Саме упаковка є носієм елементів марочної ідентифікації товару - торгової марки, фірмового кольору, розташування елементів, форми й т. д.
Головною функцією торгової марки є ідентифікація споживачами товарів конкретного виробника. Очевидно, що таке завдання може ставити перед собою тільки виробник якісного товару або послуги.
Сьогодні ми є свідками формування брендів багатьох російських виробників. Можливо, незабаром ці імена стануть відомі не тільки в нас у країні й ми по праву зможемо ними пишатися. Просування товару під власною торговою маркою свідчить не тільки про якість, за яку не соромно, але й про серйозність намірів компанії.
Правила просування бренда на ринку. Російський досвід
Є кілька правил, дотримання яких гарантує успішне просування бренда на ринку: наявність власного оригінального стилю, чітко сформульована цінність пропонованої споживачеві послуги (товару), якісно виконана реклама, постійне вкладення грошей і вдосконалювання бренда. Якщо брендів не багато, то вони повинні бути виконані в єдиному стилі.
Невдачі на ринку, як правило, спричинені такими факторами: потенційний ринок, де має бути бренд, був погано проаналізований; конкуренти надають аналогічні послуги (товари), та їхні позиції значно сильніші: час для просування бренда було обрано невдало: для просування на ринку було витрачено мінімум зусиль.
На створення бренда, як правило, потрібно від 15 до 22 місяців. До того ж на його розробку - 6-9 місяців, на забезпечення дистрибуції -2-3 місяці, на рекламну кампанію - 3-4 місяці, а на адаптацію нового продукту на ринку - 4-6 місяців.
Що ж стосується російських брендів, інформація про які теж становить значний інтерес для України. то у цілому в якісних російських товарів є перспективи стати брендами, але є ряд негативних факторів, які стримують поширення концепції брендинга на російському споживчому ринку. Це недостатній розвиток маркетингових умінь і навичок, відсутність на багатьох підприємствах принципу бренд-менеджменту, скептичне ставлення до деяких російських керівників до західних технологій брендінга, незважаючи на те що вони довели свою життєздатність і ефективність на нашому ринку. До того ж на маркетинг і рекламу в багатьох підприємств просто не вистачає коштів.
Недосконале російське законодавство з охорони товарних знаків також не виглядає оптимістично. На відміну віл практики західних країн, де діє принцип «першокористування» товарним знаком, у Росії прийнято реєстраційну систему їхньої охорони, за якою товарна марка одержує правовий захист тільки після її реєстрації в Патентному відомстві. Це загострює боротьбу вітчизняних виробників за свої товарні знаки й створює сприятливий ґрунт для появи всіляких підробок.
У цей час брендінг на російському споживчому ринку розвивається, багато вітчизняних підприємств здобувають усе більше досвіду, намагаються досліджувати споживчу поведінку, щоб визначити правильний підхід до позиціонування своїх брендів.
Утім, вітчизняним виробникам для формування власних брендів потрібні більші зусилля й кошти,щоб ,,перехопити ініціативу ” у закордонних конкурентів, що давно почали рекламну обробку населення Росії. Використання західних технологій брендінга й пропонованої методології передбачає
проведення постійних маркетингових досліджень купівельних переваг, мотивів здійснення покупок.
Опитування вітчизняних споживачів підтверджують стабільне збільшення популярності вітчизняних брендів, особливо продуктів харчування, до того ж орієнтація споживача на той чи інший бренд залежить від його соціального стану.
У Росії вже створюються соціальні групи, орієнтуючись на які можна просунути товарну марку, тому пошук незайнятих ринкових ніш дуже важливий для формування оренда.
Передача майнових прав інтелектуальної власності
Але повернемося до України й українського законодавства з цього питання. Можна використовувати чужу торгову марку, як відомо, на цілком законних підставах. Частиною 2 статті 1114 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлено, що факт передачі виняткових майнових прав інтелектуальної власності підлягає державній реєстрації. Підтвердженням факту передачі виняткових майнових прав є договір про передачу таких прав, а також договір про внесення прав на об'єкт промислової власності в статутний капітал юридичної особи тощо.
При укладанні договору про передачу права власності на знак правонаступник одержує від власника усі права щодо товарів і /або послуг, для яких знак зареєстрований, або ж частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, якщо здійснюється часткова передача права.
Для сторін, що укладають договір, він набуває чинності з моменту його підписання. Щодо третіх осіб, зокрема, органів виконавчої влади, судових органів, договір вважається дійсним після внесення до Реєстру й публікацій відомостей про договір в офіційному бюлетені Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - Держдепартамент) «Промислова власність».
Передачу права власності на знак може бути здійснено як на платній, так і безкоштовній основі.
Якщо передача права власності на знак здійснюється за наявності чинних договорів про передачу права на використання цього ж знака, власник повинен повідомити правонаступника про чинні ліцензійні договори й погодити з ним умови про прийняття зобов'язань щодо виконання умов цих договорів.
Передбачена також можливість часткової передачі права, здійснення якої можливо тільки при дотриманні таких умов:
- знак зареєстрований щодо декількох товарів і/або послуг:
- вона здійснюється шляхом поділу неоднорідних товарів і або послуг і передачі їхньої частини правонаступникові.
Якщо за договором проводиться часткова передача права, правонаступник може одержати свідоцтво України на знак для товарів і послуг, сплативши у встановленому порядку мито за його видачу. У такому свідоцтві поруч із номером первинної реєстрації стоїть буква А. Термін дії такого свідоцтва відраховується від дати подачі первинної заявки.
Зміст договору визначається волевиявленням сторін і повинен узгоджуватися з нормами права. Якщо умови договору суперечать вимогам законодавства (у тому числі й патентного), то він є незначним.
Вимоги до оформлення й комплектності документів, які подаються до Держдепартаменту, викладені в Інструкції про подачу, розгляд, публікацію й внесенні до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг і видачі ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженої наказом Міністерства освіти й науки України від 3 серпня 2001 р. .№ 576. зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 2001 р. №718/5909.
Законодавством визначені обов'язкові умови й реквізити договору.
Договір вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі й підписаний сторонами.
Передавання права може здійснюватися тільки в межах терміну дії свідоцтва.
Дії, пов'язані з поданням документів до Держдепартаменту, можуть здійснюватися однією зі сторін договору, а також патентним повіреним або іншою довіреною особою за дорученням.
Якщо власником свідоцтва є кілька осіб, всі дії,пов'язані з передаванням права власності на знак, визначаються угодою між ними, а право на підписання всіх документів може бути надано одному співвласникові на підставі відповідного доручення.
У договорі обов'язково вказуються:
- сторони договору (для юридичних осіб - повне офіційне найменування і його місцезнаходження, для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові й місці проживання):
- номер свідоцтва України на знак для товарів і послуг;
- предмет договору, в якому необхідно задекларувати бажання власника передати своє право й згоду правонаступника прийняти це право;
- перелік товарів і/або послуг із зазначенням класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТУ), на які поширюється передача права (необхідно вказати в тій редакції, в якій перелік представлено у свідоцтві):
- підпис сторін (від імені юридичної особи договір має підписати особа, що має відповідні повноваження);
- дата підписання договору.
Підписання договору свідчить про зміну власника знака.
Цивільно-правові способи захисту торгової марки
Зупинимося на способах захисту торгової марки. У ст. 432 ЦКУ перераховані основні способи цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності судорог. Суд може ухвалити рішення щодо такого:
- вживання невідкладних заходів щодо запобігання порушенням прав власника свідоцтва на торгову марку й збереження відповідних доказів;
- припинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт або експорт яких здійснюється з порушенням прав власника свідоцтва на торгову марку;
- виключення із цивільного обігу товарів, виготовлених або введених в обіг з порушенням прав власника свідоцтва на торгову марку;
- виключення із цивільного обігу матеріалів і знарядь, що використовуються переважно для виготовлення товарів, промаркованих чужою торговою маркою;
- застосування разових грошових стягнень замість відшкодування збитків за неправомірне використання торгової марки;
- опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення прав власника свідоцтва на торгову маркуй зміст судового рішення щодо такого порушення.
Зупинимося тільки па деяких способах цивільно-правового захисту права інтелектуальної власності.
Суддя може одноосібно застосувати запобіжний захід (тимчасовий) щодо збереження доказів порушень прав власника свідоцтва на торгову марку.
У зв'язку з тим,що в деяких випадках сліди порушення прав власника свідоцтва на торгову марку легко сховати, суддя може одноосібно за заявою заявника, яким може бути власник свідоцтва на торгову марку, застосувати запобіжний захід (тимчасовий) щодо збереження доказів порушень прав власника свідоцтва на торгову марку. Ці запобіжні заходи (тимчасові) можуть застосовуватися до пред'явлення позову або до початку розгляду справи про порушення прав у суді. До заходів такого припинення (тимчасових), зокрема, належать: