Так, громадянин С. неодноразово вчиняв статеві злочини щодо усиновлених ним дітей. С. проживав з сім’єю і трьома малолітніми дітьми. У нічний час з використанням безпорадного стану малолітніх, шляхом застосуванням щодо них фізичної сили, утриманням рук, ніг, закриванням роту, ґвалтував дітей. Задовольняючи статеву пристрасть С. використовував засіб, що застосовується при місцевій анестезії для знеболення ран.
Таким чином, наведене засвідчує, що соціально-демографічна характеристика має важливе кримінологічне значення, оскільки сприяє повноті висвітлення розглядуваної проблеми. А також дає можливість простежити залежність культури особистості від її соціального статусу, що сприятиме розробленню заходів запобігання статевим злочинам щодо неповнолітніх.
Отже, особи засуджені за статеві злочини щодо неповнолітніх, здебільшого є людьми з невисоким рівнем освіти і низьким рівнем культури, які не отримали належного статевого виховання, результатом чого став сформований у них комплекс сваволі та ілюзій.
Таким чином з вищенаведеного можна скласти узагальнюючу характеристику особистості злочинця, який вчинив статевий злочин щодо неповнолітнього. Як правило, 97,4% досліджуваних злочинців вчиняються чоловіками, 58% осіб вчинили злочини у віці від 16 до 30 років, переважна більшість злочинців (61,4%) були працездатними, однак ніде не працювали і не навчалися, 57% мали неблагополучні умови сімейного виховання, лише 1,6% отримали повну вищу освіту, в цілому зазначеній категорії злочинців притаманний низький рівень культури.
злочинець неповнолітній статевий злочин
Література
1. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений)/ В.К. Глистин. – Ленинград, Издательство Ленинградского университета, 1979. – 128с.
2. Голіна В.В. Злочинності – організовану протидію / В.В. Голіна. – Х.: Рубікон, 1998. – 126 с.
3. Голіна В.В. Кримінологічна характеристика злочинів проти життя та здоров’я особи, що вчиняються неповнолітніми / [ Голіна В.В., Ємельянов В.П., Лукашевич С.Ю., Самолова О.М., Колодязний М.Г.]; під ред. В.В. Голіни. – Х.: «Кроссроуд», 2007. – 156 с.
4. Головінський І.З. Особистість: розвиток, теорії та виміри / І.З. Головінський. – К.: Аконіт, 2005. – 128 с.
5. Кримінологія: [Підручник] / [О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін.] – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 446 с.
6. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии: о структуре индивидуального преступного поведения / В.Н. Кудрявцев. – М.:Юрид. лит., 1968. – 175 с.
7. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений / В.Н. Кудрявцев. – М.:Наука. – 1976. –285 с.
8. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации / Н.Ф. Кузнецова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.–208 с.
9. Кузнецова Н.М. Криминология / Кузнецова Н.М., Миньковский Г.М. – М.: Издательство МГУ, 1994. – 415 с.
10. Маляренко В.Т. Про статеві злочини та інші сексуальні зловживання щодо малолітніх і неповнолітніх / В.Т. Маляренко, Я.В. Мачужак. – Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1997рр.) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – №1. – 288 с.