Крім того, Постановою КМУ «Про Порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги» від 22.03.2000 р. № 544 в обов’язок митному брокеру ставиться безкоштовне декларування товарів, що надходять в Україну як гуманітарна допомога. У п. 5 цієї Постанови зазначається, що у разі, коли отримувач гуманітарної допомоги не може самостійно здійснити декларування товарів, він письмово звертається до митниці за місцем його знаходження. Після цього її посадова особа визначає підприємство, яке здійснюватиме декларування товарів, відповідно до затвердженого митницею графіка безкоштовного декларування гуманітарних вантажів підприємствами [13].
Важливим правом, а також засобом захисту митним брокером своїх інтересів є надана йому можливість за погодженням з митним органом здійснювати ідентифікаційний огляд товарів та транспортних засобів, якщо товаросупровідні документи не містять повних необхідних відомостей, або з метою однозначної ідентифікації товару. Порядок здійснення такого огляду регулюється Наказом ДМСУ «Про затвердження Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів декларантом» від 01.04.2002 р. № 174. Відповідно до цього документу під ідентифікаційним оглядом розуміється сукупність заходів, що здійснюються декларантом з метою визначення відомостей про товари та інші предмети, які дають змогу зробити висновок про країну їх походження, класифікацію згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, кількісні та якісні характеристики, а також однозначно ідентифікувати їх тощо [12]. Таким чином, ідентифікаційний огляд можна визначити як засіб реалізації прав та обов’язків декларанта заявляти відомості про товари та інші предмети, що надходять на митну територію України.
Як бачимо, права та обов’язки митного брокера – повіреного за договором доручення – досить детально закріплені у нормативно-правових актах різних рівнів, крім того, вони конкретизуються у договорі. При цьому, довіритель повинен давати доручення на виконання перелічених вище функцій тільки в цілому. Доручення на виконання одних і тих самих функцій щодо партії вантажів декільком підприємствам, що здійснюють декларування на підставі договору, або обмеження повноважень зазначеного підприємства виконанням тільки частини цих функцій або виконанням операцій у межах однієї функції не дозволяється [17].
До обов’язків іншої сторони – довірителя – варто включити у договір наступне: завчасне повідомлення митного брокера про поставку, що планується (повідомлення можна формалізувати, включивши туди інформацію про товар, що надає змогу визначити необхідні умови для декларування і митного оформлення); надання митному брокеру документів на товари, що підлягають декларуванню і митному оформленню (бажано передбачити і формалізувати процедуру прийому-передачі таких документів); оплату належних податків та зборів (або перерахування коштів на рахунок посередника для оплати ним платежів); надання повіреному, в разі необхідності, можливості здійснювати ідентифікаційний огляд товарів; прийняття виконаного посередником.
Окрім прав та обов’язків, в договорі повинні міститись положення про відповідальність його сторін. За загальними правилами, встановленими ЦК України, сторони несуть цивільну відповідальність за порушення взятих на себе договірних зобов’язань. Згідно зі ст. 611 ЦК України правовими наслідками невиконання чи неналежного виконання договору є:
1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов’язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Найчастіше цивільна відповідальність сторін договору між митним брокером та власником (володільцем товарів) полягає у формі відшкодування завданих порушенням збитків відповідно до ст. 623 ЦК України (наприклад, декларант відповідає за затримку в митному оформленні, що сталася з його вини). При цьому згідно ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Сторони даного договору, крім цивільно-правової, несуть й інші види відповідальності, зокрема, адміністративну, передбачену главою 57 МК України. Вона не закріплюється в договорі, але є невід’ємною частиною правового статусу суб’єкта митного права. Однак, виходячи зі специфіки предмета договору, варто розмежувати у договорі відповідальність при виникненні порушень митного законодавства. Перелік можливих порушень митного законодавства при митному оформленні товарів, відповідальність за них потрібно обумовити в договорі.
Так, відповідальність за неподання митному органу документів, необхідних для митного контролю (ст. 330 МК України), може мати місце в результаті неузгодженості дій суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності і митного брокера. Оскільки спочатку документи повинні передаватись власником (володільцем) товарів посереднику, то в договорі має бути застереження про те, що останній несе відповідальність тільки у випадку, якщо документи йому були передані вчасно.
Ситуації, в яких вчинюються інші порушення митних правил можуть виникнути в результаті виявлення митним органом помилок в документах чи виявлення підроблених документів. В даному разі відповідальність покладається на ту сторону в договорі, яка була зобов’язана отримати чи підготувати такі документи.
Законодавством України, зокрема Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачена така міра відповідальності ліцензіатів, в том числі й митного брокера, як анулювання ліцензії. Відповідно до ст. 239 ГК України вони належать до адміністративно-господарських санкцій – заходів організаційно-правового або майнового характеру, спрямованих на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, які застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання [9]. Однак на сьогоднішній день в умовах дії норм ст. 47 МК України 1991 р. свідоцтво про визнання підприємства декларантом може бути скасовано митницею, яка його видала, у разі:
1) неодноразового невиконання обов’язків декларанта;
2) виявлення згодом недостовірних даних, що мають суттєве значення для прийняття рішення про допуск до декларування;
3) вчинення порушень митних правил;
4) вчинення дій, що порушують права інших підприємств або суперечать інтересам держави.
Не можна залишати поза увагою й кримінальну відповідальність як власника товарів і транспортних засобів, так і декларанта, що здійснює їх декларування на договірних засадах, за вчинення контрабанди, ухилення від сплати податків, зборів й інших обов’язкових платежів, та інших злочинів у митній сфері в залежності від спрямованості умислу кожного з них.
На думку екс-Голови ДМСУ М.М. Каленського, необхідно встановити єдині правила та підвищити міру відповідальності для митних брокерів, виключити можливість зловживань і помилок з їхнього боку [6].
Підводячи підсумок аналізу договірних відносин митного брокера з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон України, слід зазначити наступне.
Інститут митного брокера у сучасному митному праві є досить молодим та вкрай важливим для подальшого стабільного розвитку митної справи, зокрема такої її складової, як митне оформлення. Тому правове регулювання відносин з приводу діяльності цього суб’єкта митної справи має бути чітким, однозначним і повинно відповідати вимогам часу. На сьогоднішній день нормативну базу для здійснення посередницької діяльності митного брокера потрібно докорінно оновлювати, а в деяких аспектах – будувати.доручення митний брокер законодавство
ЛІТЕРАТУРА
1. Курило В. Надання охоронних послуг як об’єкт підприємництва // Право України. – 2003. – № 2. – С. 113 – 117.
2. Кучерук К.І. Договір у цивільному праві // Держава і право: Зб. наукових праць: Юридичні і політичні науки. – Вип. 16. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 179 – 185.
3. Лазарев А.С. Предпринимательская деятельность, сопряженная с таможенным оформлением в режиме импорта контейнерных грузов в морских портах // Митна справа. – 2002. – № 5. – С. 41 – 44.
4. Ланко О. Роль і проблеми посередників у митній справі // Митний брокер. – 2004. – № 12. – С. 85 – 90.
5. Лексин И.В. Договорное регулирование федеративных отношений в России. Конституционно-правовые аспекты. – М.: УРСС, 1998. – 278 с.
6. Литвинов О.В. Тема: Лицензионные условия осуществления посреднической деятельности таможенного брокера // Митний брокер. – 2005. – № 9. – С. 20 – 21.
7. Луць А.В. Свобода вибору контрагента за цивільно-правовим договором // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Вип. 36. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – С. 307 – 311.
8. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 2001. – 18 с.
9. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
10. Луць В.В., Луць А.В. Поняття і свобода договору // Суспільство. Держава. Право: Цивільне право. – 2003. – Вип. 3. – С. 25 – 27.
11. Мадіссон В.В. Природа приватного права (до визначення предмета філософії приватного права) // Приватне право і підприємництво. – 1999. – Вип. 1. – С. 25 – 29.
12. Марченко М.Н. Общая теория договора: основные положения // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2003. – № 6. – С. 3 – 16.
13. Мережко А.А. Договор в частном праве. – К.: Юстиниан, 2003. – 176 с.