З огляду на зазначене вище, можна зробити висновок, що діяльність органів прокуратури країн англо-американської правової сім’ї має спільні функції та завдання, що мають юридичну природу, і стосуються підтримання обвинувачення, порушення або припинення публічного переслідування особи аж до подання справи до суду. Окремі властивості юридичності має й робота з жертвами злочинів, наданням юридичних консультацій та інші дії посадових осіб офісів директорів з публічного переслідування.
Юридичні властивості діяльності поліції. Поліцейська діяльність завжди мала і має важливе значення для будь-якої держави. Захист прав громадян та інших суб’єктів права, попередження злочинів, їхнє припинення, затримання правопорушників, досудове розслідування важливі, але не єдині напрямки поліцейської діяльності.
З’ясування саме особливостей юридичних властивостей, питомої ваги юридичних дії в загальній структурі оперативно-службової діяльності поліції є актуальним, необхідним і доцільним, оскільки це пов’язано з її правовим регулюванням, гарантуванням, а також кадровим, моральним та іншим забезпеченням, професійними вимогами та професійною підготовкою працівників поліції тощо, а, отже, зі станом правопорядку, рівнем захисту прав особи, ефективністю юридичної діяльності судових та інших правоохоронних органів.
Для цього необхідно детальніше розглянути питання виникнення, становлення та розвитку поліцейської діяльності, щоб розкриття саме ґенезу її юридичних властивостей, зокрема, в Англії, оскільки, враховуючи її традиційність, деякі аспекти діяльності поліції, що були властиві їй на перших етапах історичного розвитку, притаманні й сучасній англійській поліції. Зародження перших поліцейських дій та функцій в Англії відбулося ще до норманського завоювання, які повинні були виконувати всі без винятку дорослі члени суспільства. На кожну особу покладався обов’язок при виявленні злочину (якщо вони ставали свідками злочинних дій) всіма доступними способами привернути увагу інших до події, яка сталася, і гуртом здійснювати переслідування та затримання злочинця, а у випадку скоєння злочину без свідків, обов’язки по встановленню особи злочинця покладалася на жертву злочину. Якщо особа з будь-якої причини відмовлялася від виконання свого обов’язку по затриманню злочинця, до неї застосовувалися певні міри покарання. Отже, у той час не тільки поліцейська діяльність не мала юридичних властивостей, але й сама вона не існувала як професійна діяльність. Єдиною особою, уповноваженою здійснювати поліцейську діяльність (не тільки у випадках виявлення злочинів або інших правопорушень) був шериф, який очолював адміністративно-територіальну одиницю під назвою шири (shire).
Така побудова «правоохоронної діяльності» дещо змінилася після норманського завоювання 1066 року, зокрема, з’являється офіційна посада констебля, яка з певними функціональними змінами існує і в наш час. Тому другий період розвитку поліцейської діяльності в Англії можна охарактеризувати як зародження інституціоналізованих поліцейських сил. До основних обов’язків констеблів та підпорядкованих їм підрозділів у той період належала охорона правопорядку в місті, зокрема, забезпечення безпеки міських воріт, безпеки роз’їзних суддів тощо, а пізніше – запалювання ліхтарів уночі, певні протипожежні заходи тощо. Проте переслідування злочинців не входило до повноважень інституту констеблів, а здійснювалося, як і раніше, по гарячих слідах населенням чи потерпілою особою. Констеблі призначалися на посади різними судовими органами і підпорядковувалися шерифам. В кожному shire, окрім «рядових» констеблів, призначалися ще по два констеблі – керівники, які були зазвичай представниками вищого класу і не отримували грошових винагород за свою діяльність.
Отже, зважаючи на вищесказане, можна зробити висновок, що на початку своєї діяльності констеблі та їхні підрозділи здійснювали охорону правопорядку в місті, а також широке коло інших функцій, пов’язаних з функціонуванням міст, які в сучасності розподілені між різними муніципальними службами.
Певне значення для розвитку та офіційного затвердження функцій та повноважень поліцейської діяльності мав Вінчестерський статут (Statute of Winchester), виданий у 1285 році. Основними положеннями цього нормативно-правового документа були такі: всі жителі країни повинні підтримувати королівський мир, місцеві жителі отримують право арештовувати правопорушників, а отже, право на здійснення поліцейської діяльності; констеблі, крім своїх обов’язків по охороні правопорядку, зобов’язувалися доставляти правопорушника до судового засідання. Надалі функції по забезпеченню правопорядку в країні виконували місцеве правосуддя, констеблі, вартові тощо. При затриманні злочинців їм допомагали військові сили та спеціальні кавалерійські підрозділи, які в основному складалися з землевласників.
Отже, у зазначений період відбувається частковий перехід до здійснення поліцейської діяльності не «всім миром», а конкретними уповноваженими на те підрозділами та посадовими особами, що дає змогу здійснювати контроль над діяльністю правоохоронних органів та подальше їх реформування і приведення у відповідність з правовими, історичними та суспільними умовами.
Оплачувана поліцейська діяльність в Англії почала розвиватися лише з XVI сторіччя. Оплата здійснювалася не в сучасному розумінні, а за кожного затриманого правопорушника та за рахунок коштів зацікавлених у затриманні злочинця осіб. Найчастіше ними були торгівці або їхні спілки, духовенство тощо. До такого способу заробітку могла долучатися будь-яка особа, включаючи діючих констеблів, представників варти та інших правоохоронних установ. Із часом установилися певні стандарти оплати і з’явилися особи, які своїм основним заробітком ставили «полювання» на злочинців.
Подальше реформування поліцейської системи Англії пов’язано зі збільшенням населення міст та країни, встановленням офіційних посад, відповідальних за здійснення різних видів поліцейської діяльності та їхнього підпорядкування державним органам. Слід зазначити, що до створення лондонської метропольної поліції розслідування будь-яких злочинів не входило до компетенції тогочасних поліцейських сил. Такий напрямок діяльності поліції почав розвиватися лише в другій половині XIX ст. після утворення Департаменту розслідування злочинів та Скотланд-Ярду, який безпосередньо займався розслідуванням кримінальних справ, тобто здійснював юридичну діяльність у межах своїх повноважень.
Поліція на території інших країн англо-американської правової сім’ї виникла значно пізніше від англійського аналога, в основному під впливом Великобританії як однієї з найбільших колоніальних держав світу.
Таким чином, висвітлення ґенези поліції та поліцейської діяльності, хоча й стисле, вже свідчить про те, що необхідність здійснення юридичних дій не була суттєво значущим чинником їхнього виникнення, становлення та розвитку, а тому історично зумовлене призначення поліції в країнах англо-американської сім’ї полягало в забезпеченні громадського порядку та безпеки, охороні правопорядку, а функції по розслідуванню злочинів здійснювали лише окремі поліцейські підрозділи.
Доцільність та обґрунтованість такого висновку підтверджується й особливостями сучасного розвитку поліції та її оперативно-службової діяльності, зокрема, результатами аналізу професійних вимог до відбору, підготовки та проходження служби в поліції.
У США, оскільки майже кожен штат має свої власні поліцейські сили та власне законодавство, вимоги до кандидатів варіюються від штату до штату, але при цьому можна виокремити певні стандарти, які є загальними для всіх штатів. Так, бажаючий стати поліцейським повинен бути громадянином США, не молодшим 20 років, мати диплом про закінчення загальної середньої освіти (а саме high school), а в деяких випадках – диплом про закінчення коледжу, або він повинен відслужити в армії США без стягнень, які стосувалися б честі і гідності. Кожен кандидат повинен мати належну фізичну форму, водійське посвідчення без дійсних на час вступу до поліції позначок або штрафів, не мати кримінального минулого, психічних захворювань тощо.
У Канаді є деякі додаткові умови до кандидатів. Одна з найсуттєвіших – готовність працювати в поліцейському підрозділі на будь-якій території Канади, тобто при закінченні поліцейського коледжу або інших підготовчих поліцейських курсів особу – випускника можуть відрядити до того підрозділу, де є потреба у додаткових кадрах. Від поліцейського в Канаді вимагається також знання французької або англійської мови, але не обов’язково обох, оскільки функціонують дві державні мови.
До кандидатів на заміщення посад у англійському Департаменті кримінальних розслідувань, окрім таких стандартних вимог як освіта, наявність водійського посвідчення, медичне та психічне здоров’я, обов’язковою є умова роботи в поліції на посадах як детективів, так і поліцейських «у формі» протягом щонайменше двох років.
З вищенаведеного випливає, що до поліцейських не пред’являються вимоги наявності юридичної освіти, оскільки не кожен поліцейський під час виконання своїх професійних обов’язків здійснює юридичні дії, навіть у випадках, коли це пов’язано з допитами, арештами, роз’ясненням прав та обов’язків затриманому тощо, але існує прошарок поліцейських посад до кандидатів на заміщеннях яких, поряд з «первинними вимогами», висуваються і додаткові умови, пов’язані з особливостями певних юридичних дій. Ці спеціалізовані знання, навички та вміння особа може набути до вступу до лав поліції або при проходженні підвищення кваліфікації, або під час спеціальної підготовки в поліцейських академіях чи інших навчальних закладах. Так, багато навчальних закладів представляють свої Criminal Justice Degree Programs (програми, які передбачають освіту по кримінально-правовому напрямку). Вони найчастіше включають виправне та кримінальне право, кримінальний процес, теорію кримінології та статистики, криміналістику та інші пов’язані із цим курси.