Міністерство науки і освіти України
Київський національний університет внутрішніх справ
Курсова робота
З дисципліни: «Кримінальне право України»
Варіант 10
Виконала: студенка 4-го КА-курсу,
1 гр, заочної ф.н.,
Бондар Д.Г.
Київ 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 2. Кримінально-правова характеристика несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку
Розділ 3. Приклади зі слідчої та судової практики
ЗАДАЧІ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Актуальність теми дослідження. Інформаційний розвиток суспільства та запровадження на державному рівні в Україні використання мережі Internet та інших комп’ютерних систем в усіх сферах суспільного життя, поряд із позитивними здобутками, супроводжується і негативними явищами. Особливу занепокоєність викликає збільшення кількості злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), комп’ютерних систем та мереж, як в світі, так і в Україні, оскільки такі злочини не лише гальмують позитивні тенденції розвитку, а й завдають шкоди суспільству, державі, суб’єктам інформаційних відносин в усіх сферах господарювання та окремим громадянам.
Велику небезпеку являє собою поява нових форм злочинної діяльності, пов’язаних з використанням високих технологій, які раніше не були відомі. З такими проявами поки що досить складно вести ефективну боротьбу як з точки зору кримінального переслідування, так і застосування організаційно-управлінських і кримінологічних заходів з метою їх попередження. До таких злочинних посягань слід віднести умисне втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв інформації, чи розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в автоматизовані системи і здатних спричинити перекручення або знищення інформації чи то носіїв інформації, кримінальна відповідальність за які в Україні була встановлена Законом України “Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України” від 20 жовтня 1994 р., яким КК України 1960 р. було доповнено статтею 1981 “Порушення роботи автоматизованих систем”. Чинний КК України також передбачив відповідальність за вчинення таких суспільно-небезпечних діянь у статті 361 “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж”, в ч. 1 якої передбачена відповідальність за “незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп’ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп’ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації”.
Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем та комп’ютерних мереж, вказані кримінально карані діяння залишилися недостатньо вивченими на рівні взаємопов’язаного й поглибленого аналізу всіх ознак та елементів складу злочину, передбаченого ст. 361 КК України. До останнього часу питання кримінально-правової характеристики названих злочинів розглядалися здебільшого на рівні окремих розділів підручників з Особливої частини кримінального права та коментарів КК України. Протягом останнього часу М.В. Карчевським було захищене дисертаційне дослідження з вказаної проблематики, а також захищене дисертаційне дослідження Д.С.Азаровим, присвячене характеристиці Розділу ХVI КК України в цілому. Наявність таких досліджень, а також неоднозначність підходів їх авторів до вирішення основних проблемних питань свідчить про значну увагу науковців щодо проблем кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ст. 361 КК України. До того ж неможливо не враховувати відсутність відповідних статистичних даних щодо порушення та розгляду кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ст. 361 КК України, що свідчить, очевидно, про високий ступінь латентності вказаних діянь, на що звертається увага дослідниками питань боротьби з такими злочинами.
Проте факт незначної кількості порушення та розглянутих судами кримінальних справ даної категорії ні в якому разі не може служити підставою для неуважного ставлення до них, у тому числі на рівні наукових досліджень, особливо з урахуванням їх високої латентності.
Необхідно зазначити, що теоретичною базою послужили фундаментальні наукові положення загальної теорії кримінального права, а також праці як вітчизняних фахівців із проблеми дослідження злочинів в сфері використання електронно-обчислювальних машин, їх систем та комп’ютерних мереж, так і науковців колишнього СРСР, Російської Федерації та США, зокрема П.П. Андрушка, Ю.М. Батуріна, П.Д. Біленчука, М.С. Вертузаєва, В.Б. Вєхова, О.Г. Волеводза, В.Д. Гавловського, В.О. Голубєва, В.Г. Гончаренка, М.В. Гуцалюка, А.М. Жодзишського, Р.А. Калюжного, Ч. Кауфмана, О.І. Котляревського, В.В. Кузнєцова, В.Г. Лукашевича, В.М. Машукова, А.А. Музики, П.М. Пака, М.І. Панова, Р. Перлман, А.М. Ришелюка, Б.В. Романюка, М. Спесінера, О.П. Снігерьова, В.П. Хорста, О.М. Юрченка та багатьох інших.
Для розробки теми курсової роботи та вирішення поставлених завдань також широко використовувалися наукові роботи з загальної теорії держави і права, конституційного, кримінально-процесуального, цивільного та інших галузей права, а також з інформатики.
Актуальність боротьби з вказаними злочинами, неоднозначність підходів та висновків наукових досліджень щодо змісту ознак складу злочину, передбаченого ст. 361 КК України, та необхідність створення відповідної світовим вимогам належної вітчизняної правової бази в цій області й обумовили вибір теми цього дослідження.
Основна мета роботи полягає у комплексному аналізі об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 361 КК України, формулюванні пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства та рекомендацій з питань правильної кваліфікації досліджуваного складу злочину, відмежування його від суміжних складів та кваліфікації його за сукупністю з іншими злочинами.
Відповідно до поставленої мети вирішуються такі основні завдання:
· визначення та узагальнення чинників, що обумовлюють кримінальну відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж;
· обґрунтування необхідності виокремлення юридичних складів злочинів, які визначені в диспозиції ст. 361 КК України як альтернативні діяння об’єктивної сторони передбаченого нею складу злочину;
· з’ясування сутності та змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак складів таких злочинів;
· дослідження і характеристика особливостей видів кваліфікованого складу таких злочинів; визначення критеріїв відмежування несанкціонованого доступу до комп’ютерної інформації та умисного
· розповсюдження шкідливих комп’ютерних програм від суміжних складів злочинів; визначення особливостей кваліфікації вказаних діянь у сукупності з іншими злочинами;
· формулювання на підставі проведеного аналізу пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства, яким регламентується відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж.
Об’єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем та комп’ютерних мереж.
Предметом дослідження є норми кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за злочини в сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж.
Методи дослідження, які використовувалися в процесі здійснення дослідження: діалектичний метод, системно-структурний та функціональний методи, історико-правовий метод, порівняльно-правовий і догматичний методи.
Розділ 1. Проблема злочинів несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів) , автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку
На сучасному етапі розвитку суспільство стає все більше залежним від роботи комп’ютерних систем для автоматичної обробки інформації. Це стосується різних сфер діяльності людини. Усі найважливіші функції, так чи інакше, здійснюються з використанням комп’ютерів, автоматизованих систем (далі — АС) та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.
Завдяки удосконаленню комп’ютерних систем з’являються нові можливості для вчинення невідомих раніше правопорушень, а також традиційних злочинів новими засобами. Останнім часом в Україні наявна стійка тенденція до збільшення кількості злочинів, учинених у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів; далі — ЕОМ), АС та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку (комп’ютерних злочинів) [22, с.45].
Комп’ютерна злочинність — це особливий вид злочинів, пов’язаних із незаконним використанням сучасних інформаційних технологій і засобів комп’ютерної техніки. В їх основі можуть бути політичні, хуліганські, корисливі й інші мотиви. Це зумовлює необхідність розвитку й удосконалення правових засобів регулювання суспільних відносин у сфері інформаційної діяльності.