та об’єкт державного управління, які пов’язані суб’єктно-об’єктними зв’язками. По-третє, за ознакою широкого (вузького) розуміння правоохоронної діяльності, правоохоронна сфера структурується на сферу, де функціонують органи державної влади, для яких правоохоронна діяльність є основним видом діяльності, і на сферу, де функціонують органи державної влади, для яких правоохоронна діяльність є важливою, але супроводжуючою діяльністю. По-четверте, за ознакою юридичної сили нормативно-правових актів, які розробляють та приймають усі органи державної влади, що функціонують у правоохоронній сфері, зазначена сфера структурується на сферу, де функціонують наступні органи державної влади – Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України, – та на сферу, де функціонують інші органи державної влади, повноваження яких пов’язані з діяльністю у правоохоронній сфері.
Водночас у підрозділі 1.3 дисертації наголошувалося на доцільності структурування правоохоронної сфери за ознакою різновидів об’єктів, що охороняються правом, – це сфери щодо охорони прав людини, суспільства та держави. Крім того, у підрозділі 1.3 дисертації було обґрунтовано структурування сфери правоохоронної діяльності за ознакою об’єкта (суб’єкта) правоохоронної діяльності: це сфера суб’єктів правоохоронної діяльності (органи державної влади, компетенція яких переважним чином пов’язана з правоохоронною діяльністю); сфера об’єкта правоохоронної діяльності (так звана «сфера порушення права», яка постає інтегруючим утворення, на складові елементи якого має здійснюватися відповідний вплив органів державної влади задля захисту права, таким чином забезпечуючи правопорядок в цілому).
З огляду на ознаку виду порушення права, сфера правоохоронної діяльності структурується на сфери охорони права від проявів корупції, тероризму, порушення громадського порядку у громадських місцях, організованої наркозлочинності та ін.
Враховуючи особливості структурування правоохоронної сфери за різними ознаками, у роботі пропонується наступне. По-перше, в якості об’єкта управління розглядати ту складову системи (правоохоронної сфери), в якій здійснюється правотворча та правоохоронна діяльність органів державної влади, які за існуючою класифікацією в адміністративному праві «відповідають» перед державою та суспільством за адміністративно-політичну сферу суспільного життя.
По-друге, розглядати об’єкт державного управління (частину правоохоронної сфери) як системне утворення, яке разом із системою суб’єктів державного управління постають невід’ємними взаємопов’язаними підсистемами загальної системи державного управління у правоохоронній сфері, тобто самої правоохоронної сфери.
По-третє, розглядати взаємодію органів державної влади України як важливий чинник забезпечення усталеності правоохоронної сфери, а отже і належного правопорядку в Україні. Таким чином, забезпечення конструктивної взаємодії органів державної влади України, які функціонують в межах об’єкта державного управління, сприятиме і усталеності усієї правоохоронної сфери як системного утворення.
По-четверте, виходити із активної ролі об’єкта управління щодо забезпечення конструктивної взаємодії державних інституцій як в межах об’єкта управління, так і в межах загальної системи державного управління у правоохоронній сфері.
По-п’яте, враховувати управлінський вплив суб’єктів державного управління у правоохоронній сфері як на діяльність органів державної влади України, які функціонують в межах об’єкта управління, так і на взаємодію цих органів.