Як приклад, також можна також навести постанову судді Кіровського районного суду м. Кіровограда про відмову в задоволенні подання про надання дозволу на розкриття банківської таємниці на тій підставі, що процедура розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, детально регламентується ЦПК України, а тому такий вид справ підвідомчий місцевим судам та розглядається не за нормами КПК України, а за нормами ЦПК України [13].
Законом передбачено, що у невідкладних випадках обшук, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведений без постанови судді, але із зазначенням у протоколі причин, що обумовили проведення обшуку без постанови судді з подальшим повідомленням прокурора протягом доби про проведену слідчу дію та отримані результати (ч.7 ст. 177, ч. 6-8 ст. 190 КПК України).
Зі змісту зазначених норм незрозуміло, чи повинен слідчий виносити постанову про проведення цих слідчих дій у невідкладних випадках.
На нашу думку, прослідковується певна неузгодженість також між положеннями ч. 5 та ч. 6 ст. 177 і ч. 4 та ч. 7 ст. 190 КПК України. Вона полягає в тому, що обшук та огляд житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді, однак, у разі проведення цієї слідчої дії у невідкладних випадках, слідчий направляє повідомлення прокуророві. У такому випадку суддя позбавляється права оцінити законність та обґрунтованість проведеної слідчої дії. Крім того, чинна редакція статті не дає відповіді на питання, яке рішення має право прийняти прокурор після ознайомлення з копією протоколу. Зважаючи на це, вважаємо за необхідне законодавчо закріпити положення про те, що після проведення обшуку житла чи іншого володіння особи у невідкладних випадках слідчий зобов’язаний направити копії постанови про проведення слідчої дії та протоколу прокурору та судді. Ця пропозиція підтверджується результатами проведеного дослідження. Так, 60,4 % (113) опитаних слідчих зазначили, що повідомлення про проведення обшуку (огляду) житла чи іншого володіння особи необхідно направляти також судді. У такому разі останній зможе перевірити не лише законність та обґрунтованість рішення про проведення слідчої дії, а й сам хід і отримані результати, а також оцінити невідкладність обставин, що викликали необхідність її проведення без постанови судді. Крім того, слушною видається пропозиція С. Н. Алексєєва законодавчо визначити процедуру перевірки судом законності та обґрунтованості слідчої дії [4, с. 101]. На нашу думку, вона повинна бути ідентичною до процедури розгляду подання про проведення обшуку (виїмки), однак проводитися у відкритому судовому засідання. Тобто, за необхідності, суддя має право опитати підозрюваного чи обвинуваченого, його захисника, особу, у провадженні якої перебуває справа, вислухати думку прокурора, після чого, в залежності від наявних для того підстав, винести постанову про законність чи незаконність слідчої дії.
Закон також передбачає можливість проведення огляду без постанови судді за наявності письмової згоди власника житла чи іншого володіння особи (ч. 5 ст. 190 КПК України). Однак на практиці можуть виникнути випадки, коли у житлі проживає декілька осіб, причому не усі з них погоджуються на проведення обшуку. Видається, що у такій ситуації, за винятком невідкладних випадків, слідчий не має права здійснювати огляд і повинен звернутися до суду із поданням про проведення зазначеної слідчої дії.
Аналізуючи співвідношення судового контролю та прокурорського нагляду за додержанням законів на досудових стадіях кримінального судочинства, А. Р. Тумянц підкреслює, що правова природа судового контролю суттєво відрізняється від прокурорського нагляду. Це пояснюється тим, що суд, на відміну від прокурора, не є представником ні органу обвинувачення, ні сторони захисту, що припускає неупередженість та незалежність суду. Тому всі процесуальні рішення, які обмежують права та свободи громадян, мають або санкціонуватися судом, або мати можливість бути оскарженими. Таким чином створюються гарантії законності та обґрунтованості прийнятих рішень [3, с. 9].
На підставі викладеного можемо зробити висновок, що діяльність суду на стадії досудового розслідування є важливою гарантією законності та обґрунтованості проведення слідчих дій [5, с. 70-76]. Однак, незважаючи на значні переваги судового контролю, він має чимало суттєвих вад. Так, наприклад, суд не в змозі постійно відслідковувати процес розслідування, а отже повною мірою оцінювати та скеровувати діяльність слідчого на пошук доказів у кримінальній справі. Крім того, закріплений у законі порядок прийняття рішень суддею на досудовому розслідуванні знижує оперативність слідчих органів, що може спричинити втрату доказів [7, с. 243]. Так, 30,3 % (57) анкетованих слідчих зазначили, що процедура отримання дозволу на проведення слідчих дій, яка існує на сьогодні, призводить до затягування слідства через високу завантаженість суддів; 24,0 % (45) стверджують, що вона створює загрозу прийняття суддею необ’єктивного рішення внаслідок дефіциту інформації та часу. І лише 45,7 % (86) визнали, що такий порядок прийняття рішення виступає гарантією обґрунтованості провадження слідчих дій.
До того ж, на відміну від прокурора, суд не в змозі попереджати та виявляти порушення закону в процесі розслідування злочинів. Суд також не уповноважений ініціювати свою участь у досудовому провадженні, тобто суд може реалізувати свої повноваження на стадії досудового розслідування лише після звернення до нього у визначеному законом порядку.
слідчий суддя розслідування клопотання
Література
1. Галаган В. И. Использование следователем информации на первоначальном этапе расследования : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ,,Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / В. И. Галаган. – К., 1992. – 24 с.
2. Кримінально-процесуальні засоби доказування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 ,,Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / С. М. Стахівський. – К., 2005. – 30 с.
3. Григорьев В. Н. Правовые и организационные основы принятия решений в уголовном процессе (досудебные стадии) : монография / В. Н. Григорьев, Г. А. Кузьмин. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. – 136 с.
4. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. / Белкин Р. С. – М. : Юристъ, 1997. –
Т. 2 : Частные криминалистические теории. – 1997. – 464 с.
5. Михайлов А. Институт понятых – архаизм российского уголовного судопроизводства / А. Михайлов // Законность. – 2003. – № 4. – С. 29–31.
6. Кучинська О. П. Участь понятих у кримінальному процесу України : за та проти / О. П. Кучинська // Адвокат. – 2008. – № 9. – С. 10–12.
7. Лук’янчиков Є. Д. Участь понятих у кримінальному судочинстві / Є. Д. Лук’янчиков // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2004. – № 5. – С. 196–203.
8. Маляренко В. Т. Кримінальний процес України. Стан та перспективи розвитку : Вибрані наукові праці : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Маляренко В. Т. – К. : Ін Юре, 2004. – 600 с.
9. Богунов В. Протоколювання та звукозапис : співвідношення функцій / В. Богунов // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 108–112.
10. Бацько І. Процесуальна регламентація складання протоколів слідчих дій / І. Бацько // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів : Львів. ін-т внутр. справ, 2001. – № 3. – С. 190–195.
11. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України : Закон України від 25 груд. 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 19. – Ст. 261.
12. Про інформацію : Закон України від 2 жовт. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48 – Ст. 650.
13. Маркусь В. О. Криміналістика : [навч. посіб.] / В. О. Маркусь. – К. : Кондор, 2007. – 558 с.
14. Бажанов М. И. Законность и обоснованность основных судебных актов в советском уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ,,Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / М. И. Бажанов. – Х., 1967. – 34 с.
15. Грошевой Ю. М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе / Ю. М. Грошевой. – Х. : Вищ. шк., 1979. – 143 с.
16. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя : Правовые и организационные проблемы / Дубинский А. Я. – К. : Наук. думка, 1984. – 182 с.
17. Глинська Н. В. Обґрунтування рішень у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 ,,Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Н. В. Глинська. – Х., 2003. – 20 с.
18. Муратова Н. Г. Процессуальные акты органов предварительного расследования : Вопросы теории и практики / Муратова Н. Г. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1989. – 119 с .