Таким чином, викладене дає підстави говорити, що на психіку особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітнього, беззаперечний вплив має сім’я. Саме в такій сім'ї батьки не навчали своїх дітей елементарним правилам поведінки людини в суспільстві, а досить часто сексуально розбещували їх. Внутрішньосімейні конфлікти батьки розв’язували за допомогою насильства, що сприяло навчанню поведінці, яка порушує встановлений порядок статевих відносин між людьми в суспільстві.
Порушення первинних соціальних зв'язків (зокрема, позбавлення необхідного емоційного контакту, зумовленого дефектами виховання на ранніх етапах розвитку), може сприяти не тільки відчуженості та невротизації, а й появі таких явищ, як алкоголізм та жорстокість [3, с. 56].
Як відомо, руйнівний вплив на психологічний стан людини здійснює алкоголь. Незважаючи на те, що після вживання алкоголю зовнішня картина поведінки, як і суб’єктивний стан людини, різні, суть одна – зміна психічного стану [2, с. 75]. Слід підкреслити, що у стані алкогольного сп’яніння знижується рівень критичності та самоконтролю людиною своїх вчинків, змінюється характер сприйняття інших осіб та підвищується ступінь імпульсивності, а часто й агресивності. Не викликає сумнівів той факт, що зловживання алкогольними напоями є чинником, який сприяє соціальній та культурній деградації особистості. Зазначений руйнівний вплив підтверджує і наше дослідження, згідно з яким 70% осіб, які вчинили статевий злочин щодо неповнолітніх, перебували в стані алкогольного сп’яніння (Додаток А).
При розгляді психології ґвалтівників і розбещувачів неповнолітніх не можна залишити поза увагою той факт, що на їх злочину поведінку впливає психічна патологія. Адже психіка, хоч і формується під впливом зовнішнього середовища, пов’язана з природою людини, її біофізіологічними особливостями, які є базою, умовою сприйняття людиною соціальних програм, і тим впливає на тип її поведінки. Будучи істотою соціальною, людина наділена біологічними особливостями, які роблять особистість такою, яка вона є [6, с. 81]. У кримінологічній науці враховують те, що психофізіологічна підсистема впливає на соціально-психологічну підсистему особистості як внутрішня умова, яка динамізує й орієнтує активність особистості. Слід зазначити, що криміналізація психофізіологічної підсистеми можлива лише у взаємодії з негативними умовами виховання й активною життєдіяльністю особи і включаючись у соціально-психологічну підсистему особистості [10, с. 173]. Таким чином, не можна ігнорувати психічну патологію особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітнього.
Серед деяких кримінологів, зокрема таких, як Г.М. Міньковський, А.Р. Ратинова, Н.Ф. Кузнєцова, існує думка, що психічні аномалії є каталізуючим чинником взаємодії в механізмі злочинної поведінки за наявності головного фактора – моральної невихованості. У сукупності вони обтяжують соціальну неадаптованість особистості, неадекватність її реакції, але не визначають соціальної спрямованості їх безпосередніх дій [5, с. 495].
Однак така думка заслуговує на критику, адже психічні аномалії не становлять суб’єктивної причини злочинної поведінки, тобто не розглядаються як джерела такої поведінки, а можуть бути лише внутрішньою умовою. Це підкреслюють і проведені емпіричні дослідження та їх теоретична інтерпретація. Вони свідчать, що не психічні аномалії сприяють злочинній поведінці, а ті психологічні особливості особистості, які формуються під їх впливом, тому правильно говорити про криміногенність других, а не перших. Адже якщо психічні аномалії безпосередньо викликають суспільно небезпечні діяння, оминаючи психологію особистості, то, вчинивши їх, людина повинна вважатись неосудною, оскільки саме в психології зберігаються можливості оцінки і контролю особою своїх дій [8, с. 38].
Перш ніж виділяти чинники, які сприяють сексуальній патології, слід виділити характерні особливості впливу аномалій на вчинення статевих злочинів, у тому числі щодо неповнолітніх, які впливають на формування особистості злочинця:
1) психічні аномалії, починаючи з перших років життя людини, можуть перешкоджати виникненню і розвитку адекватних статеворольових установок, усвідомленню себе як рівноправного і рівноцінного учасника сексуальних відносин. Наприклад, психопатії і наслідки черепно-мозкових травм здатні сформувати відчуття своєї сексуальної неповноцінності, недостатності;
2) межові психічні розлади заважають установленню нормальних соціально-схвалюваних відносин з жінками. У цьому особливо негативну роль відіграє дестабільність. Їй властиві дефекти мислення і мови, затримки у розумовому розвитку, низький запас знань і слів, відсутність багатьох необхідних у житті умінь, кутастий, однотипний, неспритний, міміка і пантоміміка одноманітні, бідні, невиразні. Для них характерний «тупий» маскоподібний вираз обличчя, іноді порушення будови черепа, що у поєднанні з зовнішньою неохайністю внаслідок недотримання елементарних санітарно-гігієнічних норм істотно перешкоджає зав'язуванню і підтримці прийнятих відносин з дівчатами і жінками. Часто буває так, що жертви зазначених злочинів глузують над ними. Олігофрени, позбавлені можливості задовольнити свої статеві потреби звичайним шляхом, частіше, ніж здорові, вдаються до насильства;
3) порушення психіки, що послаблюють вольові механізми, сприяють тому, що статеві потреби, які виникають у осіб з такими порушеннями, частіше призводять до злочинної сексуальної, у тому числі насильницької, поведінки. Задоволення такої потреби у них не опосередковане соціальними нормами, заборонами або обмеженнями, а тому шлях від її появи до дій щодо реалізації коротший. Самі ж дії досить примітивні, іноді раптові; вони часом непродумані, дуже рідко попередньо сплановані й ретельно підготовлені, не містять приховування слідів злочину та ін.;
4) істотний вплив на сексуальну злочинну поведінку осіб з психічними аномаліями робить їхня сугестивність, підпадання під груповий вплив. Досить наочно це виявляється у групових статевих злочинах, у вчинення яких такі особи, наприклад олігофрени, утягуються легко, особливо на те, що багато хто з них іншим шляхом не може задовольнити свої статеві потреби.
Психічні аномалії істотно обтяжують опанування соціальних норм, які регулюють відносини між особами різної статті. Але цю обставину слід розглядати не ізольовано, а у контексті всіх зв’язків і відносин осіб з такими аномаліями. Це відбувається тому, що у соціально-психологічному плані вони вирізняються відчуженістю від соціально-схвалюваних цінностей і малих соціальних груп, більш, ніж здорові люди, вилученням з нормального спілкування, дезадаптацією у мікросередовищі. Відбувається це і тому, що саме середовище їх часто не сприймає. Тому попереджувальний вплив на них інших людей значною мірою не ефективний [9, с. 112].
Говорячи про психічні аномалії, слід враховувати, що ніякої фатальності у вчиненні сексуальних злочинів, як і будь-яких інших, особами з психічними аномаліями не існує, хоча серед них злочинців більше, ніж серед законослухняних людей. Особливе криміногенне значення психічних аномалій полягає у тому, що вони спричиняють зниження контролю за своїми діями, знижують рівень критичного осмислення мотивів і наслідків вчинків, послаблюють вольову складову людини, призначену протистояти антисоціальним усвідомлюваним бажанням і прагненням [5, с. 91]. Тобто, говорячи про осіб з психічними аномаліями в нашому досліджені, слід розуміти, що це особи, які мають знижений рівень контролю за своїми діями. При цьому слід зауважити, що стан, викликаний психічними аномаліями, не знімає осудності з осіб, які вчинили статевий злочин щодо неповнолітнього.
Значна увага серед науковців приділена вивченню захворювань нервової системи як чинника, що сприяє виникненню сексуальної патології. Так, дослідження російських вчених виявило, що формування патологічної сексуальності відбувається при ураженні головного мозку. Інші науковці наголошують, що будь-які структурні або біохімічні зміни у мозку, такі як гострі або хронічні інтоксикації або хвороби мозку, посттравматичні стани або хімічні захворювання, наслідком яких є загальне ослаблення контролю психіки, можуть сприяти появі девіантних форм сексуальної поведінки [6,с. 83]. Так, при дослідженні «сексуальних насильників» Я. Звєріна, Я Поднелічкова виявили 35,9% осіб з ознаками енцефалопатії. За даними А.В. Арутюняна, особи, у яких виявлені сексуальні перверзії на фоні органічного пошкодження головного мозку, вчиняють статеві злочини, в тому числі щодо неповнолітніх, у 29,4% випадків [7, с. 231]. Таким чином, вченими акцентується увага на тому, що психологічна патологія злочинців, що вчинили статевий злочин щодо неповнолітнього, може бути викликана перенесеними раніше нейроінфекційними й черепно-мозковими травмами.
Серед тих, хто вказує на значення порушень у психічній сфері в механізмі згвалувань, – В.П. Сербський. Він виділяє дегенеративну психопатію, однією з видів якої, на його думку, є суспільно небезпечні і постійні статеві збочення. Деякі вчені, досліджуючи психопатичних особистостей, що вчинили статеві злочини, вказували на властиву для цього типу злочинців агресивність у поєднанні з емоційною холодністю або, навпаки, підвищеною ранимістю в сексуальній сфері [8, с. 230].
Проведене Ю.М. Антоняном і С.П. Поздняковою обстеження півтори тисячі сексуальних злочинців виявило, що 75% з них є осудними. З них 75,2% становлять особи з психічними аномаліями. Розлади статевого потягу серед загальної кількості досліджуваних осіб виявлені у 45,8% випадків. За ступенем виразності цих розладів і характером їхнього збочення можна виділити дві відповідні групи. Перша група – преверсії (порушення, збочення), які спостерігалися у 63% із загальної кількості осіб з розладами статевого потягу. Преверсії, що належать до цієї групи, розвивалися переважно на патологічному ґрунті. Сюди віднесені особи, що виявили порушення статевого потягу вираженою мірою, які протягом тривалого часу цілком або частково заміщали нормальний статевий потяг. Серед них значна частка неосудних. До другої групи віднесені особи з відхиленнями сексуального потягу, які встановлені у 37% осіб, що виявили порушення статевого потягу. У цих осіб сексуальні розлади мали прояв у окремих преверсних елементів, що спостерігалися у сексуальній поведінці як девіантні тенденції (сексуальні фантазії, мрії, домагання, що мають неприродний характер). Розлади подібного роду мали перехідний, транзитний характер. У цих випадках реалізації статевого потягу, з його наявною тенденцією до збочення, сприяли алкоголізація, негативний вплив мікросоціального оточення й інші фактори. Серед сексуальних девіантів переважали особи з психічними аномаліями, визнані осудними і психічно здоровими [9, с. 51]. Як засвідчує проведене дослідження, особи, які вчинили статеві злочини, незважаючи на те, що вони мали психічні розлади, не виключали осудності, тобто були здатні розуміти характер своїх дій та керувати ними.