Видається, що автори проекту КПК України позбавляють начальника слідчого підрозділу функції контролю, покладаючи на нього лише організаційне забезпечення діяльності підлеглих. Однак, розглянувши повноваження цього суб’єкта, приходимо до висновку, що його роль у кримінальному процесі залишається незмінно. Так, відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України начальник слідчого підрозділу уповноважений:
1) вивчати матеріали попередніх перевірок заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і кримінальні справи, що знаходяться у провадженні підпорядкованих слідчих;
2) давати вказівки слідчому з питань, пов’язаних із досудовим слідством, у тому числі про спрямування справи, об’єднання чи роз’єднання справ, виконання окремих слідчих дій;
3) передавати справу іншому слідчому або, за погодженням із прокурором, до іншого підпорядкованого йому підрозділу;
4) створювати своєю постановою слідчі та, за погодженням з начальником відповідного органу дізнання, слідчо-оперативні групи;
5) брати участь у слідчих діях, що проводяться підлеглими йому слідчими;
6) особисто в повному обсязі проводити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
Раніше ми зазначали, що згідно з чинним кримінально-процесуальним законом одним із суб’єктів провадження слідчих дій є орган дізнання чи особа, яка провадить дізнання.
За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального кодексу, провадить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання, упродовж десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження (ч. 1 ст. 104, ч. 1 ст. 108 КПК України).
У випадку, коли особу, яка вчинила нетяжкий злочин, не встановлено, дізнання, може бути зупинено після проведення всіх необхідних і можливих слідчих дій для встановлення особи, яка вчинила злочин ( ст. 206, ст. 209 КПК України).
У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов’язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій протягом десяти днів з моменту порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 104, ч. 2 ст. 108 КПК України). Копія постанови про порушення кримінальної справи негайно направляється начальнику слідчого підрозділу для інформування органу досудового слідства, що уповноважений в будь-який момент приступити до провадження досудового слідства (п. 4.18 Інструкції з організації діяльності підрозділів дізнання в ОВС та їх взаємодії з іншими структурними підрозділами ОВС у розкритті злочинів та розслідуванні кримінальних справ, затвердженої наказом МВС України від 02.09.2008 р. № 422) [9].
Під невідкладними слідчими діями у цьому випадку слід розуміти такі, які необхідно провести негайно, оскільки їх відкладення в часі може призвести до втрати або пошкодження доказів [10, с. 21].
КПК України, регламентуючи порядок провадження дізнання, в одних випадках суб’єктом кримінального процесу, уповноваженим здійснювати процесуальні дії, називає орган дізнання (ст.ст. 4, 101, 103, 104,106 та ін.), в інших – особу, яка провадить дізнання (ст.ст. 21, 22, 26, 98-2 та ін.) та дізнавача (ст.ст. 48, 61, 69, 96).
Згідно зі ст. 101 КПК України органами дізнання є: 1) міліція; 1-1) податкова міліція – у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також у справах про приховування валютної виручки; 2) органи безпеки – у справах, віднесених законом до їх відання; 3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання – у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових установ – у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах; 3-1) командири кораблів – у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини,вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків під час походу за межами України; 4) митні органи - в справах про контрабанду; 5) начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв – у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; 6) органи державного пожежного нагляду – у справах про пожежі і порушення протипожежних правил; 7) органи прикордонної служби – у справах про порушення державного кордону; 8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.
Водночас кримінально-процесуальний закон залишає невизначеним поняття особи, яка провадить дізнання та дізнавача.
Як зазначають М. В. Джига, О. В. Баулін, С. І. Лук’янець, С. М. Стахівський особи, які очолюють відповідні органи (наприклад, начальник районного відділу внутрішніх справ), або прямо вказані у ст. 101 КПК України (наприклад, капітан морського судна, що знаходиться в далекому плаванні), є органами дізнання і можуть особисто провадити дізнання або доручити його провадження підлеглим їм посадовим особам (наприклад, у міліції – дізнавачу), які вважатимуться особами, які провадять дізнання [10, с. 54].
Для порівняння зазначимо, що КПК РФ визначає процесуальний статус дізнавача (п. 1 ч. 1 ст. 5 та ст. 40), начальника органу дізнання (п. 17 ч. 1 ст. 5) та начальника підрозділу дізнання (п. 17.1 ч. 1 ст. 5 та ст. 40.1) [7]. Так, відповідно до п.1 ч. 3 ст. 41 КПК РФ дізнавач уповноважений самостійно провадити слідчі та інші процесуальні дії, приймати процесуальні рішення, за винятком випадків, коли відповідно до КПК РФ необхідна згода начальника органу дізнання, згода прокурора чи (або) судове рішення. Начальник підрозділу дізнання щодо підлеглих дізнавачів уповноважений: 1) доручати дізнавачу перевірку повідомлення про злочин, прийняття рішень по ньому, виконання невідкладних слідчих дій чи провадження дізнання у кримінальній справі; 2) вилучати кримінальну справу у дізнавача та передавати її іншому дізнавачу з обов’язковим зазначенням підстав такої передачі; 3) відміняти необґрунтовані постанови дізнавача про зупинення провадження дізнання у кримінальній справі; 4) вносити прокуророві клопотання про відміну незаконних та необґрунтованих постанов дізнавача про відмову у порушенні кримінальної справи. При здійсненні зазначених повноважень начальник підрозділу дізнання має право: 1) перевіряти матеріали кримінальної справи; 2) давати вказівки дізнавачу про спрямування розслідування, провадження окремих слідчих дій, про обрання до підозрюваного запобіжного заходу, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення (ст. 40.1 КПК РФ).
Відповідно до Положення про підрозділи дізнання в органах внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України № 422 від 02.09.2008 р. «Про вдосконалення діяльності підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України», підрозділи дізнання ОВС здійснюють розгляд та вирішення заяв і повідомлень про злочини, розслідування в кримінальних справах, провадження за протокольною формою підготовки матеріалів та виконання доручень органів досудового слідства і суду [9].
Згідно з цим Положенням дізнавач – це службова особа органу внутрішніх справ, яка, у межах своєї компетенції, уповноважена здійснювати розслідування в кримінальних справах, провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів та виконувати інші види кримінально-процесуальної діяльності [3].
Згідно з Інструкцією з організації діяльності підрозділів дізнання в ОВС та їх взаємодії з іншими структурними підрозділами ОВС у розкритті злочинів та розслідуванні кримінальних справ, затвердженої наказом МВС України від 02.09.2008 р. № 422, усі процесуальні рішення дізнавач приймає самостійно, за винятком випадків, коли законодавством передбачено одержання санкції прокурора, суду або затвердження начальником органу дізнання, і несе персональну відповідальність за їх виконання.
Контроль за організацією роботи та процесуальною діяльністю дізнавачів здійснюють начальник органу внутрішніх справ (начальник органу дізнання) та начальник підрозділу дізнання.
Відповідно до Положення про підрозділи дізнання в органах внутрішніх справ начальник органу внутрішніх справ у справах (матеріалах), які перебувають у провадженні підрозділу дізнання, у встановленому порядку вправі:
Начальником органу дізнання повинні прийматися або затверджуватися такі рішення:
Контрольні повноваження начальника органу дізнання визначені також у наказі МВС України від 07.09.2005 р. № 777 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України на стадіях документування злочинних дій, реалізації оперативних матеріалів, розслідування кримінальних справ та їх розгляду в суді» [7] та наказі МВС України від 08.09.2005 р. № 760 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України у виявленні, документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки» [4].
На підставі викладеного вище можемо зробити висновок, що чинний КПК України не містить окремих статей, які б регламентували повноваженняначальника органу дізнання, начальника підрозділу дізнання та особи, яка провадить дізнання. Кримінально-процесуальні норми, що закріплюють компетенцію цих учасників процесу та правовідносини між ними, містять істотні прогалини, що викликає чимало спірних питань при правозастосуванні. Зважаючи на це видається за доцільне за прикладом російського законодавця закріпити у КПК України норми, які визначатимуть процесуальний статус перелічених вище суб’єктів, співвідношення їх повноважень та функцій. Це дозволить уникнути чималих проблем, пов’язаних, перш за все, із здійсненням процесуального контролю за діяльністю органу дізнання та провадженням дізнання.