Проаналізувавши законодавчі та доктринальні положення в сфері забезпечення екологічної безпеки містобудівної діяльності, на нашу думку, можна виокремити наступні правові ознаки, притаманні поняттю екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України:
4) наявність підстав для виділення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст як різновиду і частини загальної екологічної безпеки;
5) становлення та розвиток абсолютних правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;
6) пріоритетність забезпечення вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України;
7) наявність системи правових норм екологічного та містобудівного, санітарного законодавства, техніко-юридичних та нормативних документів та інших регулятивних правових засобів, дія яких спрямована на забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст;
8) наявність екологічного ризику, що виступає ознакою небезпеки і має бути мінімізований у плануванні та забудові міст України.
В сучасній еколого-правовій літературі відсутнє визначення поняття екологічної безпеки у плануванні та забудові міст. Виходячи із загального поняття екологічної безпеки та спираючись на особливості, притаманні містобудівній діяльності, автор даної роботи пропонує наступне визначення: екологічна безпека у плануванні та забудові міст України – це такий стан розвитку суспільних правовідносин у сфері містобудування, при якому системою організаційно-правових, містобудівних, економічних та соціальних засобів забезпечується регулювання здійснення містобудівної діяльності спрямоване на дотримання пріоритету вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля в місті .
З позицій дисертантки, сформульоване вище поняття екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України лежить в основі складної категорії «правове забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України». Зауважимо, що поняття «правове регулювання» широко досліджувалося у юридичній літературі починаючи приблизно з 70-х років XX століття, зокрема, мова йде про наукові праці вчених-фахівців з загальної теорії права , , . В свою чергу, представники еколого-правової доктрині також зверталися в своїх роботах до використання понять «правове регулювання» та «правове забезпечення».
Отже, під правовим регулюванням слід розуміти здійснюваний за допомогою права та всієї сукупності правових засобів юридичний вплив на суспільні відносини . Етимологічно термін регулювання походить від латинського дієслова regule, що в перекладі означає упорядковувати. На погляд дисертантки, сутність правового регулювання якраз і полягає у впливі права на суспільні відносини з метою їх упорядкування, внаслідок чого вони набувають ознак правовідносин.
Оскільки екологічна безпека у плануванні та забудові міст України розуміється дисертанткою як стан розвитку правовідносин, про що зазначалося нами вище, то логічним видається застосування саме терміну «правове забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України», як забезпечення стану розвитку правовідносин. Підтвердженням вищевикладеного може слугувати наукова позиція В.І Андрейцева, на думку котрого забезпечення екологічної безпеки передбачає: “…оцінювання екологічного ризику здійснюваної діяльності, дотримання сукупності вимог, норм і нормативів екологічної безпеки зафіксованих в екологічному та інших галузях законодавства.” .
З позицій дисертантки, правове забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України – це розробка та здійснення системи організаційно-правових заходів, що спрямовані на регулювання містобудівної діяльності при пріоритетному дотриманні вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля в місті.
На погляд дисертантки, необхідно зауважити, що правова організація забезпечення екологічної безпеки є узагальненою й інтегрованою категорією, у якій відбиваються принципи, ознаки та особливості організаційно-структурних і правових засад забезпечення екологічної безпеки, дотримання вимог законодавства у цій сфері . Тому, розкриття змісту категорії «забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України» передбачає дослідження, насамперед, механізму правового забезпечення екологічної безпеки в цій сфері. В юридичній доктрині під механізмом, наприклад, правового регулювання розуміють всю сукупність юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив на суспільні відносини . Вищевикладений науковий підхід до визначення правового змісту поняття «механізм» був сприйнятий і розвинутий в еколого-правовій науці.Зокрема,В.І. Андрейцев пропонує розглядати механізм правового забезпечення екологічної безпеки як сукупність державно-правових засобів, спрямованих на регулювання діяльності, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для населення і природних систем, локалізації прояву екологічної небезпеки. При цьому, зазначений вчений серед сукупності державно-правових засобів забезпечення екологічної безпеки виділяє, зокрема, організаційно-превентивні, регулятивно-стимулюючі, розпорядчо-виконавчі, забезпечувальні та охоронно-відновлювальні заходи .
Аналізуючи зміст правової категорії «механізм правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України», дисертантка підтримує наукові позиції, відповідно до яких елементами зазначеного механізму виступають відповідні державно-правові засоби. А отже, на погляд дисертантки, під механізмом правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України слід розуміти сукупність організаційно-превентивних, регулятивно-стимулюючих, розпорядчо-виконавчих та забезпечувальних державно-правових засобів, спрямованих на регулювання містобудівної діяльності при пріоритетному дотриманні вимог екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України з метою попередження настання екологічної небезпеки та гарантування захищеності права громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля в місті.
Незаперечним є той факт, що, механізм правового забезпечення екологічної безпеки взагалі та у плануванні та забудові міст України, зокрема, в своїй основі відображає державну владу. Підтвердженням цьому слугують наступні особливості, які на нашу думку, притаманні механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. По-перше, правове забезпечення у досліджуваній сфері здійснюється за допомогою правових норм, що закріплюють вимоги екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України. Як відомо, правові норми завжди встановлюються і санкціонуються саме державою, в особі відповідних організаційно-правових структур. По-друге, механізм правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України спирається на можливість застосування державного примусу у разі порушення законодавчо закріплених вимог пріоритету екологічної безпеки містобудівної діяльності, шляхом притягнення винних осіб до юридичної відповідальності або застосування інших забезпечувальних заходів.
В сучасній юридичній еколого-правовій літературі склався науковий підхід щодо можливості приділяти більшу чи меншу увагу аналізу різних елементів механізму дії права, а отже і правового забезпечення, в залежності від характеру дослідницьких завдань . Тому, дисертантка, спираючись на завдання даного дисертаційного дослідження вважає за необхідне зупинитися саме на організаційно-правових засадах забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, дослідивши по-перше, регулятивно-стимулюючі засоби механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а саме систему чинного законодавства України в цій сфері; по-друге, розпорядчо-виконавчі засоби механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а саме систему організаційно-функціонального забезпечення в цій сфері; по-третє, забезпечувальні заходи механізму правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України, а саме систему юридичної відповідальності в сфері організаційно-правового забезпечення екологічної безпеки у плануванні та забудові міст України.
ЛІТЕРАТУРА
1. Екологічне право: Особлива частина: [підручник для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс ] / за ред. акад. АПрН В.І.Андрейцева. – К.: Істина, 2001. -544 с.
2. Екологічне управління / [В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін.] – К.: Либідь, 2004. – 430 с.
3. Ерофеев Б.В. Экологическое право России: / Ерофеев Б.В. ‑ . – М.: Профобразование, 2001. – 711 с.
4. Єрофєєв М.І. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища / Єрофєєв М.І. // Екологічне право України. Академічний курс: підручник / [Ю.С. Шемшученко, Г.І. Балюк, М.В. Краснова та ін.]; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. – С. 163-195.
5. Загороднюк П.О. Екологічна безпека як важлива складова національної безпеки України / Загороднюк П.О. // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. - 2005. - №4. – С. 11.
6. Інформаційні матеріали Міністерства регіонального розвитку та будівництва України про підсумки роботи та стан справ у будівельному комплексі України в 2007 році –Режим доступу: http://who-is-who.com.ua/bookmaket/flagmans2008/2/28/1.html.
7. Коваль Л. Адміністративне право України / Коваль Леонід. - К.: Основи, 1994.- 154 с.