Реферат з теми:
Громадська думка і ЗМІ та їх вплив на забезпечення законності та профілактики правопорушень услужбовій діяльності працівників міліції
Важливим джерелом зміцнення законності в органах і підрозділах міліції є соціальна інформація, що містить оцінку їх службової діяльності. Основні вимоги, які пред’являються до них щодо забезпечення законності, сформульовано і викладено в Основному Законі, де у кожній статті наголошено на правах і обов’язках громадян України. Конституційні положення деталізовано у Законі України «Про міліцію» та інших нормативних документах.
Проблема забезпечення законності у діяльності міліції, спрямованої на захист прав і свобод громадян, їх безпеки, вимагає обґрунтованого наукового аналізу, нових підходів до здійснення організаційно-управлінської стратегії МВС. У цьому аспекті суттєву роль відіграє громадська думка, зокрема орієнтована на шляхи вирішення багатьох проблем, що існують в адміністративно-управлінській діяльності міліції. Управління процесом боротьби з адміністративними правопорушеннями передбачає постійне вивчення громадської думки про роботу органів і підрозділів адміністративної служби міліції з метою прийняття своєчасних і ефективних управлінських рішень, удосконалення їх службової діяльності, виявлення і усунення причин, що сприяють існуванню та поширенню негативних суджень про роботу міліції та її окремих представників.
У цьому аспекті в полі зору громадськості перебуває службова діяльність ДІМ. Слід сказати, що саме дільничний здійснює самостійно або бере участь у реалізації, на закріпленій за ним адміністративній дільниці, практично, усіх функцій міськрайоргану внутрішніх справ (на нього покладено 86 функціональних обов’язків і 276 видів робіт) [1, с.58]. Свої функції, на адміністративній дільниці, інспектор здійснює за допомогою громадських формувань – вуличних і домових комітетів, ДНД, спілкуючись з ними, отримує не тільки цінну оперативну інформацію, а й реальну допомогу і підтримку [5, с.237].
Окрім служби ДІМ, сутність міліції багато в чому визначає ППСМ. МВС України приділяє постійну увагу вдосконаленню її діяльності, підвищенню результативності роботи цих підрозділів, поліпшенню професійної підготовки міліціонерів, впровадженню прогресивних форм і методів роботи, оскільки саме ця служба репрезентує міліцію у безпосередніх стосунках з громадянами. Нині акцент у поведінці міліціонера ППСМ зміщується у бік зближення взаємодії з населенням, формування у людей впевненості у тому, що патрульний міліціонер завжди готовий прийти на допомогу. Служба патрульного організована так, щоб 50,0%-70,0% робочого часу витрачалося ним на контакти з населенням у місцях патрулювання. У процесі патрулювання міліціонери ППСМ, спілкуючись з населенням, надають йому різні послуги і допомогу, а від нього одержують необхідну інформацію.
Якщо представники цих двох служб мають для спілкування досить широкий контингент, то у працівників ДАІ – «аудиторія», певною мірою, специфічна і спеціалізована, адже йдеться про учасників дорожнього руху, передусім водіїв транспортних засобів.
Для забезпечення безпеки дорожнього руху службою активно залучаються громадські формування. Державтоінспекцією здійснюється подальший пошук та впровадження нових форм і методів роботи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам та протидії злочинності. МВС України орієнтує їх на проведення профілактичної роботи. З метою забезпечення законності, організації і проведення профілактичної роботи серед особового складу ДАІ, в останні роки, керівництво МВС посилило контроль за їх службовою діяльністю. Так, у 2003 р. (з січня по березень) проведено понад 10 тис. перевірок несення служби, у ході яких виявлено 12 тис. недоліків, винні понесли дисциплінарні покарання [4, с.14].
Немає сумніву, що без урахування громадської думки, умов її формування не можна завоювати довіру людей, привернути громадськість до профілактики злочинності та боротьби з нею. Громадська думка – реакція членів суспільства на соціальні, політичні і духовні процеси, на події та ставлення до них.
Ставлення значної кількості громадян до органів і підрозділів міліції визначається, у першу чергу, тим, як вони усвідомлюють роль міліції у суспільстві. Узагальнене ставлення до міліції можна умовно визначити, як:
1) позитивне, доброзичливе (сприймає міліцію як соціальний інститут, котрий забезпечує законність і правопорядок у суспільстві);
2) негативне (виражає в основному контингент з кримінальним минулим або той соціальний прошарок, який негативно ставиться до держави та її правоохоронних органів);
3) нейтральне (через відсутність особистого досвіду і взаємин з працівниками міліції).
У процесі формування громадської думки про діяльність міліції має значення не тільки зміст цієї діяльності, а й її форма, стиль поведінки працівників міліції. Про це свідчить соціологічне дослідження, проведене у січні – лютому 2001 р., коли було опитано 3500 осіб – жителів Харківської області, одержано такі результати: 31,0% респондентів висловили недовіру міліції, ще 24,0% – охарактеризували своє ставлення формулою: «швидше за все не довіряю», 19,0% – «швидше за все довіряю», 5,0% – «довіряю», 21,0% – «важко відповісти»; а в сусідній Білгородській області на питання відповіли: 17,0% – «не довіряю», 20,0% – «швидше за все не довіряю», 31,0% – «швидше за все довіряю», 6,0% – «звичайно довіряю», 26,0% – «важко відповісти» [7, с.189]. Як бачимо, ставлення до міліції у Харківській області переважно негативне, а це відображає реалії сьогодення. Оцінка міліції – загальний показник діяльності, який свідчить про становище та статус міліції в суспільстві та готовність громадян надавати допомогу правоохоронцям органам у боротьбі зі злочинністю та у профілактиці правопорушень. «Головна ж мета, – підкреслює О.М. Бандурка, – в діяльності органів внутрішніх справ полягає в забезпеченні громадського порядку на всій території держави» [8, с.7]. Громадська думка про діяльність міліції може розглядатися під впливом таких чинників, як: 1) політика держави, політичних партій, рухів і організацій, депутатського корпусу щодо службової діяльності міліції; 2) формування громадської думки населення про їх службову діяльність; 3) формування думки працівників міліції про їх діяльність; 4) роль ЗМІ у формуванні громадської думки щодо службової діяльності; 5) рівень правової культури, свідомості громадян відносно права, законності і правопорядку в службовій діяльності міліції.
Із вітчизняних і зарубіжних науковців суттєвий внесок у дослідження проблеми ролі і місця громадської думки та засобів масової інформації в діяльності міліції зробили О.В. Джафарова, Г.Х. Єфремова, І.Д. Казанчук, В.І. Каменська, В.В. Клочкова, А.Я. Малигіна, А.Р. Ратінов, Р.А. Сафарова, С.С. Стрельнікова, В.Т. Томіна, В.С. Чернявський. Проте ця тема, в наш час, настільки актуальна, що до її вивчення необхідно залучати фахівців різних наукових профілів.
Рівень наукового аналізу громадської думки значною мірою залежить від методики і техніки дослідження. Існує два методи виявлення і вивчення громадської думки. Юридичний метод передбачає вивчення пропозицій, заяв, скарг громадян, особисте спілкування з людьми в трудових колективах, наукових установах, вивчення матеріалів у засобах масової інформації. Соціологічний метод – сфокусоване групове інтерв’ю, аналіз документів, анкетне опитування, соціологічне інтерв’ю, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент і т.д. [15, с.186]. Удосконалення і взаємозв’язок юридичного і соціологічного методів, виявлення і вивчення громадської думки важливі не тільки для аналізу стану законності, а й для зміцнення організації та дисципліни особового складу, для підвищення якості управлінських рішень.
У наш час ця проблема вирішується не на достатньому рівні. Для цього є об’єктивні і суб’єктивні причини. Серед об’єктивних причин слід назвати дефіцит підготовлених кадрів, їх матеріальне і фінансове забезпечення, відірваність теоретичних розробок від практичної діяльності міліції, що не сприяє досягненню очікуваного кінцевого результату [5, с.144]. Серед суб’єктивних причин – небажання деяких керівників органів і підрозділів міліції «виносити сміття з хати», тобто оприлюднювати ті чи інші незаконні дії своїх підлеглих, їх віра в те, що вони і без врахування громадської думки володіють достатньою інформацією про об’єкт управління і стан справ, а також на своїй ділянці роботи; крім того, за результатами вивчення громадської думки необхідно приймати додаткові заходи задоволення суспільних потреб та інтересів, що викликає певні незручності.
Вивчення та реалізація громадської думки необхідні для розробки стратегічних і тактичних дій, для зміцнення законності і правопорядку. Як справедливо підкреслює К.В. Балабанов, «необхідно враховувати всю інформацію, яка має значення для органів внутрішніх справ. Часто, другорядна інформація у подальшому має важливе значення для правильної організації управлінських рішень» [1, с.144]. Інформаційною основою виявлення громадської думки слугує принцип зворотного зв’язку. Це означає, що ефективне управління, діяльністю міліції може здійснюватися завдяки одержанню суб’єктом управління інформації про стан об’єкта управління, про ті процеси, які відбуваються в суспільних відносинах, в першу чергу – в правовій системі держави. Постійний обмін повною правдивою оперативною інформацією між міліцією і населенням дає можливість поліпшити захист громадян від злочинних елементів.
Активність громадян щодо співпраці з міліцією громадської безпеки в районах, де вищезазначені показники високі, є більш плідною і перебуває у прямій залежності від результатів їх службової діяльності. І навпаки, там, де міліція вищезгадані проблеми не вирішує (наприклад, багато заяв залишаються без відповідного реагування, даються необґрунтовані відмови у притягненні до кримінальної відповідальності, мають місце ухиляння, від обліку та інші порушення законності), там не слід розраховувати на позитивну громадську думку про діяльність працівників міліції.