Після закінчення навчання проводяться іспити. Слід зауважити, що, незважаючи на "вибірковість" навчання, наприклад, у третині штатів США існує перелік навчальних предметів, за якими складаються іспити, зокрема, випускні, які є обов'язковими для того, щоб мати змогу вступати до адвокатури цих штатів. Але при цьому кожен штат має свій перелік "обов'язкових" дисциплін та екзаменів. Тому студенти юридичних навчальних закладів намагаються наперед визначити можливі території здійснення юридичної практики, і створюють собі умови для роботи в різних штатах шляхом вивчення дисциплін з різних "переліків".
Навчання в правових школах як у США, так і в Україні, закінчуються випускними екзаменами, але, на відміну від навчальних закладів нашої держави, в США будь-який випускний екзамен проводиться виключно в письмовій формі, а перевірка робіт студентів здійснюється анонімно, для того щоб зменшити "людський фактор" при перевірці та оцінці робіт [12, c. 133]. Тому в США досить розповсюдженим є тестовий варіант складання іспитів.
Важливим питанням, яке слід висвітлити при розгляді юридичного навчання, – питання оплати навчання та пов'язаних з цим витрат, оскільки дане питання, до певної міри, допомагає визначити доступність юридичної професії для населення країни. Для цього звернемося до офіційної статистики. Звичайно, оплата в кожному навчальному закладі США залежить від популярності, рейтингу та рівня освіти, яку він надає. За останні декілька років навчання в юридичних закладах для студентів коштувала в 2006 році приблизно 14 тисяч доларів США, у 2007 р. – 14-15 тисяч доларів [7]. До цієї суми входить лише плата за навчання в юридичному навчальному закладі. Додатковими до цієї суми є середні витрати студента на гуртожиток, підручники тощо. У 2007 навчальному році вони становили 12,4 тис. доларів США, збільшившись, порівняно з минулими роками, на 1 тисячу доларів [15]. Отже, середня місячна оплата юридичної освіти сягає близько тисячі доларів США, при цьому студенти у випадках, коли середній бал відповідає вимогам конкретного вузу, можуть отримувати стипендії, гранти тощо.
Американська асоціація адвокатів наводить статистику витрат держави на оплату стипендій, грантів та винагород студентам за відмінне навчання, заохочуючи студентів до отримання найбільшої кількості знань, умінь тощо, оскільки при втраті певної кількості балів при здачі іспитів особа втрачає право на стипендію. За останні декілька років суми, які виділяються на навчання, збільшуються, що ілюструє важливість, престиж та потребу в професійних юристах. Так, у 2004/5 році на 188 вузів виділялося 513 424 567 доларів США, в 2005/6 на 195 навчальних закладів – 585 241 407 доларів США. В 2007/8 рр. сума державного фінансування сягала 639 867 397 доларів США [6], яка є досить значною, оскільки в середньому на один навчальний заклад виділяється більше 3 мільйонів доларів США і це дає змогу старанним та обдарованим студентам оплачувати витрати на навчання виключно за рахунок стипендій, усі ж інші змушені оплачувати навчання за власний рахунок.
У Сполучених Штатах для отримання права на зайняття адвокатською діяльністю особа, яка отримала юридичну освіту, складає спеціальний іспит, який визначає, чи придатна особа для практики в якості адвоката. При цьому, в основному, у кожному штаті існують власні вимоги до адвокатів та до суті, процесу, виду екзаменів для допуску до адвокатської діяльності [12].
Іншим є навчання адвокатів у Англії. По-перше, в англійському типі адвокатури від баристерів формально не вимагається юридична освіта, тоді як у США це є обов'язковою вимогою для допущення до екзаменів на адвоката. Відмінністю є й заборона в Англії практики на первинному етапі навчання, а в юридичних навчальних закладах США вона не тільки не заборонена, а й позитивно сприймається, коли особи проходять практику під час канікул у юридичних конторах, судах тощо. У США одним з видів навчання є "юридичні клініки", в яких студенти надають безоплатні консультації з юридичних питань.
Як зазначалося вище, в минулому у США не вистачало кількість юристів, а такі види навчання як навчальна практика і юридичні клініки дають змогу набути більше практичного досвіду за більш короткий час, і після випуску вийти професійними адвокатами, які можуть одразу приступати до своєї професійної діяльності.
У контексті питання, що розглядається, слід указати, що в стандартах юридичної освіти, створених Американською асоціацією адвокатів, прямо вказується, що юридичний навчальний заклад повинен створити таку програму навчання, яка б найбільш досконало підготувала майбутнього юриста до "допуску до лави", тобто власне до юридичної практичної діяльності.
Цей факт дає змогу зрозуміти, що більша частина юридичних навчальних закладів орієнтована на підготовку адвокатів-практиків. Рейтинг юридичних шкіл у США формується в залежності від кількості випускників, які завершили навчання, а також кількості випускників, які протягом трьох років після успішного закінчення навчального закладу отримали допуск до адвокатської діяльності [9], тобто, чим більше випускників закладу займається юридичною практикою, тим престижнішим вважається навчальний заклад.
Окрім "класичного" навчання в юридичних навчальних закладах існують альтернативні види навчання юристів. Як приклад такої альтернативи, можна назвати програму юридичного навчання в штаті Вашингтон округу Колумбія. Вона більш відома під назвою "Правило 6: Програма клерків". Дану програму призначено для осіб, які не в змозі закінчити юридичну школу та отримати класичну юридичну освіту з різних причин, але мають бажання отримати повноцінну юридичну освіту для подальшої практичної діяльності. Можливостями цієї програми користуються особи, які працюють клерками як у юристів практиків, так і в інших юридичних установах (судах різних рівнів тощо). Ця програма дає можливість отримати повноцінну юридичну освіту та дати змогу "клерку" здавати іспити для допуску до адвокатської діяльності у Вашингтонській асоціації адвокатів. Ця програма започаткувалася та проходить під патронатом Вищого суду Вашингтона. Слід відмітити, що оплата за навчання за цією програмою є доступною. При вступі до програми майбутній юрист повинен заплатити 50 доларів, а потім щороку вносити по 1500 доларів для продовження навчання, яке триває 4 календарні роки.
Як зазначалося вище, юридичні навчальні заклади орієнтуються на навчання адвокатів, а адвокатська професія є одним з найпопулярніших орієнтирів подальшого працевлаштування. Для цього потрібно отримати допуск до зайняття адвокатською діяльністю. Найчастіше його отримують після проходження іспитів, які індивідуальні в кожному штаті. Зазвичай, Верховний суд окремого штату встановлює певні вимоги, нормативи, згідно з якими відбувається процедура допуску кандидатів до адвокатської практики. Слід відмітити, що рішення щодо надання права майбутньому адвокату здійснювати юридичну практичну діяльність виноситься безпосередньо комісією з допуску, яка складається з адвокатів – членів асоціації адвокатів відповідного штату, досвідчених практикуючих юристів. Іншим способом формування комісії є процедура призначення її членів губернатором або відповідною судовою установою штату. Комісія при вирішенні питань щодо допуску майбутнього адвоката до професійної діяльності оцінює не тільки знання законодавства та судових прецедентів, теоретичних знань, а й моральні, етичні та інші якості кандидата. Особисті якості кандидатів перевіряються за допомогою поданих кандидатом документів, а також співбесід, які проводить комісія. Перелік документів, які повинен надати кандидат, такий: коротка розповідь про себе та автобіографія, документи, які дають інформацію про наявність або відсутність приводів до поліції та судимостей особи. Також до цього переліку додаються довідки від нарколога, психіатра. При цьому, якщо у членів комісії виникають підозри в неправдивості поданих кандидатом в адвокати документів, вони можуть провести власну перевірку, на основі якої виноситься рішення щодо допуску особи до професійної діяльності. Крім перевірки офіційних довідок, комісія може проводити опитування сусідів за місцем проживання, колишніх співробітників, керівництво тощо. Перевірка знань кандидата проводиться шляхом складання іспитів. Він складається із двох частин: письмового тесту або роботи та усної співбесіди. У випадку, коли комісія не дає дозволу на зайняття адвокатською діяльністю, кандидат може оскаржити рішення в суді штату [1].
Допуск до адвокатської діяльності дає особі не тільки можливість виступати в суді в якості адвоката, а це є умовою для прийняття на роботу в якості юристів-консультантів, а також різного виду державних юристів (до державних юристів у даному випадку відносяться представники юридичних відділів прокуратури, судді тощо).
Важливим питанням, яке слід розглянути при дослідженні діяльності адвокатів, є особливості професійних організацій юристів, оскільки вони відіграють важливу роль як у підтриманні престижу та належної якості юридичних послуг, так і у впливі на навчання, оплату та соціальний захист адвокатів.
Серед організацій, які регулюють діяльність юристів на території у США, можна назвати "American bar association" (АВА), її аналоги в штатах та інші професійні об'єднання. АВА була створена приблизно в 1878 році. У цей час професія адвоката знаходилась ще на первинній стадії свого розвитку і не могла забезпечити потреб тогочасного суспільства. Підготовка та навчання юристів-адвокатів на початковому етапі розвитку професії здійснювалась за системою студіювання, що давало практичний досвід роботи, але не могла забезпечити належної теоретичної підготовки фахівця. Адвокатська професія ще не мала етичних, професійних та правових норм, які б регулювали їхню діяльність, був відсутній орган, який міг би вирішити важливі та нагальні проблеми адвокатської діяльності, тому створення професійної організації було чи не єдиною можливістю заповнення існуючих на той час прогалин попередження їхнього виникнення в подальшому.