Висновок
Отже, як бачимо, у літературі висловлені різноманітні думки стосовно об’єму правової допомоги у кримінальних справах. Проте, як видається, не всі з виділених видів відповідають характеру правової допомоги. Зокрема, передача засуджених осіб для відбування покарання в країні їхнього громадянства не може охоплюватись сферою міжнародної правової допомоги, оскільки відсутні перешкоди для виконання вироку у державі його шкоди для виконання вироку у державі його винесення, а передача особи здійснюється лише з погляду на кращі можливості її ресоціалізації. Не слід розглядати як окремі види правової допомоги передачу предметів і надання інформації, що здійснюється в ході (в наслідок) виконання процесуальних дій чи сприяння у їх проведенні. Разом з тим як надання правової допомоги у кримінальних справах повинно розглядатись виконання вироків, які постановлені іноземними судами.
Зокрема, мова йде про приведення до виконання іноземних вироків стосовно осіб, які не можуть бути видані Україною. В цьому випадку іноземна держава позбавлена можливості самостійно покарати особу за вчинений нею злочин, відтак виконати завдання кримінального судочинства.
Отже, на думку науковців, видами міжнародної (взаємної) правової допомоги у кримінальних справах є:
- виконання процесуальних дій чи сприяння їхньому проведенню;
- перейняття кримінального переслідування;
- видача осіб;
- визнання і виконання вироків у кримінальних справах.
Вирішення суперечностей із застосуванням різних трактувань поняття "міжнародна (взаємна) правова допомога" у кримінальних справах дасть змогу більш системно підійти до розгляду окремих форм міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві. Це також допоможе комплексно підійти до розв’язання проблем правового регулювання діяльності правоохоронних і судових органів у сфері міжнародної співпраці у боротьбі зі злочинністю і визначення основоположних засад цієї діяльності.
Список використаної літератури
1. Пєшковський М.І. Особливості доказування у кримінальних справах, пов’язаних з наданням міжнародної правової допомоги: Автореф. дис...канд. юрид. наук. – К., 2003. – 21с.
2. Смирнов М. Поняття і сучасний стан інституту взаємної правової допомоги в кримінальних справах // Право України. – 2003. – №10 – С.40-43
3. Уголовный процесс. Учебник для юридических висших учебных заведений /Под общ. ред. В.И. Радченко. – М.: Юридический дом "Юстицинформ", 2003.– 752с.
4. В.В. Институт взаимной правовой помощи по уголовным делам. Действующая практика и перспективы развития. – М.: Изд-во Юрлитинформ, 2001. – 352с.
5. Клещев М.Р. Правовая помощь органам предварительного расследования иностранных государств: Автореф. дис... канд. юрид. наук. – Караганда, 2002. – 28с.
6. Марышева Н.И. Правовая помощь по уголовным делам (международный аспект)// Материалы по иностранному законодательству и международному частому праву. – М.: ВНИИ советского государственного строительства и законодательства, 1989. Труды 44. – С.135-181
7. Волженкина В.М. Оказание правовой помощи по уголовным делам в сфере международного сотрудничества: Учебное пособие. – СПб., 1999. – 112с.
8. Международное право. Учебник для вузов /Отв. ред. – Г.В. Игнатенко и О.И. Тиунов. – М.: Изд-тво НОРМА, 2001. – 584с.
9. Максименко В. Україна – суб’єкт правової допомоги зарубіжним державам // Право України. – 1998. – №11 – С.149-152