Отже, з огляду на вищезазначене, можна стверджувати, що саме поліцейських – детективів уже можна пов’язувати з юридичною діяльністю, оскільки одночасно з суто «поліцейськими» навичками, вміннями та знаннями вони отримують певну юридичну освіту в галузі кримінального права та кримінального процесу, причому в даний час в більшості країн світу спостерігається тенденція збільшення таких посад. За статистичними відомостями Бюро трудової статистики США, подальше розширення штату детективів та підвищення оплати їхньої праці здійснюватиметься на загальнонаціональному рівні приблизно до 2014 року.Середня заробітна плата поліцейського-детектива в Сполучених Штатах Америки становить 54 тисячі доларів США, мінімальна – 32 тисячі, а найбільша сягала 86 тисяч доларів США.
Вимоги до кандидатів у поліцейські в Канаді мають свої особливості та відмінності від аналогів США. Так, кожен, хто успішно склав вступні іспити до Королівської канадської поліції має пройти безкоштовні поліцейські курси протягом 24 тижнів, на яких отримуються як теоретичні, так і практичні навички здійснення поліцейської діяльності. В період навчання кандидати забезпечуються «Кадетським утриманням» у розмірі 500 канадських доларів на тиждень, форменим одягом, харчуванням, їм покриваються витрати на переїзд до місця навчання тощо.
Підводячи підсумки, слід зазначити, що в країнах Співдружності основу інститутів прокуратури становлять директори з публічного переслідування і генеральні аторнеї та їхні офіси, тоді як у США майже в кожному штаті створено власні своєрідні інститути прокуратури, завдання, функції і повноваження, яких мають багато спільного. Вищі повноваження мають, а відповідно й здійснюють найбільш значущі юридичні функції генеральні аторнеї:
– в Австралії генеральний аторней виконує не тільки завдання прокуратури, а й виступає членом уряду – міністром, відповідальним за законність, національну і громадську безпеку, а основне навантаження з реалізації функції публічного переслідування виконує директор із публічного переслідування та його офіс. Генеральний Аторней має формальну владу контролювати, встановлювати, змінювати та представляти сторону обвинувачення в судових процесах, проте своїми повноваженнями він користується у виключних випадках при розгляді справи загальнодержавного значення;
– генеральний аторней Англії й Уельсу, крім того, є найвищим посадовим юристом країни і здійснює консультативну діяльність, яку надає на вимогу уряду та парламенту, монарха країни, представляє монарха та уряд у судах; проте оскільки він не є членом уряду, то може виступати як дорадчий для нього орган.
Порівняльно-правовий аналіз особливостей побудови, функцій та повноважень різних, але споріднених між собою, державних служб англомовних країн, що здійснюють публічне переслідування, зокрема, генерального аторнея та офісу директора з публічного переслідування Австралії, королівської служби переслідування та агентства з тяжких злочинів Англії й Уельсу, генерального аторнея та директора з публічного переслідування Канади та інших, дає можливість автору зробити висновок про те, що діяльність органів прокуратури країн англо-американської правової сім’ї має такі спільні функції та завдання в основній сфері своєї юридичної діяльності: підтримання, обвинувачення, порушення, зміна або припинення публічного переслідування особи аж до подання справи до суду.
З публічним переслідуванням правопорушників здебільшого пов’язані і юридичні властивості окремих видів поліцейської діяльності, її правового, кадрового та інших видів забезпечення, що підтверджується дослідженням процесів виникнення, становлення та розвитку поліції, умов, причин і факторів, які впливали на них. Зокрема, в Англії такий напрямок діяльності поліції почав розвиватися лише в другій половині XIX ст. після утворення департаменту розслідування злочинів, та Скотланд-Ярду. Історично перша поліцейська організація у сучасному вигляді в США в якій були передбачені посади «поліцейських – детективів» виникла в Бостоні. Подібним чином поліцейська діяльність набувала окремих юридичних властивостей і в інших країнах англо-американської правової сім’ї.
Вивчення стану організації та функціонування прокуратури і поліції країн англо-американської правової сім’ї дозволяє зробити висновок, що основне призначення прокуратури пов’язане зі здійсненням юридичних дій під час судових розглядів справ, тоді як поліцейська діяльність здебільшого не має юридичного професійного характеру, за винятком окремих процесуальних дій, пов’язаних з публічним переслідуванням правопорушників.
юридичний генеральний аторней повноваження
Література
1. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін; пер. з англ. А. Фролкін. – К.: Основи, 2000. – 519 с.
2. Денисов В.Н. Системы права развивающихся стран: Становление и развитие национальных систем стран Африки, освободившихся от британского колониализма / В.Н. Денисов. – К.: Наукова думка, 1978. – 276 с.
3. Дженкс Э. Английское право: Перевод с английского / Э. Дженкс; предисл.: М.И. Исаев; пер. Л.А. Лунц. – М.: Юрид. изд-во МЮ СССР, 1947. – 378 c.
4. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность. Учебное пособие / А.Э. Жалинский. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 330 с.
5. Жоль К.К. Философия и социология права: Учеб. пособие / К.К. Жоль. – К.: Юринком Интер, 2000. – 480 с.
6. Загайнова С.К. Судебный прецедент: проблемы правопонимания / С.К. Загайнова. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 176 с.
7. Зайчук О.В. Правовая система США (историко-теоретический анализ) / О.В. Зайчук. – АН Украины. Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого; отв. ред. В.В. Оксамытный. – К.: Наукова думка, 1992. – 136 с.
8. Закоян А.А. Роль и значение судебного прецедента в правовых системах Англии и США: автореф. дис. на присуждение науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория государства и права; история политических и правовых учений» / А.А. Закоян. – Ереван, 2008. – 26 с.
9. Заросило В.О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; банківське право» / В.О. Заросило. – К., 2002. – 18 с.
10. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения / В.П. Казимирчук. – М.: Юрид. лит., 1965. – 203 с.
11. Карбонье Ж. Юридическая социология: Пер. с фр. /Ж. Карбонье; пер. и вступ. сл. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 352 с.
12. Карлен Д. Американские суды: система и персонал / Д. Карлен. – М.: Прогресс, 1972. – 122 с.
13. Карташов В.Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность / В.Н. Карташов. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 218 с.
14. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д.А. Керимов. – [2-е изд.]. – М.: Аванта +, 2001. – 560 с.
15. Ковлер А.И. Антропология права: Учебник для вузов / А.И. Ковлер. – М.: Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА – М), 2002. – 480 с.
16. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права / А.А. Козловський. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
17. Козюбра М. І. Право, політика, правосуддя: зарубіжний та вітчизняний досвід взаємовідносин / М. І. Козюбра // Наук. записки НУКМА. – Том 38. – 2005. – С. 3–7. (Серія «Юридичні науки»).