Проте успішний розвиток і функціонування офшорної зони залежать від оптимального сполучення всіх умов, що впливають на прийняття інвестором рішення про розміщення компанії в тій або іншій юрисдикції. У цьому контексті всі конкурентні переваги офшорних зон автор пропонує підрозділити на такі типи:
• комплекс законодавчих актів, що регламентують створення й функціонування офшорних компаній. Сюди варто віднести наявність корпоративного законодавства, що регламентує створення компаній певних видів діяльності (банківського, трастового тощо); розмір податкових пільг, наданих власникам офшорних компаній; наявність міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування; наявність законодавчих актів, що регламентують збереження конфіденційної інформації власників офшорних компаній; наявність законодавства, що перешкоджає легалізації доходів незаконного походження; наявність законодавчих актів, що регламентують процедуру реєстрації офшорних компаній. Тут особлива увага приділяється оперативності процедури реєстрації, розміру реєстраційних внесків і обмеженням відносно назв компанії;
• географічне положення офшорної зони теж може стати її конкурентною перевагою, хоча й не є головним чинником, що впливає на ухвалення рішення інвестором. Проте більшість інвесторів віддають перевагу відносній географічній близькості своїх офшорних компаній. Це може бути пов’язано з необхідністю проведення зборів засновників або ради директорів безпосередньо в країні реєстрації компанії, з бажанням інвесторів тісніше спілкуватися з фірмами, що здійснюють управлінські функції офшорною компанією. В інших випадках територіальна віддаленість компанії від основного місця проживання її власника є тільки плюсом, оскільки сам факт існування офшорних зон має на увазі деяку відособленість від іншого світу. Крім того, має значення розташування офшорної зони в одному з часових поясів, що дозволяє синхронізувати її роботу з основними фінансовими центрами світу;
• загальний імідж офшорної зони: територіальна належність офшорної юрисдикції до тієї або іншої держави й політичного режиму; участь офшорної юрисдикції в тому або іншому економічному утворенні – блоці, союзі, організації. Слід зазначити, що членство офшорної зони в тому або іншому вигляді в певному економічному утворенні з одного боку піднімає престиж компанії, зареєстрованої у такій зоні, з іншого – офшорна зона автоматично втрачає автономність і незалежність у всіх своїх діях і може бути піддана будь-якому тиску;
• належність офшорної юрисдикції до одного із видів офшорних зон (цей аспект буде проаналізований додатково);
• репутація офшорної зони, яка безпосередньо пов’язана з проблемою «відмивання брудних грошей». Дисертант має наголосити на наявності тенденції відмови як з боку партнерів, так і з боку контрагентів від роботи з компаніями, зареєстрованими в офшорних зонах з поганою репутацією.
Четвертим фактором є функціонування офшорних зон як «центрів прибутку». Подібна ситуація склалася у світовій економіці в 60-х рр. відразу після того, як багато колишніх колоній одержали незалежність. Поглиблення міжнародного поділу праці змусило ці країни шукати свої конкурентні переваги для того, щоб вижити й знову не потрапити під залежність промислово розвинених країн. Створення й розвиток офшорного сектора на своїх територіях стало для них одним з найбільш легких і доступних способів у зв’язку з тим, що офшорний сектор економічної діяльності, напевно, єдиний, котрий не вимагає значних фінансових інвестицій для початку функціонування. Усе, що потрібно на першому етапі розвитку офшорної індустрії – це прийняття певного законодавства, що гарантує функціонування офшорного бізнесу впродовж певного часу. Все це забезпечило колишнім колоніям залучення найбільшого числа потенційних клієнтів з метою одержання максимального прибутку при мінімальних витратах. Здебільшого офшорні зони розвинулися на досить відособлених територіях, для яких така форма організації бізнесу виявилася найбільш прийнятною з тих або інших причин. Найчастіше це була відсутність власних ресурсів для безпосереднього розвитку виробництва або територіальна обмеженість. Таке становище характерно для Кіпру, Нормандських островів, Гібралтару й ряду інших юрисдикцій. В окремих випадках, як це було наприклад з Нормандськими островами, Великобританія сама заохочувала розвиток офшорної індустрії на території своїх колишніх колоніальних володінь. Така політика врятувала Великобританію від необхідності фінансової підтримки колишніх колоній.
Однією із переваг, одержаних даними територіями від діяльності офшорного сектора, є створення додаткових робочих місць майже у всіх галузях економіки. Так, у фінансовому секторі о. Джерсі зайнято майже 20% усього працездатного населення. Наслідком існування офшорних компаній є розвиток на території офшорних зон і сектора секретарських послуг, аудиторських і адвокатських компаній, компаній фінансового, банківського сектора. Сотні національних компаній, включаючи школи, банки, ресторани, авіалінії, магазини, готелі, компанії з прокату автомобілів процвітають за рахунок функціонування офшорних компаній. Найчастіше офшорний режим приносить більшу частину доходу країні (у відсотках стосовно ВНП), чим інші сектори економіки. Таким чином, рішення про створення офшорної зони може стати цілою концепцією розвитку регіону. Тут доцільно ввести в оборот такий термін як «офшорна індустрія». Слово industria (лат.) у буквальному перекладі означає діяльність або ретельність, тому цілком застосовча в даному контексті, незважаючи на те, що ніякого виробництва в традиційному розумінні в офшорних зонах не здійснюється.
Таким чином, офшорна діяльність для багатьох юрисдикцій є істотним джерелом прибутку або своєрідним центром прибутку, за рахунок якого живуть і процвітають інші сектори економіки. Індикатором існування офшорного сектора є розвиток туристичного бізнесу й загальне підвищення рівня життя населення. Такий симбіоз економічно обґрунтований і вигідний всім його учасникам.
Наявність офшорної індустрії в країні в тому або іншому вигляді сприяє ще більшому надходженню коштів, підвищує зацікавленість потенційних інвесторів, стає додатковим стимулом економічного розвитку.
Вищесказане дозволяє зробити висновок, що виникнення офшорних зон – це природний, а не штучний процес, обумовлений розвитком світової господарської системи в цілому, і є її невід’ємною складовою частиною упродовж останніх десятиліть. Більш того, на думку дисертанта, розвиток офшорної індустрії в усьому світі є квінтесенцією тих процесів, які відбуваються у світовій економіці останнім часом.
Сьогодні офшорний бізнес став повноцінною, розвиненою галуззю. Офшорне підприємництво особливо популярно серед міжнародних і мультинаціональних компаній і корпорацій, конгломератів, фінансових корпорацій і багатьох інших видів компаній, активно діючих у всьому світі, а також і серед невеликих і середніх компаній, які є активними учасниками міжнародної торгівлі. Всіх їх об’єднує те, що вони звернулись до послуг офшорного бізнесу і створили офшорні установи з метою підтримки і підвищення свого конкурентного рівня завдяки більш ефективному проведенню своїх операцій через офшорні підприємства.
Можна стверджувати, що офшорне підприємництво є одним з самих відомих, легальних і ефективних методів податкового планування для підприємців. При чому особливого значення подібне планування набуває у багатьох фірмах у зв’язку з розвитком процесу глобалізації, з його надзвичайно жорсткими умовами конкурентної боротьби і сильною дією факторів розвитку даного процесу на всіх суб’єктів офшорної мережі [47].
Таким чином, на основі розглянутих фактів можна стверджувати, що в сучасній економіці офшорне підприємництво набуває великого значення, особливо стосовно міжнародних бізнес-комунікацій.
Справедливо припустити, що ведення підприємництва через офшорну схему дозволяє повністю або частково покращити підприємцям соціально-економічне середовище і інфраструктуру свого бізнесу, отримавши тим самим певні конкурентні переваги.
Загалом можна виділити такі порівняльні переваги застосування офшорного підприємництва, як:
- конфіденційність підприємницької діяльності, фінансових операцій, заощаджень, інвестицій тощо (головним чином діє лише вимога інформувати владу про сумнівні операції, пов’язані з наркобізнесом);
- надійні, часто урядові, гарантії щодо безпеки і збереження майна, капіталу і заощаджень;
- легальне звільнення від податків чи суттєве зниження податкового тягаря при комерційній діяльності в країнах з відносно високими податковими ставками;
- здійснення підприємницької діяльності при пільгових, стабільних, майнових і законодавчо гарантованих умовах;
- значна свобода з ліцензування і регулювання фінансових чи інших компаній;
- запобігання можливим політичним та економічним ризикам у країні походження капіталу;
- відносно надійний захист від інфляції капіталу і заощаджень при легальній можливості безперешкодної конвертації їх у будь-яку валюту;
- легкість доступу до світової банківської системи;
- відсутність формальних і фактичних перешкод та надмірного контролю за валютними операціями, можливість проведення операцій з резидентами в будь-якій іноземній валюті;
- немає міжнародних торговельних тарифів;
- простота, безпека і швидкість передачі прав володіння і власності всередині офшору;
- приховування активів від судового переслідування;
- зниження видатків на управління;
- повна відсутність чи наявність дуже низьких податкових ставок на комерційну діяльність з нерухомістю і іншим майном;
- обмеження правової відповідальності.
На основі зазначеного можна зробити висновок про те, що в перспективі кількість офшорних зон і кількість офшорних підприємств буде зростати. Крім того, можна обґрунтовано припускати, що держави як розвинуті, так і ті, що розвиваються, будуть звертати серйозну увагу на можливості використання офшорних схем у бізнесі їх резидентами і, скоріше за все, будуть шукати взаємовигідні компроміси відносно офшорних підприємств, враховуючи їх легальність і привабливість для підприємців.