Правова доктрина - акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, розроблені вченими з метою удосконалення законодавства, усвідомлені суспільством і визнані державою, як обов"язкові. (14, с.310.)
У країнах англосаксонського права судді нерідко обгрунтовують свої рішення посиланнями на праці англійських учених. Такі праці, а також юридичні навчальні посібники називають літературними джерелами права. Доктрина використовується в тих випадках, коли під час розгляду справи відсутній необхідний закон, судовий прецедент чи звичай. (3, с.124.)
Останнім часом використання доктрини, як джерела права помітно зросло. Нерідко обгрунтування тієї чи іншої позиції при винесенні судового рішення відбувається з урахуванням наукових посібників, а іноді і наукових статей. Удаються до них не для використання як первинного джерела, а для переконливості рішення. (14, с.552.)
З самого початку спосіб життя в Америці заохочував до демократії. Колоністи селилися на диких землях, покритих лісами. Вони мали працювати, щоб звести будівлі для тимчасового житла, забезпечити себе їжею та розчистити землю від лісів для ферм та житла. Це вимагало співпраці, підкріпленої вірою в те, що у Новому Світі всі люди мають однакові умови без надання будь-кому особливих привілеїв.
Необхідність рівноправності справила свій вплив на стосунки перших 13 колоній (Массачузетс, Род-Айленд, Делавер, Віргінія, Меріленд, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Джорджія) із материнською країною, Англією. (6, с.33).
Колонії користувалися певною автономією у внутрішніх справах, що підтверджувалося королівськими грамотами. Їхні мешканці вважалися громадянами Англії, хоча своїх представників у парламенті метрополії не мали. За ними визнавалася свобода релігії, право обирати посадових осіб, носити зброю, створювати ополчення, брати участь у обкладенні податками. Тут, в колоніях, діяв суд присяжних і англійське загальне право. (11, с. 190.)
Метрополія часто втручалася у справи колоній, до того ж це втручання мало негативний характер. Визначну роль у розвитку концепції природних прав і свобод громадян і в її практичній реалізації відіграв ряд документів.
4 липня 1776 р. у Філадельфії Конгрес виголосив знамениту "Декларацію незалежності сполучених штатів". Була проголошена повна незалежність штатів та розрив їхніх стосунків з англійською метрополією.
1 березня 1781 р. була прийнята перша конституція США - "Статті конфедерації" Нею проголошувався міждержавний союз штатів, за яким кожен з її суб"єктів союзу зберігав "свободу, незалежність, І усяку владу, юрисдикцію і право". Кожен штат мав свій парламент, свій уряд і власну конституцію.
Джордж Вашингтон назвав цю конституцію "мотузкою з піску". Надмірна суверенність окремих штатів становила небезпеку для інтересів федерації вцілому. Незважаючи на підтримку 12 штатів, проект провалився. (11, с. 191, с. 192)
Правлячим колам країни стало зрозуміло, що лише міцна централізована держава (а не "мотузка з піску") буде в змозі установити правопорядок і класовий мир у країні, забезпечити нормальні умови розвитку економіки.
Тому з 25 травня по 17 вересня 1787 в умовах глибокої таємності проходила робота конституційного конвенту. Після чотирьох місяців дебатів була вироблена конституція, якою США послуговується і сьогодні.4 березня 1789 р. вона була ратифікована 3/4 штатів вступили в дію. (11, с. 194)
Американська Конституція (див. додаток 1) була першою у світовій історії писаною конституцією, втіленою в практику державного життя, першою конституцією у формальному значенні цього слова. Вона являє собою унікальний документ, в тому розумінні, що для зміни її тексту передбачалася спеціальна процедура, котра ускладнювала її перегляд. Наприклад, при голосуванні проекту про зміну Конституції вимагалася кваліфікована більшість обох палат парламенту. При прийнятті поправок - не менше 2/3 обох палат конгресу, а при ратифікації-не менше 3/4 штатів.
Цікаво також те, що в США перегляд Конституції не тягне за собою (подібно до інших країн) зміну її первісного вигляду. Поправки (див. додаток 2) вносяться до неї у вигляді додаткових статей. Але для того, щоб будь-кому не закортіло робити це без кінця, автори Конституції передбачили складний механізм їх внесення: проект поправки повинна була схвалити кожна палата конгресу двома третинами голосів, а після цього поправки мають бути ратифіковані легіслатурами трьох чвертей штатів.
Конституція закріплювала республіканську форму правління як у межах усієї країни, так і в окремих штатах. На практиці це означало, що будь-які спроби змінити республіканський лад чи відокремити штати розцінювалися як державна зрада. (16, с. 196).
Конституція складається з 7 статей і, вже, на даний момент, 26 поправок.
У стислій вступній частині Конституції її розробка і прийняття обгрунтовані такими причинами: утворенням більш досконалого союзу, утвердженням правосуддя, охороною внутрішнього спокою, організацією спільної оборони.
У преамбулі говориться про сприяння добробуту тим, хто живий, і про надання їм і їхнім нащадкам благ і свобод.
Революційні гасла Декларації про права і свободи американських громадян не згадуються. Упорядники прагнули закріпити права і владу в США за багатою меншістю, всупереч демократичній більшості. Отже, структура загальнофедеральних властей і їхньої компетенції відповідала в першу чергу інтересам крупної буржуазії і плантаторів. У цьому смислі Конституція зробила крок назад у порівнянні з Декларацією незалежності.
Конституція не ліквідувала політичної автономії штатів, але вона протипоставила їй сильну центральну владу, Конфедерація перетворилась у федерацію. (8, с. 209.)
Конституція проголошувала Сполучені Штати Америки президентською республікою, особливостями якої є: поєднання повноважень глави держави і глави уряду в особі президента; позапарламентський метод обрання президента і формування уряду; відсутність у президента права розпуску найвищого законодавчого органу; відсутність у конгресу права приймати вотум недовіри до уряду; заборона членам уряду бути депутатами конгресу і навпаки. (16, с. 197)
Основоположним принципом Конституції став принцип "поділу властей", проголошений свого часу англійським філософом Локком і розвинений видатним мислителем Франції Монтеск"є - "одна влада стримує іншу". (8, с.210.)
Законодавча влада належить двопалатному конгресу. Нижня палата (Палата депутатів) формується відповідно до кількості населення у штаті, верхня (Сенат) представлена двома депутатами від кожного штату незалежно від кількості населення.
Будь - який законопроект приймається і обговорюється обома палатами Конгресу і після схвалення подається президентові на підпис, після чого набирає чинності. Відхилений Президентом законопроект шляхом застосування ним відкладувального вето може набрати чинності після повторного його схвалення двома третинами голосів Конгресу.
Виконавчу владу Конституція вручила Президенту.
Судова влада належить Верховному Суду і місцевим федеральним судам. (16, с. 196-197.)
Оригінальний та добре відпрацьований текст Конституції не містив в собі жодної статті, присвяченої громадським правам і свободам. Тому ще в період ратифікації окремі штати висували вимогу включити до федеральної конституції декларацію громадянських прав за зразком тих, що були у конституціях штатів.
Першому конгресові, скликаному на основі нової Конституції, довелося зайнятися поправками до неї. У червні 1789 р. було внесено перші 10 поправок, які до грудня1791 р. були ратифіковані штатами і вступили в силу. Вони одержали назву "Білля про права", оскільки так чи інакше торкалися політичних та особистих свобод громадян. (16, с. 199.)
Конституцію час від часу підправляли, але головні її положення дійсні й досі. Складається вона з 7 статей і 26 поправок. Вона дає повноваження центральному уряду, розподіляє ці повноваження поміж кількох урядових розгалужень та обмежує владу, як центрального уряду, так і окремих штатів. (10, с.12)
До початку 20-х років ХХ століття у США налічувалося 22 штати, половина з них були рабовласницькими. Між рабовласниками Півдня і буржуазією Півночі не припинялися конфлікти, особливо коли вконгресі вирішувалася доля нових штатів. Плантатори були зацікавлені у створенні нових рабовласницьких штатів. Буржуазія Півночі була проти цього. Плантатори прагнули зберегти свою перевагу у палатах конгресу. До 1861 р. майже всі американські президенти були з південних штатів.
Восени 1860 р. президентом був обраний один із найвидатніших діячів Америки, республіканець Авраам Лінкольн. Виходець із бідної сім"ї, він згодом став переконаним противником рабства. Його обрання послужило для рабовласників сигналом до заколоту. "Невідворотний конфлікт" між системою найманої праці вилився у відкриту громадянську війну. У грудні 1860 р. штат Південна Кароліна заявив про свій вихід із союзу, його прикладу послідували ще 10 південних штатів. (8, с.216, с.217)
18 лютого 1861 р. тимчасовим президентом Конфедерації південних штатів став Джефферсон Девіс, плантатор. В конституції Конфедерації відкрито проголошувалося, що рабство виступає основою політичного і економічного устрою нової держави (11, с. 203)
У ході війни (1861-1865рр.) уряд США видав закон про гомстеди (20 травня 1862) Акт передбачав фактично безкоштовну роздачу незайнятих земель громадянам США, а також іммігрантам, які виявили бажання взяти громадянство США. Лінкольн підписав також Прокламацію про звільнення рабів від 1 січня 1863 р.
У 1861-1879 рр. були розпочаті заходи, спрямовані на ліквідацію рабовласницької системи: в 1865 р. конгрес прийняв 13-ту поправку до конституції про скасування рабства на всій території США; у 1866 р. була прийнята 14-та поправка, за якою чорні наділялися цивільними правами. В лютому 1870 р. конгрес прийняв 15-ту поправку до Конституції. У ній записано, що право громадян не буде заперечуватися або обмежуватися під приводом раси, кольору шкіри або попереднього арабського становища.