Спеціально-соціальні (юридичні) функції права
До основних юридичних функцій права відносять:
регулятивну,охоронну і захисну.
Регулятивна(впорядкувальна) - функція упорядкування суспільних відносин, визначення лінії поведінки людей, наділення їх певними правами та обов'язками. Функція встановлення та гарантування державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладання та виконання, яка має на меті витиснення шкідливих для суспільства відносин та охорону позитивних.
Розрізняють статистичну і динамічну регулятивні функції.
Регулятивна статистична(закріплювальна) - упорядковує суспільні відносини фіксуванням основних прав і свобод особи,компенсації державних органів і посадових осіб (наприклад, норми конституційного права про право людини на відпочинок,освіту) . Здійснюється за допомогою дозвільних і заборонних норм,які спричиняють правовідносини пасивного типу.
Регулятивна динамічна(стимулююча) - забезпечує розвиток бажаних відносин,активної поведінки суб’єктів права (наприклад,покладання обов’язку платити податки,відбувати військову повинність).
Здійснюється за допомогою зобов’язувальних норм,які спричиняють правовідносини активного типу.
Охоронна(попереджувальна) – це функція установлення і гарантування державою профілактичних і запобіжних заходів,порядку їх покладання і виконання,що мають на меті усунення(витіснення) шкідливих, небажаних для суспільства відносин, їх обмеження, та охоронну позитивних.
Охоронно-обмежувальний (попереджальний) вплив права здійснюється за наявності конфліктів, спорів про право, не доведених до правопорушення, і спрямований на охорону суб’єктивних прав та забезпечення соціальної справедливості. Охоронна функція виражається у фізичному і психічному примусі, іноді винятково у психічному (переконанні), не рідко потребує обвинувальної діяльності (привід, арешт майна, затримання як підозрюваного).
Захисна (відбудовна) – це функція установлення і гарантування державою засобів юридичного впливу, пов’язаного із спричиненням шкоди суб’єктам права , посяганням на їх правовий стан і «захисною» реалізацією права – спрямованістю на захист суб’єктивних прав. Захисний вплив права виявляється за наявності правопорушення, вчиненні шкоди суб’єктам права;іноді виражається у застосуванні примусових заходів (фізичного примусу – позбавлення волі особи, котра вчинила злочин) і, як правило, потребує оборонної діяльності, діяльності з побудови, відновлення, порушених прав і інтересів, правового стану (поновлення на роботі чи посадові незаконно звільненого працівника;сплата аліментів; захист особи від необґрунтованого обвинувачення, осуду, обмеження її прав і свобод; самозахист прав тощо).
На рівні суб’єктів права слід розмежовувати поняття «охороно» і «захист» .
Іноді один і той самий орган наділений правом охорони і захисту. Так, і суд чи інший юрисдикційний орган, а також його уповноважена посадова особа мають право(правомочність) не тільки захищати суб’єктів права, але й охороняти їх за допомогою установлених законом заходів правового впливу. Адвокати, а також фізичні, посадові і юридичні особи, котрі не наділені законом юрисдикційними повноваженнями, не мають права займатися «охороною». Вони можуть здійснювати тільки правовий «захист». Правоохоронні органи, їх посадові особи наділені правами (правомочностями) охорони і захисту прав і свобод суб’єктів права.
Отже, охоронна і захисна функції права не дублюють одна одну, але вони взаємопов’язані і витікають одна з одної, бо немає об’єктів, які б тільки охоронялися чи тільки захищалися.
1.3 Форми і методи втілення в життя функцій права
У науці поняття реалізації функцій права розроблено недостатньо. На сьогоднішній день спеціальні монографічні дослідження, цілком присвячені даному питанню, за рідкісним винятком, відсутні. Незважаючи на це зазначений термін досить широко вживається в юридичній літературі. Мабуть, це обумовлено здається очевидністю, аксіоматично відповідного поняття. Найчастіше реалізація функцій права ототожнюється із здійсненням (реалізацією) права. Ці явища, безперечно, мають чимало спільного, проте вони не ідентичні в усіх відношеннях. Основна їх відмінність випливає з принципової різниці категорій, в єдності з якими в даному випадку використовується термін «реалізація », - право і функції права.
У яких же формах реалізуються функції права?
Вище зазначалося, що функція права - це правовий вплив, що здійснюється у трьох формах:
*Інформаційного;
*орієнтаційної ;
*правового регулювання;
Відповідно до цих формами виділяють три форми реалізації функцій права: *інформаційну,
* орієнтаційну,
*правового регулювання.
Інформаційна форма реалізації функцій права полягає в тому, щоб повідомити адресатам вимоги держави, які стосуються поведінці людей, інакше кажучи, довести до їх відома, які є в суспільстві, схвалюються або допускаються державою можливості, об'єкти, засоби і методи досягнення суспільно корисних цілей і, навпаки, які - суперечать інтересам суспільства, держави та громадян.
Джерела, з яких громадяни отримують інформацію про зміст норм права, можуть бути самими різними: офіційні, засоби масової інформації, юрисконсульти, адвокати, інші особи юридичної професії, керівники різних рівнів, друзі, знайомі, родичі, популярна юридична література та ін.
Правова інформованість як форма реалізації функцій права має величезне значення, однак на сьогоднішній день її рівень значно відстає від потреб суспільного розвитку і потребує суттєвого підвищення. Особливого значення ця обставина має в періоди, коли йде інтенсивне оновлення законодавства. Тому громадяни об'єктивно потребують отримання правової інформації про чинне законодавство, про зміни, доповнення, виключення, що вносяться до нього, про нові закони і т.д. Не. випадково на порядок денний було поставлено завдання організувати юридичний всеобуч як єдину загальнодержавну програму, що охоплює всі верстви населення, всі кадри в центрі і на місцях.
Наступною, не менш значущою, формою реалізації функцій права є орієнтаційний вплив. Справа в тому, що важливі не тільки знання норм права, а й вироблення у громадян позитивних правових установок, які утворюють правову орієнтацію, що є наслідком орієнтаційного правового впливу. Сутність правової установки в правовій сфері можна визначити як схильність особистості до сприйняття норм права, його оцінки, готовність до вдосконалення дії, що має юридичне значення, або ж як імовірність того чи іншого варіанта поведінки (діяльності) у сфері правового регулювання.
Орієнтаційний правовий вплив складається із сукупності правових установок і являє собою двоєдиний процес: формування установок, з одного боку, та їх впливу на правову поведінку громадян, з іншого. Правові установки підрозділяють на:
*позитивні (спонукають до правомірної поведінки, у тому числі - до правової активності громадян)
*негативні (спонукають до протиправної поведінки).
Існуючі дві групи правових установок знаходяться в нерозривному зв'язку з двома видами правових орієнтації. Так, установки, які спонукають до правомірної поведінки, у сукупності утворюють позитивну правову орієнтацію, а установки, які спонукають до протиправної поведінки, - негативну правову орієнтацію.
Завданням орієнтаційного впливу права є формування позитивних правових орієнтирів.
Центральне місце в системі правового впливу займає правове регулювання, оскільки воно для права є специфічним, безпосередньо юридичною дією і здійснюється за допомогою особливої системи правових засобів, які утворюють в сукупності механізм правового регулювання.
Реалізація функції права в рамках цієї форми складається із з'ясування наступних принципових положень:
умов ефективності регулювання;
процесу правового регулювання;
соціальних результатів регулювання.
Продовжуючи думку про способи (форми) реалізації функцій права, необхідно зупинитися на наступному моменті. Якщо однією з форм реалізації права як такого є правовідносини, а без реалізації права неможлива реалізація його функцій (реалізація функцій права обумовлена реалізацією правових норм, оскільки самі функції обумовлені правом і є похідними від нього), то цілком очевидно, що правовідносини є тією сферою (формою), в якій також відбувається реалізація функцій права. Крім того, не викликає сумнівів та обставина, що в правовідносинах втілюється соціальне призначення права як регулятора життя суспільства, а реалізація функцій права є реалізація соціального призначення права. Тому зміст реалізації функцій права набагато об'ємніше, ніж просто встановлення відповідних правил поведінки.
Запропонована характеристика функцій права, природно, не вичерпує всього різноманіття цієї складної і важливої проблеми. Треба до того ж мати на увазі, що посилення ролі права в регулюванні суспільних відносин, особливо в захисті особистості, стабілізації суспільства, створення нормальних умов життєдіяльності, зумовлять і подальшу розробку проблеми функцій права.
держава функція право
Розділ II Функції права і механізм управління держави
2.1 Причини невиконання функцій права
Причин цьому безліч. Назвемо лише головні з них.
Перш за все - це нестабільна політична ситуація. Конфліктні відносини законодавчої і виконавчої гілок влади призвели до розвалу всієї системи державного управління, дестабілізації суспільного життя.
Президент, який взяв у свої руки законодавчу владу після відставки
Верховної Ради України, спробував заповнити правовий вакуум шляхом видання Указів, що мають силу Законів. Але поєднання законодавчих та виконавчих повноважень в одних руках не дає позитивних результатів. Чітке поділ влади в поєднанні з їх конструктивним взаємодією - єдиний, на наш погляд, шлях до правової держави. Новостворений законодавчий орган, не мав досвіду законотворчої діяльності, не здатний, поки що повною мірою регулювати процес виконання законів.