Авторитет будь-якого органу і підрозділу міліції складається із авторитету його працівників, отже, престиж їх в цілому залежить від того, як кожен працівник забезпечує права та інтереси громадян [8, с.9]. В цьому аспекті слід мати на увазі, що у наш непростий час, працівник міліції, який «діє в умовах поширеної у суспільстві брехні та нечесності, поступово втрачає здатність вірити людям, з якими він спілкується у вільний від служби час. Постійне спілкування з правопорушниками може негативно позначитись і на спілкуванні працівника з іншими людьми, призводить до деформації поведінки». Таким чином, громадська думка має значний вплив на формування свідомості і світосприйняття особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ. З цією метою О.М. Бандурка пропонує проводити комплекс організаційно-правових заходів [8, с.237].
Громадська думка значно впливає не тільки на імідж сучасних правоохоронців, а й на їх морально-психологічний стан. Чим вища соціальна оцінка населення службової діяльності міліції, тим вищий їх соціальний престиж, а також морально-психологічний комфорт, роль у суспільно-правових відносинах.
Громадська думка може позитивно відображати правотворчі акції держави і владних структур. Ця підтримка дуже важлива в умовах перехідного періоду із однієї соціально-політичної і економічної структури в іншу, більш передову і демократичну. Громадська думка може підтримувати і законодавчі акти, які приймаються авторитарними режимами, але для цього необхідно активно формувати правовий світогляд, і тут важливу роль відіграє вся система політико-ідеологічної і психологічної, агітаційно-пропагандистської діяльності [6, с.100-104].
Досвід правоохоронної діяльності США свідчить про те, що поліція має тісні зв’язки з населенням. І поліція, і громадяни зацікавлені у співпраці, яка, в кінцевому результаті, є взаємовигідною.
Починаючи з 90-х рр. з участю науковців розроблено спеціальну «Програму співпраці з населенням». Стало зрозуміло, що для досягнення успіху необхідно сконцентрувати зусилля у двох напрямках. По-перше, підвищити рівень інформованості населення про роботу поліції та рівень його правової культури. По-друге, у зв’язку із формуванням нової філософії правової діяльності постало питання створення програм для поліцейських академій, які б навчали офіцера приймати правильне рішення у тій чи іншій ситуації, а також прищепити навички співпраці з населенням. Тобто майбутній поліцейський повинен усвідомити, що ефективність його діяльності, значною мірою, залежатиме від рівня взаємодії та зв’язку з населенням [4, с.123].
Важливу роль у формуванні громадської думки про службову діяльність органів міліції, спрямованої на забезпечення законності та правопорядку і боротьби зі злочинністю, відіграють ЗМІ. Це особливо відчутно тепер, у час активної динаміки і соціальних змін, коли суттєво підвищується роль ЗМІ. Оперативність і тотальна їх розповсюдженість, доступність, високий авторитет і постійне технічне удосконалення – саме ці чинники є визначальними в їх впливі на процеси, що відбуваються у суспільстві.
Інформація (масова комунікація) розглядається як «інституціонально-опосередкована взаємодія між соціальними суб’єктами», що складається із діяльності з вироблення і розповсюдження, сприйняття та масового поширення актуальних повідомлень. Характерною рисою сучасної цивілізації, як підкреслює І.Д. Казанчук, є «розвиток процесу паблікрілейшнз, завдяки можливостям якого в демократичних країнах світу досягається порозуміння і тісна співпраця між поліцією та соціальним оточенням» [3, с.1]. Наприклад, у США уряд проводить політику, спрямовану на посилення ролі та підвищення соціального статусу поліцейського. На його авторитет працюють ЗМІ, в американських кінофільмах пропагується образ полісмена – охоронця прав і свобод громадян, гаранта Конституції. Морально-політична і психологічна атмосфера у суспільстві формує у населення повагу до стражів порядку, а у молоді – бажання стати поліцейським.
Цікавий досвід співпраці поліції і населення є у Великобританії. Громадяни виступають з ініціативою створення груп допомоги поліції, але при цьому до цих груп залучаються усі бажаючі, незалежно від раси і національності. Співпраця з правоохоронними органами сприяє ефективнішій діяльності поліції.
Аналізуючи відносини між міліцією та засобами масової інформації, як суб’єктом так званої “четвертої влади” і одночасно членом громадянського суспільства, слід підкреслити, що вони потребують серйозних наукових досліджень, практико-правового і організаційного реформування. Принципові засади взаємовідносин правоохоронних органів із ЗМІ сформульовані у законах України «Про інформацію», «Про порядок висвітлення діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про звернення громадян», «Про державну таємницю» та ін. Безперечно, паблікрілейшнз мають величезні можливості у формуванні громадської думки про діяльність міліції в цілому, а зокрема про розслідування конкретних злочинів, про осіб правопорушників, потерпілих, свідків тощо.
Для вирішення проблем боротьби зі злочинністю і профілактики правопорушень органами внутрішніх справ доцільно проводити регулярні зустрічі з лідерами політичних партій, громадських рухів, а також зміцнювати ділові зв’язки з державними організаціями і підприємствами з метою створення спільних (комплексних) програм боротьби зі злочинністю [9, с.73].
Основним джерелом інформації для ЗМІ є повідомлення правоохоронців, у більшості випадків – через Центр громадських зв’язків МВС України. Центром та його підрозділами на місцях проводиться робота щодо зміцнення взаємодії із ЗМІ та населенням, підвищення авторитету міліції. Так, загальна кількість тематичних матеріалів, що вийшли у пресі, на радіо та телебаченні, становила 170 тис. Проведено 2,4 тис. «прямих телефонних ліній». За сприяння працівників ЦГЗ у центральних друкованих ЗМІ опубліковано понад 14 тис. тематичних матеріалів, показано тисячі сюжетів через ефір загальнонаціональних студій УТ-1, «1+1», «Інтер», «Новий канал», СТБ, ICTV та ін., постійно звучить інформація правоохоронної тематики у передачах Українського радіо. Практично в кожній центральній газеті запроваджено постійні рубрики з правоохоронної тематики. Щодня в інформаційних програмах «Новини», «Подробности», «Ситуація», «ТСН», «Вісті», «Вікна», «Репортер», «Факти» та інших транслюються репортажі з місця подій, відеоматеріали про конкретні результати роботи органів внутрішніх справ. На першому національному каналі Українського телебачення виходить щотижнева інформаційно-аналітична програма МВС України «Резонанс». Спільно з телекомпанією «Магнолія-ТВ» постійно надавався матеріал про профілактику бродяжництва та жебракування серед неповнолітніх, їх розшук. При ЦГЗ акредитовано 350 представників ЗМІ. За їх участю проведено 35 брифінгів та прес-конференцій, де висвітлювалися найбільш актуальні питання боротьби зі злочинністю [4, с.26-27].
На необхідність більш активного впливу ЗМІ на формування правосвідомості і правової культури акцентує увагу Е.В. Мамонов [11, с.3-9].
Недостатньо якісно і професійно подана інформація про діяльність міліції охорони громадського порядку не сприяє її позитивному іміджу в очах громадськості. Інформація про правопорушення зі сторони міліції, інші негативні дії виносяться на шпальти газет, чим сприяють поширенню негативних поглядів на роботу працівників міліції. Деякі ЗМІ, виконуючи соціальні замовлення кримінальних і політизованих структур, поширюють заздалегідь продуману необ’єктивну інформацію про правоохоронні органи, спрямовану на їх дискредитацію, підрив довіри до них населення і, взагалі, на формування у нього негативного стереотипу про міліцію.
Певною мірою цьому сприяють деякі соціологічні дослідження. Так, за результатами анонімного анкетування близько 20 тис. респондентів віком від 18 років на території тринадцяти областей та м. Севастополя, проведеного у 2005 році Департаментом зв’язків з громадськістю, 24,0% опитаних вважають роботу міліції «незадовільною», у Донецькій та Запорізькій − 25,0%, Закарпатській − 30,0%, Черкаській − 41,0%, Луганській − 44,0% областях та м. Севастополі − 28,0% – підкреслюється в Рішенні МВС України від 11.03.2006 р. № 1 Км/1. Слід підкреслити, що такий вияв громадських оцінок, безумовно, залежний від змісту та стилю публікацій, коли переважають негативні матеріали, де безпідставно критикується міліція загалом, а не окремі служби і напрями її діяльності.
Подібні факти, на думку А.П. Лимаренка і Д.Г. Ротмана, мають суттєві недоліки. Як правило, відсутня можливість суворого обґрунтування репрезентативності одержаної інформації, оскільки автори не дають репрезентативної вибірки соціальних груп і категорій населення [12, с.176]. Непоодинокі факти, коли журналісти надають читачам повну дезінформацію.
Для поліпшення співпраці зі ЗМІ, для встановлення толерантних, партнерських взаємин МВС України веде пошук нових нестандартних форм і методів. Щорічно проводиться всеукраїнський творчий конкурс на краще висвітлення в ЗМІ діяльності міліції. Слід поширити досвід тих служб, які практикують проведення своєрідних «брифінгів» для представників ЗМІ регіону, надсилають прайс-листівки до різних газет, на студії телебачення [8, с.2].
Аналізуючи роль і місце громадської думки в службовій діяльності міліції, як соціального інституту, слід вказати на те, що її акцент, по-перше, спрямований на оціночну характеристику забезпечення законності і правопорядку в суспільстві, захисту прав, свобод і безпеки громадян.