На думку Г. Середи, найближчим часом необхідне кардинальне реформування прокурорської системи підвищення кваліфікації, у тому числі диференціації термінів його проходження різними категоріями працівників, перехід до популярної в Європі системи тренінгових моделей [13, c. 5-9].
У період проходження служби всі проку рорсько-слідчі працівники підлягають атес тації. Висновок атестаційної комісії є основою для прийняття рішення про підви щення прокурора чи слідчого в посаді чи класному чині. Порядок атестації передбачений Положенням про атесту вання прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України [5, с. 179], яким визначено, що атестування прокурорсько-слідчих кадрів здійснюється Вищою атестаційною комісією Генеральної прокуратури України та атестаційними комісіями, що створюються при обласних і прирівняних до них прокуратурах і при прокуратурах міст з районним поділом. Атестування проводиться один раз на 5 років. При вирішенні питання про висунення на вищу посаду чи пониження в посаді, а також за наявності серйозних недоліків у роботі або поведінці прокурорів і слідчих атестування за пропозицією керівника відповідної прокуратури або її структурного під розділу проводиться достроково. Молоді спеціалісти підлягають атестуванню по закінченні ста жування, а повторно — за 2 роки. Особи, які мають досвід робо ти в правоохоронних органах, але вперше призначені на прокурорсько-слідчі по сади, підлягають атестуванню не раніше, ніж через 6 місяців роботи на цих посадах [5, с. 179].
Задля приведення законодавства про прокуратуру у відповідність до стандартів захисту дитинства і материнства М.К. Якимчук пропонує передбачити у положенні про атестування прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України, що жінки, які перебувають у відпустці по вагітності, пологах і догляду за дитиною, проходять атестацію не раніше ніж через рік після виходу на роботу; вагітні жінки можуть проходити атестацію за власним бажанням [17]. Варто також передбачити, що по закінченні строку повноважень прокурорів, які призначаються строком на п’ять років, повинна проводитися перевірка роботи очолюваної ними прокуратури, за наслідками якої повинна проводитися атестація. Не пізніше ніж за місяць до закінчення п’ятирічного строку повноважень, з урахуванням результатів атестації, повинно вирішуватися питання про подальше призначення вказаних працівників[17].
Підсумовуючи викладене, варто підкреслити важливість підвищення кваліфікації, стажування та атестації прокурорсько-слідчих працівників, а отже правового регулювання цих процесів, що є особливо актуальним під час реформ в Україні і, зокрема, становлення нової, демократичної системи державних та правоохоронних органів.
Служба в органах прокуратури відзначається традиційним переведенням кваліфікованих працівників з метою підвищення ними кваліфікації та підвищення їх неупередженості – їх ротацією. Отже, переведення прокурорів, слідчих або науково-педагогічних працівників відбувається:
1) з ініціативи працівника, в порядку ви значеному законодавством про працю;
2) у по рядку ротації – в межах органів прокуратури без підвищення або пониження урівні посади без згоди працівника з обов’язковим мотивуванням підстав такого переведення;
3) у порядку пониження у посаді – переведення з пониженням у посаді прокурора або слідчого, до якого було застосоване за висновком атестаційної комісії дисциплінарне стягнення у вигляді пониження в посаді.
Досвідчені кадри — основа ефективного виконання завдань органів прокуратури. Одночасно стабільність породжує застій у кадрах. Тому надзвичайно важливо стабільність кадрового складу сполучати з його ротацією. Під ротацією розуміється зміна кадрового складу, при чому не тільки по горизонталі, а й по вертикалі. Але при ротації або назва посади залишається колишньою, а місце роботи змінюється, або змінюється і посада, але її рівень залишається таким же. Прокурорський працівник з огляду на єдність прокурорського нагляду не може бути вузьким фахівцем, він зобов’язаний добре орієнтуватися на будь-якій ділянці прокурорської діяльності, тому дуже важливо періодично переміщати прокурорського працівника по горизонталі, змінюючи ділянки роботи. В органах прокуратури ця робота має особливий характер. Періодична ротація кадрів передбачена серед заходів проти зловживань державних службовців у ряді нормативних актів, що регулюють боротьбу з корупцією. Із їх змісту випливає, що ротація – особливий вид пере ведення на іншу роботу, який не потребує згоди працівника [16, с. 74]. Ротація здійснюється в інтересах держави і сприяє підвищенню кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів, не дозволяючи їм довго затримуватись на одній посаді або в одному підрозділі.
Але Пленум Верховного Суду України в постанові № 9від 1 листопада 1996 р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” роз’яснив, що не можуть застосовуватись як такі, що суперечатьч. З ст. 43 Конституції України положення, які передбачають можливість тимчасового переведення працівника без його згоди на іншу роботу в порядку дисциплінарного стягнення, в порядку виробничої необхідності або простою, а також можливість виконання ним роботи, не передбаченої трудовим договором [7, с. 222-228].
Закони ж України “Продержавну службу” та “Про прокуратуру” взагалі не передбачають порядкуздійснення ротації. Не передбачено й порядок і підстави проведення ротації увідомчих нормативних актах. Та оскільки ротація пов’язана з переміщенням наіншу роботу, то підстави, порядок проведення та її правові наслідки повинні встановлюватись нормами трудового права.
Переведення відбувається і в порядку переведення на іншу роботу працівника, який ви знаний атестаційною комісією таким, що не від повідає займаній посаді. Він переводиться протягом місяця після ознайомлення з рішенням за його згодою. За відсутності такої згоди з ним може бути розірвано трудовий договір відповідно до законодавства про працю.
Наступний вид переведення – призначення, працівника на посаду керівника органу прокуратури на п’ятирічний строк. В органах прокуратури створюється кадровий резерв для зайняття посад, а також для просування по службі. Для зарахування до резерву на заміщення керівних посад має бути згода працівника [6]. НаказомГенерального прокурора України при призначення на вищестоящу посаду визначається строк повноважень підпорядкованого прокурора, що означає зміну умови попередньо укладеного з ним трудового договору: укладення трудового до говору на певний строк. Статус прокурора як працівника при цьому погіршується: по-перше, розірвати строковий трудовий договір з власної ініціативи працівник має право тільки за наявності обставин, передбачених у ст. 39 Кодексу законів про працю,а, по-друге, по закінченні вказаного строку договір з ним може бути припинено[5].
На практиці по закінченні строку здійснення ними повноважень, проводиться атестація, за результатами якої вирішується питання про подальше призначення працівника. Та при цьому, на нашу думку, не достатньо захищеного трудові права. Керівний працівник, який визнаний атестаційною комісією таким, що не відповідає займаній посаді, протягом місяця після ознайомлення з рішенням може бути переведений за його згодою на іншу роботу, а за відсутності такої згоди з ним може бути розірвано тру довий договір відповідно до законодавства про працю. Однак немає ніякої гарантії, що при позитивних результатах перевірки діяльності очолюваної ним прокуратури та його атестації він буде призначений на наступний строк або хоча б займе посаду, рівнозначну тій, яку займав до останнього призначення.
Аналізуючи правові засади переведення в органах прокуратури, М.К.Якимчук доходить висновку, що на законодавчому рівні слід встановити доповнення до ст. 46 Закону України “Про прокуратуру» такого змісту: (ч. 4) “Працівники прокуратури по закінченні п’ятирічного строку призначення їх на посаду, після отримання позитивного висновку, наданого атестаційною комісією, мають право призначення та наступний строк або призначення на попередню посаду або з їх згоди на посаду, рівноцінну тій, яку займали до останнього призначення. Працівники, визнані у встановленому порядку незаконно звільненими, незаконно переведеними на інші посади або позбавленими класного чину, підлягають поновленню в попередній посаді такласному чині або з їх згоди призначенню на рівнозначну посаду” [17].
Припинення служби в органах прокуратури відбувається в результаті дострокового звільненняпрокурорсько-слідчих кадрів або їх ви ходу у відставку, однак чинне законодавство не дає їх правового визначення, закріплено лише випадки дострокового припинення повноважень Генерального прокурора України [3].
На думкувже згаданого М.К.Якимчука, в законі необхідно чітко визначити випадки дострокового припинення повноважень прокурорсько-слідчих працівників та встановити, що “відставкою є припинення служби в органах прокуратури України прокурором або слідчим органів прокуратури, за його письмовою заявою” [17], та встановити підстави для такої відставки, зокрема: