Як слушно зазначає прихильник культуроцентричної концепції український кримінолог О.М. Костенко, дія будь-яких соціологічних і біологічних факторів у суспільному житті, в тому числі у породженні злочинності, визначається волею і свідомістю, а те, як саме воля і свідомість визначають дію вказаних факторів, – залежить від культури людей. Тому справедливою є формула: «Яка соціальна культура громадян – таке й їхнє життя» [7, с. 128]. На нашу думку, наведене дає підстави для висновку, що зазначена концепція є найбільш вдалою методологічною базою для пояснення детермінант злочинності.
Відповідно до розглядуваної концепції причини злочинності можна визначити як фактори, котрі приводять волю і свідомість людини у криміногенний стан – тобто спричиняють формування в особи комплексу сваволі й ілюзій, виявом якого і є злочини. Умови, відповідно, це фактори, що необхідні для того, щоб комплекс сваволі й ілюзій проявився саме у вигляді злочину [10, с. 76]. Таким чином, під причиною вчинення конкретного злочину слід розуміти ті негативні явища і процеси, під впливом яких у винної особи виник комплекс сваволі та ілюзій. Під умовою – ті явища і процеси, в результаті яких цей комплекс проявився у вигляді злочину.
Через призму культуроцентричної концепції розглянемо причини і умови статевих злочинів щодо неповнолітніх. До причин зазначеної категорії злочинів слід віднести чинники, які зумовлюють відсутність у особи належного рівня культури у задоволенні сексуальних потреб. Це безкультур’я виражається у використанні неповнолітніх для свого статевого задоволення.
Відсутність належного рівня культури спричинила виникнення у досліджуваних нами осіб комплексу сваволі та ілюзій. До чинників, які зумовили відсутність у особи належного рівня культури у статевих зносинах, слід віднести вплив сімейного оточення на формування культури задоволення сексуальних потреб. Як відомо, з початком життя людина постійно перебуває у спілкуванні з іншими людьми та знаходиться в малих соціальних групах, які впливають на неї та утворюють її соціальне середовище. Головним у функціонуванні злочинної поведінки є конкретне середовище, в якому відбувається розвиток особистості. Саме воно формує ціннісні орієнтації, переконання, які в подальшому допомагають їй обрати відповідну модель поведінки.
Конкурувати з сім’єю на початковому етапі не може жоден виховний заклад, адже саме родина з перших днів життя дитини бере на себе турботу про її здоров’я та виховання, дає дітям початкові знання про навколишній світ, виробляє у них певні уявлення та навички, допомагає здійснювати контакти з багатьма іншими людьми, надійно охороняє і захищає від життєвих труднощів та негараздів [14, с. 73].
Як слушно зазначає І.П. Васильківська, сімейне виховання має свою специфіку, свої особливості. Система виховання відносин у сім'ї характеризується природною близькістю між вихованцем і вихователем, інтимним та емоційним ставленням батьків і дітей один до одного. Йдеться не лише про почуття любові і довіри, а й про відчуття дітьми своєї безпеки, захищеності, можливості ділитися своїми переживаннями, отримувати допомогу. Притаманні здоровому сімейному колективу почуття взаємної довіри, зацікавленості, взаємного піклування між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми створюють якнайсприятливіші умови для здійснення сім’єю своєї виховної та водночас [5, с. 3] антикриміногенноїфункції, результатом чого є успішне формування людської особистості.
Судова практика підтверджує, що чинником, який формує комплекс сваволі та ілюзій і який під впливом нижче розглядуваних умов може проявитися у вчиненні статевих злочинів щодо неповнолітніх, є наявність криміногенного впливу сімейного середовища або найближчого оточення за межами сім’ї. Важливо підкреслити, що першим соціальним середовищем, у якому розпочинається формування повноцінної особистості, є сім’я. В ній виховуються такі важливі якості людини, як стриманість, повага до іншої статі, непримиренність до насильства та цинізму, культура інтимних стосунків.
Проведене нами емпіричне дослідження виявило, що формування злочинної поведінки осіб, які вчинили статеві злочини щодо неповнолітніх, здійснюється під впливом негативних процесів, які відбувалися в їхній сім’ї. Так, 75% засуджених за статеві злочини проти неповнолітніх проживали в неблагополучних сім’ях, у яких насильницькі форми поведінки стали нормою. Нерідко траплялися випадки статевих зносин батьків у присутності дітей. Значний вплив на формування злочинної поведінки мав розбещуючий вплив дорослих у період статевого формування дитини. У результаті такого впливу в особи сформувались переконання, що задоволення статевих потреб можливе будь-яким способом і до будь-якої особи. При цьому це мотивувалося тим, що, мовляв, до нього застосовувались такі самі дії, то чому ж він не може цього робити стосовно інших.
Слід зазначити, що у благополучних родинах, де виховувались засуджені, батьки не приділяли дітям належної уваги, або, навпаки, потурали їхнім забаганкам. Внаслідок такого виховання у досліджуваних нами осіб сформувалась психологічна атмосфера вседозволеності. На нашу думку, всі наведені негативні впливи сімейного оточення не могли не вплинути на волю та свідомість досліджуваних нами злочинців.
Слушно з цього приводу зазначив А.С. Макаренко: «Виховує все – люди, речі, явища, але у першу чергу батьки. Значення батьків при вихованні дітей просто неможливо переоцінити. Від батьків дитина одержує ласку і хліб, від них чує перше слово, навчається робити перші кроки у житті. І від того, як батьки зуміють виховати свою дитину, нерідко залежить її доля» [8, с. 18–20].
Отже, наведене дає підстави констатувати, що на сучасному етапі розвитку нашої держави, сім’я не виконує покладеної на неї антикриміногенної функції. У свою чергу байдужість батьків викликає відповідну реакцію з боку дітей. У сім’ях, де батько й мати зайняті лише своїми справами, діти прагнуть знайти собі товариство і бути якнайдовше поза сім’єю [2, с. 84].
Проведене нами анкетування засуджених підтвердило, що переважна більшість осіб, які вчинили статеві злочини щодо неповнолітніх, не отримували належної уваги з боку сім’ї (Додаток А). Тому недостатня увага батьків до дітей зумовила те, що вони шукають її в оточенні вуличних компаній. Здебільшого такі компанії виникають для спільного проведення дозвілля. Як правило, таке оточення характеризувалося легковажно-безвідповідальним ставленням до встановлених правил поведінки. Підлітки в таких компаніях спілкуються з уже розбещеними однолітками та ведуть цинічні розмови про інтимні сторони життя, що впливає на зростання статевого потягу. Під впливом зазначених факторів формуються погляди на життя підлітка, його звички, які переростають у норми поведінки [6, с. 14].
Таким чином, психологічний вплив соціальної групи, в якій проводили своє дозвілля досліджувані нами злочинці, зумовив виникнення у них аморальної поведінки.
Недоліки сімейного виховання, криміногенний вплив несприятливого середовища слід віднести до чинників, які сприяли відсутності у особи належного рівня культури у задоволенні статевих потреб. Водночас зазначені фактори викликають формування в особи комплексу сваволі та ілюзій.
До умов зазначеної категорії злочинів належать чинники, які сприяють формуванню та прояву цього комплексу сваволі та ілюзій. На підставі вивчених та узагальнених відомостей щодо статевих злочинів, які вчиняються стосовно неповнолітніх, встановлено умови, котрі сприяли їх вчиненню. Серед них слід назвати економічну нестабільність, безробіття, низький життєвий рівень населення, підміна моральних цінностей у суспільстві, сексуальна свобода, розбещеність, вплив засобів масової інформації та порнографії.
Існування зазначених чинників підтверджується, зокрема, тим, що за вісімнадцять років незалежності Української держави відбулись реформи державного, суспільного та економічного устрою. Незважаючи на значний період часу, що минув, процеси демократизації економічного та культурного життя країни надалі супроводжуються загостренням суспільних відносин, породжуючи нові соціальні явища, які не тільки негативно вплинули на життя людей, а й створили підґрунтя для вчинення злочинів насильницького характеру.
Такий період розвитку держави, який характеризується економічною нестабільністю, соціальними та політичними стресами, невпевненістю у своєму соціальному та моральному становищі, неможливістю змінити своє життя на краще, зумовив виникнення факторів які сприяли прояву комплексу сваволі та ілюзій у осіб, які вчинили статеві злочини щодо неповнолітніх.
Слід зауважити, що у кримінології умовам досліджуваної категорії злочинів недостатньо приділялась увага науковців. Ця проблема актуалізується тим, що умови злочинної поведінки досліджуваної категорії осіб мають властивість швидко змінюватись, а також по-різному впливають на формування злочинної поведінки осіб, що вчинили статеві злочини, і на злочинність загалом.
Серед значної кількості факторів, що впливають на злочинність та на вчинення статевих злочинів стосовно неповнолітніх, науковці-кримінологи практично одностайно, і не безпідставно, називають регрес у соціально-економічному розвитку держави. Адже спрямованість поведінки людей визначається характером суспільних відносин, які у свою чергу складаються з цілого ряду міжособистісних відносин – сімейних, побутових, тих, що пов’язані з рівнем життя членів суспільства, їх встановленням до позитивних та негативних проявів. За дедалі більшого погіршення життя людей їхня поведінка деформується, у ній з’являються кримінально-значущі ознаки, дії набувають злочинної спрямованості [5, с. 64].