Істотний вплив на розвиток українського фінансового законодавства справила VIII Міжнародна конференція по боротьбі з корупцією, яка відбулася 7–11 вересня 1997 року в місті Ліма, Перу, за участю 93 країн світу, за підсумками якої була прийнята Декларація, де як однин із заходів боротьби з корупцією на міжнародному та регіональному рівнях зазначалось регулювання операцій всіх міжнародних банківських центрів з метою поліпшення таким чином, аби всі активи під їх контролем управлялися за міжнародними узгодженими нормами, а нелегально отримані активи можна було відстежити або заморозити. Це має здійснюватись шляхом виключення з міжнародної монетарної системи офшорних банківських центрів, що не відповідають цим стандартам. Банківське збереження таємниці не повинно бути щитом для злочинців та перешкоджати викриванню корупції [93].
В Україні правова регламентація діяльності, пов’язаної з офшорним підприємництвом, здійснювалася за рахунок норм не лише банківського, а й податкового та валютного законодавства. Так, 12 листопада 1998 року Кабінетом Міністрів України і Національним банком України затверджуються Додаткові заходи щодо стабілізації соціально-економічного становища в державі, де серед заходів щодо збільшення надходжень до Державного бюджету, скорочення державних видатків, підвищення рівня використання бюджетних коштів Державній податковій адміністрації, Міністерству закордонних справ, Національному банку, Міністерству економіки та Міністерству зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі необхідно: «на основі аналізу даних стосовно ухилення від оподаткування резидентів України, зареєстрованих в офшорних зонах, підготувати пропозиції щодо заборони вивозу національного капіталу в ці зони» [137]. 18 грудня 1998 року відзначаючи, що стан надходження доходів до державного і місцевих бюджетів украй незадовільний та з метою забезпечення виконання дохідної частини Державного і місцевих бюджетів України у 1998 році та створення належних умов для наповнення доходів бюджетів у 1999 році Кабінет Міністрів України приймає постанову «Про комплекс заходів, спрямованих на збільшення дохідної частини бюджетів та недопущення ухилень від оподаткування», де одним із заходів, що покладається на Державну податкову адміністрацію, Міністерство внутрішніх справ разом із Службою безпеки України, є «виявлення підприємств, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю через офшорні зони у значних обсягах, та перевірка повноти внесення обов’язкових платежів з доходів, отриманих їх власниками та посадовими особами» [151].
З метою впорядкування контролю за зовнішньоекономічною діяльністю резидентів України, недопущення незаконного переміщення валютних цінностей за межі України та запобігання ухиленню від оподаткування під час здійснення зовнішньоекономічних операцій 21 лютого 2000 року Президент України видає Розпорядження «Про впорядкування контролю за зовнішньоекономічною діяльністю резидентів України», якою на Кабінет Міністрів України було покладено обов’язок «підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект про посилення контролю за зовнішньоекономічними операціями резидентів, що здійснюються на користь нерезидентів, які розташовані в офшорних зонах, або передбачають здійснення розрахунків через нерезидентів (банківські рахунки нерезидентів), які розташовані в офшорних зонах». Національному банку України було рекомендовано «розробити та затвердити у двомісячний строк порядок інформування органів державної податкової служби уповноваженими банками про розрахунки резидентів за зовнішньоекономічними операціями з нерезидентами, які розташовані в офшорних зонах, або через таких нерезидентів (банківські рахунки таких нерезидентів), а також за зовнішньоекономічними операціями резидентів, що відносяться до таких, які можуть зашкодити економічним інтересам України». Державній податковій адміністрації України – «вжити заходів до посилення фінансового контролю за зовнішньоекономічними операціями резидентів, що здійснюються на користь нерезидентів, які розташовані в офшорних зонах, або передбачають здійснення розрахунків через нерезидентів (банківські рахунки нерезидентів), які розташовані в офшорних зонах». А Міністерству економіки України спільно з Міністерством закордонних справ України «забезпечити збір та надання за запитами органів виконавчої влади та Національного банку України інформації про діяльність нерезидентів, які розташовані в офшорних зонах» [128]. Дисертант підкреслює, що значна частина положень розглянутого розпорядження Президента залишилася суто декларативною, а передбачені ним підзаконні нормативно-правові акти не були розроблені та прийняті.
Наступною подією, яка значною мірою визначила напрями розвитку фінансового законодавства України, присвяченою впорядкуванню відносин у сфері офшорного підприємництва, став Десятий Конгрес Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, який відбувся 10–17 квітня 2000 року і на якому членами-країнами ООН була прийнята Віденська декларація про злочинність та правосуддя: відповіді на виклики ХХІ століття, яка проголошувала, що боротьба проти відмивання коштів і економічної злочинності є найважливішим елементом стратегій боротьби проти організованої злочинності, як це закріплено в Неапольській політичній декларації і у Глобальному плані дій проти транснаціональної організованої злочинності [93]. Стверджувалось, що запорука успіху цієї боротьби полягає у встановленні широких режимів і погодженні відповідних механізмів боротьби з відмиванням доходів від злочинів, у тому числі підтримка ініціатив, дія яких спрямована на держави та території, які пропонують офшорні фінансові послуги, що дозволяють відмити доходи від злочинів [93].
На виконання зазначеної вище декларації 20 березня 2001 року Президент України видає Указ «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року «Про заходи щодо детінізації економіки», яким зобов’язує Кабінет Міністрів України разом з Національним банком України «подати в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проекти законів про грошовий обіг, про запобігання та протидію легалізації («відмиванню») доходів, отриманих злочинним шляхом, про систему державної реєстрації суб’єктів господарювання, про впорядкування здійснення зовнішньоекономічних операцій резидентами України з нерезидентами, які знаходяться в офшорних зонах». А в Основних засадах детінізації грошового обігу, затверджених цим Указом, наголошуючи на необхідності переходу до нової стратегії детінізації грошового обігу, що полягає у створенні сприятливих умов для обігу грошей на основі максимального врахування інтересів власників коштів, при цьому однієї з основних засад детінізації грошового обігу визначається удосконалення системи валютного регулювання, а саме: «запровадження особливого режиму контролю за грошовими потоками через офшорні зони і країни Балтії» [163]. 26 березня 2001 року Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України» схвалюються «Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001–2005 роки», де однією з головних тенденцій на міжнародних фондових ринках, що визначатимуть дальший розвиток фондового ринку України, визначається «дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщенню в офшорні зони» [133].
Крім того, щорічно, починаючи з 2003 року, Кабінет Міністрів України і Національний банк України затверджують Програми та План заходів із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, де одним із організаційно-управлінських та практичних заходів Мінекономіки, Державної податкової адміністрації, Держмитслужби, МВС та СБУ є проведення аналізу зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності через офшорні зони, з метою виявлення та припинення протиправної діяльності [144, 145, 138].
У травні 2003 р. Національний банк України з метою забезпечення реалізації норм Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» затверджує Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, яким встановлюються загальні вимоги Національного банку України щодо: виявлення та реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; ідентифікації клієнтів; надання банками спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації відповідно до вимог законів України з питань запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом [140]. Додатком до цього Положення є орієнтовний перелік критеріїв оцінки ризику щодо проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, де одним з критерієм є наявність контрагентів – резидентів країн, про які з достовірних джерел відомо, що вони є офшорними територіями.